Плітки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


«Плітки» Оноре Дом'є. 1858-1860

Плітки (англ. gossip) - особлива, зазвичай недостовірна інформація (яка спотворює інформацію), що розповсюджується виключно в усній формі, як би «по секрету», «з вуст у вуста», і функціонуюча виключно в звуковій формі.[1]

Плітки існували завжди, і їх уникнення є майже безрезультатними. Існуючи у соціумі, ми контактуємо з іншими людьми, без цього неможливо вжитися в суспільство. Тому, постійні контаки з оточуючими можуть призвести до так званих пліток. Плітки поширюються навколо нас майже щодня і це певним чином шкодить нам. Плітки найчастіше в результаті можуть викликати у людини негативні емоції, які можуть перерости у так звані фобії. Плітки мають загалом високе значення у суспільстві, це можна пояснити тим, що плітки найчастіше сприймають як достовірну інформацію, і не враховують того, що вона дезінформує їх.

Т. Шибутані ввів дещо інщу інтерпретацію цього визначення. На його думку, це доповнення неформальною мережею «довірчих повідомлень». Тобто місцем контактів може виступати будь яке місце де індивіди можуть стикнутися (ринок, ферма, туалет, перевдягальня). Він пише про те, що будь яка інформація яка випадковим чином може зацікавити, і буде тією точкою дотику(“співпраці”). Наголошення на тому що саме тісні контакти і є тим самим каналом, який створює комунікацію і призводить до винекнення пліток. Т. Шибутані висовує власну позицію, згідно якої плітки мають дві якості: важливість і невизначеність. Якщо важливість інформації є низька і взагалі володіє невизначеністю, то ця інформація не буде поширюватися, тому і приводів для пліток немає.[2]

Види пліток[ред.ред. код]

Лідія Орбан-Лембрик у своїй роботі навела так звану класифікацію чуток. За експресивним параметром виділябть такі типи як:

  • Чутка-бажання. Мета такої чутки полягає у тому, щоб викликати певне розчарування з приводу того, що було замислено. Має дві функції, з одного боку, він відповідає побажанням людей, і тому підтримує тонус їх соціального існування, з іншого боку, такі чутки деморалізують населення, створюючи завищені очікування.[3]
  • Чутка-страховище. Переважно там, де зазвичай панує тривога, страх, невдоволення власним низьким статусом тощо. Дуже шкодить індивіду у виконнаі своєї соціальної ролі. Зазвичай чутки такого типу виникають в періоди соціальної напруги. Особливого поширення такі чутки набувають у ситуаціях складних соціальних і політичних реформ, зміни влади, режиму або соціально-політичної системи в цілому. У таких ситуаціях з'являється обмежений набір сюжетів, які виступають у ролі лякаючих чуток. Деякі з них видозмінюються залежно від культурних, релігійних чи національних традицій, але основна частина залишається практично незмінною.
  • Агресивна чутка. Спарямована на те, щоб настроїти індивіда на агресивні вчинки. Це деякою мірою є продовження чуток-страховищ. Ця чутка не просто викликає негативні настрої і стани, що відображають небажані очікування аудиторії, а конкретно спрямована на стимулювання агресивного емоційного стану та поведінкової «відповіді», жорсткої агресивної дії . Це можуть бути як міжгрупові, міжетнічні та мінаціональні конфлікти.[4]

Інформаційний характер пліток[ред.ред. код]

Статуя Плітки в німецькому місті Зіндельфінген
  • Абсолютно недостовірні;
  • Недостовірні з елементами правдоподібності;
  • Достовірні чутки з елементами неправдоподібності;
  • Правдоподібні.

Плітки не можуть повністю бути достовірними, бо інформація завжди зазнає змін від того, хто її викладає і поширює.

Визначення пліток[ред.ред. код]

За силою впливу

  1. чутки, що непокоять групову думку;
  2. чутки, які викликають поодинокі чи масові антигромадські настрої;
  3. чутки, що руйнують зв’язки між особами і групами.

