Плітка (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Плітка
Blausteinsee Tierwelt 03.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина: Коропові (Cyprinidae)
Рід: Плітка (Rutilus)
Rafinesque, 1820
Види
див. текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Rutilus
EOL: 24304
ITIS logo.jpg ITIS: 163760
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 48667
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Rutilus

Плітка (Rutilus) — рід риб родини коропові (Cyprinidae). Поширена в Європі, в Західній і Північній Азії. Тіло покрите крупною лускою; завдовжки до 30 см, вагою до 300 г, іноді понад 1 кг. Утворює багато підвидів (прісноводні, житлові і напівпрохідні). Живиться рослинами, планктоном, бентосом. Плітка має місцеве промислове значення. Чисельність деяких промислових підвидів (вобла, тараня) помітно зменшується, і вони украй потребують охорони.

Види[ред.ред. код]

Рід включає близько 17 видів, котрі населяють прісноводні та рідше солонуватоводні водойми[1]:

В Україні достовірно зустрічаються три види: Плітка звичайна, Вирозуб і Кутум[2].

Поширення[ред.ред. код]

Поширена в Європі, в Західній і Північній Азії. Плітка звичайна (Rutilus rutilus) поширена повсюдно, відсутня лише в р. Колимі і азіатській частині басейну Тихого океану. Плітка звичайна в Україні водиться в басейні Дніпра, Дунаю, Дністра та інших річок.

Викопні рештки риб роду Rutilus є досить звичайними у матеріалах із місцезнаходжень пізнього міоцену, пліоцену та антропогену України[3]. Найдавніші представники роду відомі з олігоцену Монголії (Rutilus sp. - Ардин Обо, Південно-Східна Гобі)[4] та Іспанії (Rutilus antiquus)[5].
Рештки Rutilus sp. ідентифіковані у матеріалах міоценових місцезнаходжень Автрії (Schernham b. Haag)[6], Німеччини (Howenegg)[7], Казахстану (Тунгурук сор; Зайсанська котловина, Жаман гора)[8], Росії (печера Ая[9], Кизил-Чин[10], Морська 2[11], Ольхон Тагай[12]), Туреччини (Chalikli 132 - K692)[13] та України (Лиса Гора 2[14], Єгорівка 2[15], Виноградівка 1, Фрунзівка 2[16]). Ізольовані глоткові зуби Rutilus cf. frisii знайдені в міоцені Казахстану (Голубі піски, Калмакпай, Муратхан, Сарибулак, Туєрик 1 тощо) і Росії (Джилинда) разом з рештками Rutilus tungurukensis Sytchevskaya, 1989[17]. Із пізнього міоцену Іспанії (Ternal) описаний Rutilus pachecri Gaudant, 1984[18]. Рештки риб роду знайдені у пліоценових відкладах Вірменії (Rutilus oswaldi Bogatchov, 1938 - Dzoraghbyur, Kotayk)[19][20], Болгарії (Rutilus sp. - Tchelopetchene 1, Anodonta facies)[21], Німеччини (Rutilus cf. rutilus - Willershausen)[22][23], Нідерландів (Rutilus rutilus - Tegelen)[24] та України (Rutilus cf. rutilus, Rutilus cf. frisii - Кам'янське, Кучурган, Ногайськ, Одеса)[25][26]

Розмноження[ред.ред. код]

Статевої зрілості досягає в 3—4 роки. Плодючість до 100 тисяч ікринок. Нерест в квітні — травні. Ікру відкладає на торішню рослинність. Самці відрізняються шлюбним вбранням.

Рідкісні види[ред.ред. код]

Плітка вирезуб — рідкісний вид роду Rutilus, занесений до ЧКУ

Вид вирозуб занесений до Червоної книги України[27].

Джерела[ред.ред. код]

