Повстанський рух України (1918—1921)

Повстанський рух в Україні 1917—1921-го і пізніших років — масовий збройний рух українського селянства і частково робітництва, що спрямований на захист соціальних здобутків, зокрема права на вільне володіння землею та засобами виробництва, проти реставраторів старого ладу й окупаційних режимів в Україні, за народну владу і далі за національне і соціальне самовизначення українського народу.

Спершу обмежений своїм соціальним спрямуванням й анархістським характером, повстанський рух в Україні набирав поступово все більше національного змісту й оформився у виразну політичну визвольну боротьбу українського народу, підтримку якому надавав Повстансько-партизанський штаб УНР.

Історія руху

Стихійний у своїй основі повстанський рух в Україні не був об'єднаний в ініціативі й виявах, не мав одного керівного центру й одностайного плану дій. Неусталені були також його ідеологічні й програмові засади і спрямування. Тільки в окремі періоди боротьби виявилася перевага певних ідеологічних настроїв, базованих на принципах самовизначення і незалежності нації. Ідеологія і мета повстанського руху в Україні з'ясовувалися спорадично у заявах керівників-отаманів, у їхніх відозвах, наказах, маніфестах, зверненнях чи листах до населення України, окремих повітів чи округ, до уряду УНР, окупаційної влади й інших повстанських груп чи з'єднань.

Основною організаційною формою повстанського руху в Україні були місцеві (сільські, волосні) й повітові повстанські відділи, групи, загони, які обороняли здебільша своє село чи найближчі околиці, спираючись на прихильне до них населення. У разі потреби координували (або й об'єднували) свої дії з сусідніми групами або загонами для спільних бойових дій, проводячи мобілізацію у своїх районах для поповнення основних відділів. Не мавши постійного й одного провідного центру, повстанські організації створювалися і діяли з власної ініціативи. Тому у політичній тактиці повстанців були чималі розбіжності.

Унаслідок більшовицького терору і військових операцій упродовж літа 1921 в Україні були ліквідовані головні повстанські осередки, а більшість їхніх отаманів були вбиті у боях або розстріляні. Більшовики змогли подолати спротив українців, використовуючи криваві методи.

У історичних працях і публікаціях радянської доби повстанський рух в Україні замовчується або знеславлюється як «бандитизм», учасники цього руху представлені як «бандити», які ніби не мали будь-яких ідейних, соціальних чи політичних мотивів.

Наведені нижче списки вилученні з книг Віктора Савченко та Василя Вериги.

У фондах «Постоянного совещания по борьбе с бандитизмом» зберігається документ — «Список банд в Украине» (станом на травень 1921 року). На основі цього документу і складений наведений нижче перелік:

---

Район дислокації загонів повстанців — Отаман — Чисельність повстанців — Політичний напрямок повстанців (в дужках зазначено приблизна кількість кулеметів):

1-й, 2-й повстанські райони. Херсонська губернія, південні повіти. Приблизно 1 тисяча осіб:

• Загони німецьких колоністів — 300 осіб — білогвардійська.
• Скляр — 50 осіб — самостійна.
• Солтіс — 50 осіб.
• Деркач — 50 осіб.
• Здобудь-Воля — 100 осіб.
• Гуляй-Віда — 80 осіб.
• Стротиевський — 50 осіб.
• Ивашенко — 50 осіб.
• Пшонник — 200 осіб.
• Р. Бабій — 70 осіб.
• Д. Кушнір — 50 осіб.

3-й повстанський район. Катеринославська губернія, правобережні повіти. Приблизно 1 тисяча осіб:

• Клепач — 100 осіб — самостійна.
• Гладченко — 100 осіб.
• Ильченко — 50 осіб.
• Иванов — 300 осіб — анархічна.
• Круглое — 50 осіб.
• Черний — 100 осіб.
• Чалий — 100 осіб.

