Пнівне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Пнівне
Країна Україна Україна
Область Волинська область Волинська область
Район/міськрада Камінь-Каширський
Рада Пнівненська сільська рада
Код КОАТУУ 0721486201
Основні дані
Населення 583
Площа 2,47 км²
Густота населення 236,03 осіб/км²
Поштовий індекс 44531
Телефонний код +380 3357
Географічні дані
Географічні координати 51°40′48″ пн. ш. 25°16′10″ сх. д. / 51.68000° пн. ш. 25.26944° сх. д. / 51.68000; 25.26944Координати: 51°40′48″ пн. ш. 25°16′10″ сх. д. / 51.68000° пн. ш. 25.26944° сх. д. / 51.68000; 25.26944
Середня висота
над рівнем моря
155 м
Місцева влада
Адреса ради 4453, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с.Пнівне , тел. 9-21-47
Карта
Пнівне (Україна)
Пнівне
Пнівне
Пнівне (Волинська область)
Пнівне
Пнівне

Пнівне́ — село в Україні, Камінь-Каширському районі Волинської області. Населення становить 583 осіб.

Історія села[ред.ред. код]

Пнівне. Звичайне поліське село, яких тисячі в Україні. Проте воно має свою славну історію, традиції і звичаї. Перша згадка про село датується приблизно 17-им століттям. Про походження назви є декілька версій. Ось одна з них:

Старі люди говорять, що колись на місці села був ліс. Його почали вирізувати і будувати там будинки. Зрозуміло, що будувались на місці викорчованих пнів. І люди з навколишніх сіл, хуторів (коли йшли на Пнівне) казали: «Йду на пні». Згодом цей вислів перефразувався у сучасну назву села. За часів Польсько-Литовського князівства на заході села проходив кордон між згаданими країнами. Там досі збереглися фундаментні закладини (в селі на це місце кажуть «Фігура»).

«Фігура» являла собою тридцятиметрову чотириповерхову вежу, дещо подібну на дзвіницю, білого кольору, з квадратною основою знизу, що симетрично звужувалась до верху. Увінчувалась споруда металічним хрестом. Кожен поверх прикрашали скульптури святих в одязі. До вересня 1939 року «Фігура» підтримувалась в порядку, була огороджена. Католики відправляли біля неї службу. На початку 60-хроків минулого століття (в один з років 1962–1964)за вказівкою компартійних органів місцеві п'яниці тросом, причепленим до трактора, зруйнували вежу до першого поверху. Пізніше, років через десять, було знесено рештки будівлі до фундаменту. В 70-ті роки минулого століття таким самим способом була зруйнована старовинна сільська церква. Тільки за важелями трактора сидів парторг, бо ніхто з жителів не хотів брати «гріх на душу». Відбудували церкву місцеві майстри самостійно, без запрошення інших зі сторони.

В роки першої світової війни, коли фронт стабілізувався в районі Пінських боліт, для матеріально-технічного забезпечення опорних пунктів, німецькими військами на відстані 7-10 км від лінії фронту було прокладено вузькоколійну з/д, що й пройшла через село. В мирний час під час польського панування залізниця сприяла інтенсивному розвитку села, прилеглих населених пунктів. Село ставало невеличким містечком. Працювало 28 приватних магазинів в яких, зокрема, реалізовувались товари місцевого виробництва. Виготовлялось морозиво, солодка вода…

В селі знаходилось керівництво гміни — найменшої адміністративно — територіальної одиниці Польщі. До складу гміни входило 13 сіл: Пнівне, Волиця, Фаринки, Соснівка, Городок, Винімок, Седлище, Березичі, Угриничі, Скупово, Тоболи, Нові Червища, Рудка Червиська. Було два поліцейські відділки. Один знаходився в Пнівне, другий — в Тоболах.

Залишки єврейського кладовища поблизу села

В сторону Камінь-Каширська регулярно відправлялось чотири вагони з великою рогатою худобою та свинями для німецьких купців. В сторону білоруського Іванова — риба, раки та інші товари. Польський поміщик Брик зі своїх ставків, що були викопані в лісі за селом Фаринки, користуючись вузькоколійкою, за одну добу доставляв рибу на ринки Варшави. Курсував і пасажирський потяг. В холодному січні 1940 року залізницею були депортовані до Сибіру поляки, в тому числі і велика родина Бриків. Починаючи з 1944 року з сільської станції відправлялись НКВД в «места не столь отдаленные» репресовані жителі чи по доносу, чи за підозрою. В роки другої світової війни німці користувались вузькоколійкою для вивезення сільськогосподарських, продовольчих товарів. Відомий один випадок захоплення потяга партизанами. Товари частково роздали людям, кури, які були у одному вагоні, розбрелись по лісі. Радянські війська перевозили дорогою в сторону Любешова деревину, боєприпаси, все необхідне для фронту. Після війни дорога близько п'ятнадцяти років використовувалась за призначенням. Приблизно в 1959 році з невідомих причин вузькоколійка була демонтована. Сьогодні тільки подекуди можна зустріти частини цієї залізної дороги.

