Повернення блудного сина (Рембрандт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Повернення блудного сина» — знамените полотно Рембрандта за сюжетом притчі із Нового завіту (Євангеліє від Луки 15, 20 - 24 ) про блудного сина, експонується в Ермітажі.

Повернення блудного сина (Рембрандт)
Rembrandt Harmensz. van Rijn - The Return of the Prodigal Son.jpg
«Повернення блудного сина»
нім. De terugkeer van de verloren zoon
Творець: Рембрандт
Час створення: біля. 1666-69
Розміри: 260 × 203 см
Матеріал: олія на полотні
Зберігається: Санкт-Петербург, Росія
Музей: Ермітаж

Сюжет[ред.ред. код]

На картині зображено фінальний епізод притчі, коли блудний син повертається додому, «...А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...»

До цього сюжету Рембрандт звертався неодноразово у своїх графічних роботах більш раннього періоду.
Ця картина була намальована незадовго до смерті художника.

Опис[ред.ред. код]

Це найбільше полотно Рембрандта на релігійну тему. Рембрандт зосередився на самій суті притчі — зустрічі батька із сином і прощенні.
Автор трактує сюжет з великим трагізмом, возвеличуючи його до символу загальнолюдського значення. Фігури головних героїв виражають складну гаму почуттів: розкаяння і милосердя, безмежну любов і гіркоту пізнього духовного прозріння. Ці образи одна із вершин психологічного таланту Рембрандта.[1]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]