За цією класифікацєю ми можемо побачи як саме чутка впливає та стосунки між індивідами, тобто якщо чутка є негативною, вона може руйнувати звязки у групі. Та чутка яка не несе в собі ніякого емоційного характеру, ніяким чином не вплине на групу.
За винекненням

  • стихійні, тобто ті, які виникли самостійно без логічної причини, спонтанно.
  • навмисне сфабриковані, ті, які навмисне були створені для досягнення певної мети.

В результаті найчастіше ті плітки, які були створені штучно, найчастіше поширюються у групі, і можуть негативно вплинути на неї.
За обсягом поширення

  • на малу кількість людей(групу)
  • так і на велику аудиторію

В залежності від своєї кількості можуть розрізнятися

  1. між двома індивідами;
  2. між одним і багатьма індивідами;
  3. між групами індивідів.

Акт передавання інформації та її циркуляції ясно показує, що може бути хоча б два індивіда, які взаємодіють між собою, тим сами передаючи так звану конфіденціальну інформацію. Пояснити це можна так: той, хто отримував інформацію в свою чергу відповідає тому, хто її надавав і в результаті вони взаємодіють між собою тим самим створючи її.
Також можна виділити двосторонню взаємодію, яка може бути короткочасною або довгостроковою. Короткочасна це та, яка швидко забувається та майже не має ніяких наслідків. Інша ж взаємодія може бути повязана з такими характеристиками як антагоністські та солідаристські. Під антагоністськими ми можемо розуміти як таку, яка здійснює протилежну дію(в приклад можна привести те, коли людина(А) говорить якусь плітку про людину(Б), в результаті, людина(Б) говорить, що ця інформація про нього недостовірна і також говорить якусь нову плітку про людину(А))
За інтенсивністю циркуляції

  • продуктивні
  • непродуктивні

“Інтенсивність циркуляції чутки прямо пропорційна інтересу аудиторії до теми і протилежно пропорційна кількості офіційних повідомлень на даний момент та ступеня довіри до джерела повідомлення. Це твердження стосується лише змістових умов виникнення і поширення чуток. Щодо функціональних мотивів, то циркуляція чуток полегшує міжособистісні контакти, дає їм додатковий імпульс ”.
За вірогідністю винекнення чутки

  • Висока вірогідність
  • Вірогідність близька до мінімуму

Тобто інформація яка є близькою до її достовірності, має менший відсоток того, що вона буде поширюватися у групі. Якщо ж чутка несе у собі хибну інформацію, то вірогідність того, що вона виникне буде високою.
У відповідності з соціальними елементами системи взаємодії
П. Сорокін у своїй роботі зазначає, що є ще один підхід до розуміння пліток, він є більш вільний від ідеологічних стереотипів. Тому він класифікує чутки в залежності:

  1. Від кількості і якості взаємодіючих індивідів
  2. Від характеру актів
  3. Від характеру провідників

В залежності від їх якості
Ольшанский навів такі приклади:

  • чоловіки більш ніж жінки, схильні виробляти, поширювати і приймати такий вид чуток, як політичні новини (офіційні й неофіційні);
  • жінки - пов'язані з зростанням цін, сімейним життям, суперництвом, ревнощами.
  • молодь постійно обмінюється відомостями про популярних спортсменів, акторів, «зірочок» естради ;
  • старі люди - про розміри пенсій, нові ліки, долях оточуючих тощо.

Саме оці подібності та відмінності, мають найбільший вплив на характер вида комунікації.[5]

Фундаментальні умови, збіг яких робить можливим виникнення пліток[ред.ред. код]

  • наявність інтересу масової аудиторії до певної проблеми, висока актуальність даної проблеми та її зв'язок з життєвими потребами людей. Цікава інформація має багато шансів бути підхопленою і передаватися в якості плітки, якщо плітка викликає інтерес та може налічувати в собі певні потреби які заохочуть людину, то буде попит у суспільстві.
  • незадоволеність відповідних потреб. Життя саме повинно породжувати потребу в інформації на деяку тему. Вона повинна бути високоактуальною, тобто зовсім незадоволеною. За такої умови майже будь-яке повідомлення буде заповнювати виникнений інформаційний вакуум і відповідно, користуватися успіхом, передаючись у вигляді пліки. Відчуття ж незадоволеності і зацікавленості виникає у людей в двох випадках. Або це різноманітна відсутність інформації на дану тему взагалі, або ж це така ситуація, в якій наявна інформація не представляється аудиторії надійною.[6]