4-й повстанський район. Херсонська губернія, північні повіти. Приблизно 1,6 тисячі осіб:

• М. Мелашко — 150 осіб — самостійна.
• Я. Кошевой — 120 осіб (10).
• Чумак — 80 осіб.
• Клим — 60 осіб (3).
• Полудненко — 100 осіб.
• Деревяга — 200 осіб.
• Колос — 100 осіб.
• Гулько — 80 осіб.
• Куш — 150 осіб.
• Василенко — 100 осіб.
• Карась — 50 осіб.
• Черний Ворон — 250 осіб.
• Павлов — 150 осіб — анархічна.
• Сокол — 150 осіб.
• Попов — 50 осіб.
• Стародуб — 50 осіб.

5-й, 6-й повстанські райони. Подільська губернія. Приблизно 3,5 тисяч осіб:

• Ф. Хмара — 500 осіб (6) — самостійна.
• Я. Шепель — 400 осіб.
• Орел- — 600 осіб.
• Гальчевський — 300 — осіб (10).
• Заболотний — 100 осіб.
• Сірко — 70 осіб (4).
• Коваль — 200 осіб.
• Підкова — 200 осіб.
• Лихо — 100 осіб.
• Гадзнховський — 200 осіб.
• Чуприна — 50 осіб.
• Іво — 50 осіб.
• Крилов — 150 осіб.
• Петрушенко — 100 осіб.
• Шевчук — 50 осіб.
• Пушкарь — 50 осіб.
• Ходік — 150 осіб.
• Е. Якубченко — 50 осіб.
• Дорошенко — 200 осіб.
• Подоляк — 100 осіб.
• Бабич — 300 осіб.
• Голуб — 100 осіб.
• Василенко — 50 осіб.

7-й повстанський район 2—а група. Київська губернія, Уманський повіт. Приблизно 1 тисяча осіб:

• А. Волинець — 300 осіб — самостійна.
• Миргородський — 150 осіб.
• Чайковський — 100 осіб.
• Деревьяга — 100 осіб.
• Пстюк — 50 осіб.
• П. Дерещук — 200 осіб.
• М. Христенко — 100 осіб.

8-й повстанський район 2-ї групи. Київська губернія, південні повіти (Чигирин — Холодний Яр — Звенигородка — Корсунь). Приблизно 4,5 тисячі осіб:

• Загони Холодного Яру — 700 осіб — самостійна.
• Я. Водяной.
• Голік (Залізняк) — 300 осіб.
• Гонта.
• Мамай — 100 осіб.
• Фесенко — 100 осіб.
• Туз — 200 осіб.
• Орлик — 100 осіб.
• Нагорний — 500 осіб.
• Цветковський — 200 осіб.
• Тройко-Трейко — 100 осіб.
• Богатиренко — 200 осіб (5).
• Завгородній — 200 осіб.
• Пшеничний — 100 осіб.
• Гризло — 300 осіб.
• Терещенко — 300 осіб.
• Бондаренко — 100 осіб.
• Прищ — 100 осіб.
• Сорока — 50 осіб.
• Братовец — 50 осіб.
• Непитайко — 50 осіб.
• Завзятний — 50 осіб.
• Жук — 100 осіб.
• Лещенко — 80 осіб.
• Ващенко — 200 осіб (10).
• Чехович, Зеленчук, Матвієнко, Кравченко, Пугач, Музика, Темний — загалом 400 осіб.

9-й повстанський район. Волинська губернія. Приблизно 0,7 тисячі осіб:

• П. Филоненко — 300 осіб — самостійна.
• Заклинюк — 50 осіб.
• Воловський — 50 осіб.
• Курух — 50 осіб.
• Верховський — 60 осіб.

10-й повстанський район 2-ї групи. Київська губернія, північні повіти. Приблизно 1,6 тисячі осіб (56):

• Ю. Мордалевич — 700 осіб (20) — самостійна.
• І. Струк — 250 осіб (15).
• Лисиця — 200 осіб (5).
• Сірко — 180 осіб.
• Верновський — 60—100 осіб.
• Кувшинський — 60 осіб.
• Бердіхін — 80 осіб (4).
• Пінчук — 60 осіб (2).
• Ярошевич.

