Повернення Максима

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Повернення Максима
рос. Возвращение Максима
Жанр історичний фільм
драма
Режисер Григорій Козинцев
Леонід Трауберг
Сценарист Лев Славін
Григорій Козинцев
Леонід Трауберг
У головних
ролях
Борис Чирков
Валентина Кібардіна
Анатолій Кузнецьов
Олександр Зражевський
Олександр Чистяков
Василь Ванін
Юрій Толубієв
Олексій Бонді
Михайло Жаров
Микола Крючков
Оператор Андрій Москвін
Композитор Дмитро Шостакович
Кінокомпанія Кіностудія «Ленфільм»
Тривалість 112 хвилин
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1937
IMDb ID 0029740
Попередній Юність Максима
Наступний Виборзька сторона
CMNS: Повернення Максима у Вікісховищі
Повернення Максима

«Повернення Максима» (рос. «Возвращение Максима») — російський радянський художній фільм, поставлений на кіностудії «Ленфільм» в 1937 році режисерами Григорієм Козинцевим та Леонідом Траубергом.

Зміст[ред. | ред. код]

Дія фільму відбувається в 1914 році. Тепер спритному і верткому Максиму належить очолити робочі заколоти. Саме йому, людині, яка віддана революції і боротьбі за права, необхідно взяти на себе велику відповідальність. Його навички приховувати інформацію й обводити навколо пальця супротивників будуть дуже доречними.

Ролі[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Відгуки[ред. | ред. код]

Однією з найбільш відомих і яскравих сцен фільму є епізод партії на більярді головного героя з Платоном Димбой.

У «Поверненні Максима» коронним атракціоном і «цвяхом» ставав більярдний турнір в трактирі, де Максим заганяв під стіл самого «короля санкт-петербурзького більярду» — конторщика і спостерігача Платона Димбу — блискучого Михайла Жарова (насправді турнір був потрібен, щоб вивідати у Димби, на який завод передали військове замовлення, — завдання партії).
У фільмі «Повернення Максима» була використана класична сцена гри на більярді, в якій були зайняті Борис Чирков, наш «позитивний» герой, пролетар і анархіст Платон Димба, якого грав наш чудовий артист Михайло Жаров. До речі, у всіх епізодах гри на більярді їх удари «виконував» відомий пітерський гравець Жорж Гаєв. Але тоді я цього не знав. Для мене це був свого роду більярдний спектакль, свого роду атракціон. Я до сих пір залишаюся під враженням настільки чудової гри акторів.

Додаткова інформація[ред. | ред. код]

  • Спочатку в ролі Димби знімався інший актор, причому робота над роллю була практично завершена. Однак Трауберг і Козинцев бачили в цьому втіленні тільки абсолютного класового ворога, без натяку на чарівність. Зникав конфлікт: боротися з таким персонажем Максиму було б не цікаво. Режисери звернулися до Михайла Жарову (зайнятого в цей час в картині «Петро Перший») з пропозицією перезняти цей епізод з його участю.
У Жарова заговорив професіонал. Він знав, яким міг би зробити Димбу: потрібен хороший костюм, краватка, прямий проділ в темних, густо намазали брілліантіном волосся. Козинцев, підхопивши Жарова під руку, потягнув його студійним коридором у бік свого павільйону: «Ми спеціально не розбирали декорації трактиру … Давайте прямо ось так — відразу — спробуємо зіграти пару сцен, так?»… Сцена була відзнята на одному диханні і тут же був призначений перегляд, після якого Жаров зрозумів, що попався. Тепер він вже не міг відмовитися від Димби — цього вульгарного, смішного, чарівного малого, який дивився на нього з екрану. Він реготав, дивлячись на його кривляння і стрибки, і вже хотів дати йому життя. Жаров, безумовно, був переконливий у виконанні Платона Димби — більярдіста і хулігана, але при цьому настільки привабливий, що глядачі забували про те, що його персонаж негативний.
  • Образ депутата Тураєва був створений з реального члена державної думи Російської імперії IV скликання від соціал-демократів Олексія Бадаєва.

Нагороди[ред. | ред. код]

Наступні творці трилогії про Максима удостоєні Сталінської премії першого ступеня: Г. Козинцев, Л. Трауберг, Б. Чирков (1941 рік).

Видання на відео[ред. | ред. код]

Фільм випущений на VHS виданням «Майстер тейп» у 2000 році. 31 березня 2005 року випущений на DVD студією «Союз відео».

Посилання[ред. | ред. код]