Поверхневі явища

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поверхневі явища (рос. поверхностные явления, англ. surface phenomena, нім. Oberflächenerscheinungen f pl) – фізичні та хімічні явища на межі двох фаз, які обумовлені тим, що, на відміну від об’єму фази, поблизу поверхні розділу молекули оточені іншими молекулами нерівномірно і взаємодіють не тільки одна з одною, але й з молекулами суміжної фази.

До П.я. належать адгезія, адсорбція, капілярні явища, когезія, змочування, тертя та ін.

В результаті П.я. склад і структура рідкої фази у тонкому граничному прошарку безпосередньо біля твердого тіла відрізняються від об’ємних характеристик (на віддаленні від твердої поверхні).

П.я. пов’язані з поверхневим натягом і обумовлені викривленням рідинної поверхні розділу називають капілярними явищами (див. капілярність).

Регуляторами П.я. виступають поверхнево-активні речовини (ПАР), які впливають на поверхневу енергію та поверхневу активність. Особливо велику роль відіграють ПАР у колоїдних системах. Термодинамічна нестійкість цих систем обумовлює явища коалесценції та коагуляції при зближенні частинок, якому перешкоджає т.зв. розклинювальний тиск. Ці уявлення покладені в основу теорії стійкості колоїдів ДЛФО (Дерягін – Ландау – Фервей – Овербек).

П.я. мають велике значення при флотації, масляній агрегації, брикетуванні, механохімічній активації, приготуванні буро-вих розчинів, висококонцентрованих водовугільних суспензій, а також у процесах, пов’язаних зі змочуванням і капілярними явищами, хімічному захисті від корозії, в металургії, при руйнуванні гірських порід, контактних взаємодіях, електричних і електрохімічних явищах на поверхні твердих тіл.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]