  1. Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2012). Види роду Rutilus на FishBase. Версія за May 2012 року.
  2. Мовчан Ю.В. Риби України (таксономія, номенклатура, зауваження // Збірник праць Зоологічного музею. - 2008-2009. - №40. - С. 47-86
  3. Ковальчук А.Н. Карповые рыбы (Cyprinidae) в палеонтологической летописи Украины // Современная палеонтология: классические и новейшие методы: тезисы IX Всерос. научн. школы молодых ученых палеонтологов (1-3 октября 2012 г., ПИН им. А.А. Борисяка РАН. - М.,2012. - С. 25.
  4. Сычевская Е.К. Пресноводная палеогеновая ихтиофауна СССР и Монголии. - В кн.: Труды Совместной советско-монгольской палеонтологической экспедиции. - М.: Наука, 1986. - Вып. 29. - 157 с.
  5. Cabrera L., Gaudant J. Los Cyprinidos (Pisces) del sistema lacustre Oligocenico-Miocenico de los Monegros (sector SE de la Cuenca del Ebro, provincias de Lleida, Torrangona, Huesca y Zaragoza) // Acta geologica Hispanica. - 1985. - 20 (3-4). - P. 219-226.
  6. of Vertebrates: fossil Fishes, Amphibians, Reptiles and Birds (fosFARbase) localities and taxa from the Triassic to the Neogene
  7. Tobien H. Die jungtertiäre Fossilgrabungsstätte Höwenegg im Hegau (Südwestdeutschland). Ein Statusbericht // Carolinea. - 1986. - 44. - Р. 9–34.
  8. Сычевская Е.К. Пресноводная ихтиофауна неогена Монголии. - В кн.: Труды Совместной советско-монгольской палеонтологической экспедиции. - М.: Наука, 1989. - Вып. 39. - 144 с.
  9. Филиппов А.Г., Ербаева М.А., Сычевская Е.К. Миоценовые отложения пещеры Ая на Байкале // Геология и геофизика. 2000. - 41 (5). - С. 755–764.
  10. Сычевская Е.К. Пресноводная ихтиофауна неогена Монголии. - В кн.: Труды Совместной советско-монгольской палеонтологической экспедиции. - М.: Наука, 1989. - Вып. 39. - 144 с.
  11. Титов В.В., Тесаков А.С., Данилов И.Г., Данукалова Г.А., Мащенко Е.Н., Пантелеев А.В., Сотникова М.В., Сычевская Е.К. Первая представительная фауна позвоночных позднего миоцена на юге европейской России // Доклады РАН. - 2006. - 411 (5). - С. 715–717.
  12. Логачев Н.А., Ломоносова Т.К., Климанова В.М. Кайнозойские отложения Иркутского амфитеатра. - М.: Наука, 1964. - 196 с.
  13. Menzel H., Becker-Platen J.D. Otolithen aus dem Tertiär der Türkei (Känozoikum der Türkei) // Geologisches Jahrbuch. - 1981. - 42. - S. 5–91.
  14. Ковальчук О.М., Рековець Л.І. Рештки прісноводних риб (Teleostei) з міоценових та плейстоценових відкладів місцезнаходження Лиса Гора (Запорізька обл.) // Природничі науки: зб. наук. праць. - Суми, 2012. - С. 108–113.
  15. Ковальчук А.Н. Сообщество пресноводных рыб в озерных отложениях позднемиоценового местонахождения Егоровка (Одесская область) // Збірник праць Зоологічного музею. - 2011. - №42. - С. 128–136.
  16. Ковальчук А.Н. Пресноводная ихтиофауна раннего туролия из местонахождения Фрунзовка 2 (Одесская обл.) // Вісник Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова. Серія Біологія. - 2013. - Т. 17, вип. 1 (30). - С. 60–64.
  17. Сычевская Е.К. Пресноводная ихтиофауна неогена Монголии. - В кн.: Труды Совместной советско-монгольской палеонтологической экспедиции. - М.: Наука, 1989. - Вып. 39. - 144 с.
  18. Gaudant J. Sur les poissons fossiles (Téléostéens, Cyprinidae) des gypses Turoliens du Fosse de Teruel: essai d’approche paleoécologique // Estudios geol. Inst. invest. geol. Lucas Mallada. - 1984. - 40. - Р. 463–472.
  19. Богачев В.В. Фауна диатомовых плиоценовых отложений в Закавказье // Труды Азербайджанской филии АН СССР. - 1938. - № 9. - С. 61–65.
  20. Сычевская Е.К. Ископаемые костистые рыбы СССР. - М.: Наука, 1980. - 210 с.
  21. Kamenov B., Kojumdshieva E. Stratigraphy of the Neogene in the Sofia Basin // Palaeontology, Stratigraphy and Lithology (Bulgarian Academy of Science). - 1983. - 18. - Р. 69–84.
  22. Gaudant J. L'ichthyofaune pliocene de Willershausen am Harz (Basse Saxe, Allemagne) – un reexamen // Stuttgarter Beitrage zur Naturkunde, Serie B. - 1997. - 257. - 51 p.
  23. Weiler W. Fischreste aus dem Oberpliozän von Willershausen // Archiv für Hydrobiologie. - 1933. - 25. - S. 291–354.
  24. Gaudant J. L'ichthyofaune tiglienne de Tegelen (Pays-Bas): signification paléoécologique et paléoclimatique // Scripta Geologica. - 1979. - 50. - Р. 1–16.
  25. Дуброво И.А., Капелист К.В. Каталог местонахождений третичных позвоночных УССР. - М., 1979. - 160 с.
  26. Таращук В.І. Матеріали до вивчення прісноводних риб з неогенових та антропогенових відкладів України // Збірник праць Зоологічного музею АН УРСР. - 1962. №31. - С. 3–27.
  27. Вирезуб в Червоній книзі України
Carassius auratus6.jpg Це незавершена стаття про Коропоподібних.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.