Побіжна вимова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Побіжна вимова — явище зсовування або пропуску в мовленні деяких складів, майже завжди присутнє в мовленні носіїв природних мов (і неприпустиме в деяких штучних мовах, де потрібна чітка вимова, наприклад, логлан, ложбан).

В українській мовї се явище може бути проілюстровано такими прикладами:

мо — може (бути), ка (ке) — каже, кау — кажу, хоч — хочеш, мож — можеш, чкай — чекай, хтїти — хотїти, тре (тра) — треба, би — аби, гля — глянь(те), ба/бач — бачиш, та — так;

Для діялектів часом характерні скорочення ймен у кличній формї:

Ю! — Юро!, Іва́! — Іване!, Воло́ — Володьо!, Па! — Павле!.

Див. також[ред.ред. код]