Побєдоносцев Костянтин Петрович

Побєдоносцев Констянтин Петрович
Народився	2 червня 1827 Москва
Помер	†23 березня 1907 Петербург

Портрет Побєдоносцева. Ілля Репін

Констянтин Петрович Побєдоносцев (2 червня 1827, Москва — †23 березня 1907, Петербург) — російський державний діяч, учений-правознавець. Закінчив Училище правознавства. Викладав законознавство і право спадкоємцям престолу (майбутнім імператорам Олександру III та Миколаю II). У 1880—1905 обер-прокурор Синоду.

У 1841-1846 навчався в Імператорському училищі правознавства. У 1859 захистив магістерську дисертацію «До реформ цивільного судочинства» і в 1860 був вибраний професором Імператорського Московського університету кафедри цивільного права, 1862-1865 викладав в ньому. Почесний член Імператорській Академії наук з 1880 року. Почесний громадянин міста Сарапул, Удмуртія.

У квітні 1880 призначений обер-прокурором Святійшого Синоду і членом Комітету міністрів. Автор маніфеста 29 квітня 1881 «Про непорушність самодержавства», найближчий радник Олександра III. Грав значну роль у визначенні урядової політики в області освіти, в національному питанні і ін. Один з ініціаторів політики контрреформ. Російська історіографія вважає Побєдоносцева консерватором: у всіх своїх реформах він переслідував, перш за все, цілі охоронного характеру, прагнув до зміцнення «традицій». Був автором реформи церковно-приходської освіти, при якій, згідно з його ідеалами, учні повинні були отримувати мінімум конкретних знань, та зате твердо засвоювати правила любові до бога, царя й вітчизни.

З листа Обер-прокурора Св. Синода К. П. Побєдоносцева спадкоємцеві-цесаревичу Олександру Олександровичу 29 січня 1881:

... Вчора увечері помер Достоєвський. Мені був він близький приятель і сумно, що немає його... Але смерть його – велика втрата і для Росії. Серед літераторів він - чи не один - був гарячим проповідником основних початків віри, народності, любові до вітчизни... Він був бідний і нічого не залишив окрім книг. Сімейство його в нужді... Ви знали і цінували завжди покійного Достоєвського за його твори, які залишаться назавжди пам'ятником великого російського таланту...

У 1901 році на Побєдоносцева було здійснено замах. Статистик губернського земства Самарського Н. К. Лаговський стріляв у Побєдоносцева 8 березня 1901 року. Був схоплений і 27 березня засуджений на 6 років каторги. У жовтні 1905 звільнений від посади обер-прокурора Синоду і члена Комітету міністрів із залишенням на посадах члена Держради, статс-секретаря і сенатора.

Кавалер багаточисельних орденів: Св.Александра Невського (1883, діамантові знаки до ордена - 1888), св. Володимира 1-у ступеню (1896), Св.Андрея Первозванного (1898, діамантові знаки до ордена - 1904) і ін.

Посилання

• Біографія
• Побєдоносцев і шкільна реформа