Поверхневий плазмон

Поверхневий плазмон - колективне збудження в приповерхневих шарах металів, узгоджене розповсюдження хвилі електронної густини й електромагнітного поля.

Поверхневі плазмони існують лише в певній області частот. Для плоскої границі розділу між металом гранична частота поверхневого плазмона визначається формулою

$\varepsilon_m(\omega) + 1 = 0$,

де $\varepsilon_m$ - діелектрична проникність металу.

У моделі Друде ця умова дає

$\omega_{sp} = \frac{\omega_p}{\sqrt{2}}$,

де $\omega_{sp}$ - частота поверхневого плазмона, $\omega_p$ - плазмова частота.

Поверхневі плазмони можуть збуджуватися світлом лише в умовах порушеного повного внутрішнього відбиття.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Дивіться також

• Плазмон
• Локалізований плазмон