Причини та механізми виникнення[ред.ред. код]

  1. Соціологічна; розглядають роль пліток у житті малих та великих груп.
  2. Психологічна; розглядають це поняття як яке саме місце займають плітки у індивідуальних потребах людини

Ці два підходи не лише доповнюють один одного але й показують, на яких саме рівнях породжуються вони, груповому або індивідуальному. Якщо брати до уваги позицію Т. Шибутані, то його концепція зазначає, що за допомогою чуток відбувається встановлення контролю над загрозливими змінами реальності. Якщо суспільство перебуває в стані нестабільного розвитку, не завжди можна пояснити якісь нові концепції і нововведення за допомогою старого досвіду. Люди у цьому випадку намагаються різними способами шукати нові, та більш зрозумілі способи розуміння нових концепцій. На його думку, чутки і є одни з тих процесів, завдяки яким ми можемо адаптуватися до нового.[7]

Цікавость до знання чуток

  • Відчуття браку інформації;
  • Значимість інформації;
  • Рівень тривожності;
  • Віра в істинність.

Трансформації під час передавання

  1. згладжування — коли деякі деталі упускаються і в результаті ця інформація може бути упущена незначима тим хто її отримав;
  2. загострення — утворюються нові деталі, які насправді не були присутні початково, у цьому випадку ця інформація є значно цікавішою для отримувачів;
  3. уподібнення - відбувається наближення початкового слуху до психологічних, культурним, етнічним особливостей отримувачів.

Деколи згладжування та загострення можуть відбуватися одночасно, що призводить до викривлення інформації.
Соціальна функція орієнтованості

  • рівень індивіда;постачання людини інформацією в невизначених і загрозливих ситуаціях, підвищення здатності орієнтації в реальності яка його оточує, але й не виключення те, що це має вплив на реальну поведінку людини.
  • рівень групи.

Також чутки мають здатність до зниження рівня збудженості у індивідів. Завдяки цьому, людина може легше переносити ту інформацію яку отримала.[8]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Латынов В. В. Слухи: социальные функции и условия появления //1995 г.
  2. Назаров М. М. Масова комунікація в сучасному світі: методологія аналізу та практика досліджень. — М.: УРСС, 2002.
  3. Ольшанский Д. В. Политическая психология / Классификация слухов. М. 2002 г.
  4. Ольшанский Д. В. Психология масс. СПб.: Питер, 2001.
  5. Орбан — Лембрик Л. Чутки як соціально-психологічне явище // Соціальна психологія : наук. журнал / голов. ред Ю. Ж. Шайгородський.  — 2004. — № 3 (5). — C.47-62
  6. Сорокин П. А. Система социологии. Т. I. Ч. II., Сыктывкар. Коминвест. 1991. С. 3.
  7. Харріс Р. Психологія масових комунікацій. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002
  8. Шибутани Г. Социальная психология. М.: Прогресс. 1969. С. 110.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ольшанский Д.В.Психология масс. СПб.: Питер, 2001.
  2. Шибутани Г. Социальная психология. М.: Прогресс. 1969. С. 110.
  3. Ольшанский Д.В., Политическая психология,/ Классификация слухов. М. 2002 г.
  4. Ольшанский Д.В., Политическая психология,/ Классификация слухов. М. 2002 г.
  5. Ольшанский Д.В., Политическая психология,/ Классификация слухов. М. 2002 г.
  6. Орбан – Лембрик Л. Чутки як соціально-психологічне явище // Соціальна психологія. - 2004. - № 3 (5). - C.47-62
  7. Шибутани Г. Социальная психология. М.: Прогресс. 1969. С. 110.
  8. Латынов В.В. Слухи: социальные функции и условия появления //1995 г.