11-й повстанський район. Чернігівська губернія. Приблизно 2 тисячі осіб (15):

• Шуба — 300 осіб — анархічна.
• Артамонов — 100 осіб.
• Маслов — 200 осіб (3).
• Тілелей — 70 осіб — самостійна.
• Лошін — 300 осіб.
• Галако — 400 осіб (3).
• Ходько — 50 осіб.
• «Грош бойци» — 50 осіб.
• Довгаленко — 150 осіб.
• Добрий вечір — 80 осіб.

12-й, 14-й повстанські райони. Полтавська губернія. Приблизно 5 тисяч осіб (30):

• Хозушко — 50 осіб — самостійна.
• Коваленко — 50 осіб.
• Чорний — 200 осіб (2).
• Тацій — 50 осіб.
• Галайда — 50 осіб.
• Тягло — 80 осіб.
• Іванюк — 300 осіб — анархічна.
• Кониболотський — 60 осіб.
• Семиславов — 50 осіб (8) — анархічна.
• Левченко — 1500 осіб.
• Брова — 200 осіб.
• Ромашка — 1000 осіб — самостійна.
• Келеберда — 100 осіб.
• Івченко — 100 осіб.
• Кокоть — 100 осіб.
• Крупський — 100 осіб.
• Король — 100 осіб.
• Кабан — 100 осіб.
• Маруся Чорна — 100 осіб.

15-й, 16-й, 18-й, 19-й повстанські райони. Катеринославська губернія, лівобережні повіти. Приблизно 5 тисяч осіб (90):

• Н. Махно — приблизно 5 тисяч осіб — анархічна.
• Пушкарев — 50 осіб (3).
• Забудько — 100 осіб (1).
• Бурлака — 50 осіб.
• Бабицький — 150 осіб (7).
• Пархоменко — 200 осіб (3).
• Маруся — 350 осіб (8).
• Миронов — 150 осіб (1).
• Каленік.
• Ліпко.
• Наконечний.

17-й повстанський район. Північна Таврія. Приблизно 0,5 тисяч осіб (10):

• 100 осіб — Куриленко — 200 осіб (2) — анархічна.
• Глазунов.
• Зверев — 100 осіб (3).
• Павловський — 40 осіб (4).

20-й, 21-й, 22-й повстанські райони. Харківська губернія. Приблизно 3,5 тисячі осіб (40):

• Двигун — 100 осіб — анархічна.
• Волох — 200 осіб (2).
• Савонов — 200 осіб (15).
• Каменюк — 300 осіб (3).
• Зайцев — 300 осіб.
• Терехов — 800 осіб.
• Бистрое — 60 осіб.
• «Фома» Кожин — 450 осіб (18).
• Колеснік — 500 осіб.
• Шаповал — 450 осіб.
• Серобаба — 100 осіб.
• Сироватський — 50 осіб.
• Матвеєнко, Бурлак, Скворцов, Скляров, Белецкій — 150 осіб.

---

Див. також

• Повстанський рух
• Холодноярська республіка
• Григор'ївське повстання
• Махновський рух
• Список національно-визвольних рухів що діяли на території Російської імперії і СРСР
• Повстанський рух на Старобільщині в 1917-1921 роках

Література

• Повстанський рух на Україні. Енциклопедія Українознавства. Т.6. Перевидання в Україні. Львів 1996, Ретпринтне відтворення видання 1955—1984 років. с. 2117—2122
• Олександер Вишнівський. Повстанський рух і отаманія. Збірник. Дітройт-Мічіген, 1973
• О. Солодар. ЕПОХА ЗМОВ (до історії селянських рухів на Чигиринщині в ХІХ на початку ХХ століть)
• Р. Л. СУСЛИК КРИВАВІ СТОРІНКИ з неписаних літописів

Посилання

• О. І. Ганжа. ВІЙСЬКОВІ НАРАДИ ПО БОРОТЬБІ З БАНДИТИЗМОМ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 552. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.