Плінфа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Реконструкція первісного вигляду Софіївського Собору у Києві

Плінфа (з грец. — plínthos), широка та плоска обпечена плитоподібна цегла, яка використовувалася при будівництві у Візантії, була нерідко основним матеріалом для будівництва конструктивних елементів будівель. Використовувалася у давньоруській храмовій архітектурі X століття — початку XIII століття. (Десятинна церква (Київ), Софійський собор (Київ, 1037), церква Спаса на Берестові (111325)).

Історія Десятинної церкви в Києві

Плінфа в Чернігові[ред.ред. код]


П'ятницька церква в Чернігові

Серед дивом збережених споруд 11-12 століть почесне місце займають історичні будівлі міста Чернігів.В місті досі стоїть Спасо-Преображенський собор, пам'ятка республіканького значння.

Несподіване історичне відкриття зроблене і відомим реставратором і культурним діячем Барановським Петром Дмитровичем. При обстеженні пам'яток архітектури Чернігова, зруйнованих в часи 2 світової війни, видатний вчений віднайшов зразки плінфи в руїнах однієї з церков. Детальне обстеження зруйнованого храму навело на думку про залишки ще одної видатної пам'ятки в місті.

Петро Барановський звернувся з клопотанням до військового головокомандування і домігся виготовлення плінфи в тогочасних умовах. Це дало змогу відновити близький до первісного вигляд Церкви П'ятниці, згаданій ще у « Слові о полку Ігоревім».Так плінфа в руїнах спонукала врятувати шедевр давньоукраїнської архітектури.

Це́рква Успі́ння Пресвято́ї Богоро́диці Десяти́нна (Десятинна церква) — церква, зведена в Києві наприкінці X ст., що вважається першою кам'яною церквою Київської Русі. Залишки фундаменту Десятинної церкви разом із містом Володимира є памяткою національного значення[1].

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928