Поблизу «Фігури» знаходилось польське населення, яке під час війни було повністю спалене. На це місце селяни досі кажуть «Панське поле». Залишились спогади мешканців села про відношення польських вчителів до державної польської мови. Якщо учень навіть на перерві розмовляв українською, то це вважалось великою провиною за яку били лінійкою по витягнутій долоні, ставили на коліна. Гімназистам, вихідцям з села, в Любешівській гімназії пропонувалась, за перехід до католицької віри, значно менша плата за навчання. До 1939 року в селі проживало близько 280 єврейських родин. Недалеко від села, в лісі, ще збереглися плити від зруйнованого єврейського цвинтаря.

Адміністративний устрій Пнівненської сільської ради[ред.ред. код]

До Пнівненської сільської ради входять 7 сіл: Пнівне, Волиця, Соснівка, Фаринки, Городок, Винімок та хутір Вутрина. Найбільше населення має с. Волиця.

Географія села[ред.ред. код]

Ставок «Скрипка»

Пнівне знаходиться в Східно-Європейській рівнині на північному заході України. Місцевість в основному рівнинна. Тільки в селі Городок є невеликий пагорб, якого перетворили в кар'єр по видобутку будівельного піску. Навколо села знаходяться осушені болота, які використовуються під сільськогосподарські угіддя: землеробство, скотарство. Багато пасовищ заростає лісом. Біля села дуже багато різних каналів, що залишила після себе меліорація. Через село протікає річка Коростинька, яка біля Пнівна схожа на канал, а вже поблизу села Бихів набирає вигляду справжньої річки. Є значна кількість водоймищ як штучного так і природного походження. Хоча більшість все-таки штучного походження. Переважна більшість з них утворилася в результаті видобутку торфу та осушення боліт. Одними з найбільших водойм є ставок «Торф'яник» (інші назви — «Водопій», «Кругла ямка», «Срач»), ставок «Широка», водоймище «Гриців Луг», ставок «Скрипка» (знаходиться майже в центрі села, улюблене місце для літнього купання). Крім вище згаданих водоймищ є і значно менші, які менш примітні на карті села Пнівне. До них можна віднести ставок «Шулякова ямка», різні канали та багато інших водоймищ. На заході села знаходиться великий луг, який місцеві жителі називають «Лугвище».

Панорама урочища «Великий Луг» або «Лугвище»

Там селяни випасають худобу, ловлять невелику за розміром рибу. Вириті канали для осушення мають форму квадрату або клітки. Це друга назва цього лугу: «Квадрат» або «Клітка». Однією з особливих форм рельєфу цього лугу є купина — наслідок діяльності живих організмів, в даному випадку кротів.

Панорама ставка «Торф'яник»

Рослинний та тваринний світ[ред.ред. код]

Освіта села[ред.ред. код]

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів в селі Пнівне.

В 1993 році в селі закінчено будівництво нової двоповерхової школи І-ІІІ ступенів, в якій навчаються учні з сусідніх сіл Пнівненської сільської ради.

Релігія села[ред.ред. код]

В основному жителі села належать до християнського релігійного напрямку. Християнство в селі представлено 3-ма напрямками (конфесіями):

  • православні християни Московського патріархату;
  • християни віри євангельської п'ятидесятники;
  • Свідки Єгови.

В селі Пнівне побудована побудована православна церква Московського патріархату. Тому жителі даного релігійного напрямку мають можливість її відвідувати безпосередньо на місці. Інша християнська община п'ятидесятники віри євангельської відвідують Дім молитви, який побудований в 1991 році в сусідньому селі Соснівка. А ось місце збирання для третьої конфесії знаходиться в районному центрі місті Камінь-Каширський.

Природа села[ред.ред. код]

Фотографії, які були зроблені в селі або навколо нього.

Павучки, які щойно з'явились на світ Поле з кульбаби

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.