Повєткін Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Повєткін
Олександр Повєткін в 2015
Олександр Повєткін в 2015
Загальна інформація
Прізвисько Sasha
Russian Vityaz
White Lion
Громадянство Росія Росія
Народився 2 вересня 1979(1979-09-02) (44 роки)
Курськ, Російська РФСР
Проживання Москва, Росія Росія
Вагова категорія важка (англ. heavyweight) (більше 90,892 кг)
Стійка правша
Зріст 188
Розмах рук 191
Стиль ортодокс
Професіональна кар'єра
Перший бій 11 червня 2005
Останній бій 27 березня 2021
Боїв 40
Перемог 36
Перемог нокаутом 25
Поразок 3
Нічиїх 1
Аматорська кар'єра
Боїв 133
Перемог 126
Поразок 7
Спортивні медалі
Представник Росія Росія
Бокс
Олімпійські ігри
Золото Афіни 2004 понад 91 кг
Чемпіонат світу
Золото Бангкок 2003 понад 91 кг
Чемпіонати Європи
Золото Перм 2002 понад 91 кг
Золото Пула 2004 понад 91 кг

Повєткін Олександр Володимирович (нар. 2 вересня 1979, Курськ, Російська РФСР) — професійний боксер, виступає у важкій вазі. «Регулярний» чемпіон світу за версією WBA (2011—2013). Олімпійський чемпіон з боксу у надважкій ваговій категорії (2004 рік). Путініст, публічно підтримав напад Росії на Україну[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Займатися боксом почав в 1992 році в курському спорткомплексі «Спартак».

Захоплювався іншими видами єдиноборств: рукопашним боєм, ушу, карате, кікбоксинг.

Двічі одружений. Друга дружина — Євгенія Меркулова, з нею Олександр Повєткін одружився в липні 2013 року. Має доньку Аріну від першого шлюбу.

Аматорська кар'єра[ред. | ред. код]

2001 року дебютував на чемпіонаті світу, де дійшов до чвертьфіналу, в якому програв українському боксеру Олексію Мазікіну.

2002 року став чемпіоном Європи, здолавши на шляху до золота Себастьяна Кебера і Роберто Каммарелле.

2003 року став чемпіоном світу, вигравши в фіналі у кубинця Педро Карріона.

На чемпіонаті Європи 2004 став чемпіоном, вигравши в фіналі у Роберто Каммарелле.

На Олімпійських іграх 2004 Повєткін втретє в кар'єрі переміг в півфіналі італійця Камарелле і отримав золоту медаль без фінального бою через травму Мухаммеда Алі з Єгипту.

Професіональна кар'єра[ред. | ред. код]

Професіональну кар'єру розпочав у 2005 році. Промоутером Повєткіна став Вілфрид Зауерланд, тому перші 9 боїв росіянин провів у Німеччині.

Бій з Бердом[ред. | ред. код]

27 жовтня 2007 року провів відбірковий за версією IBF бій проти екс-чемпіона світу американця Кріса Берда. Поєдинок проходив у високому темпі з перевагою Повєткіна. У 11 раунді росіянин так накинувся на американця, що тренер і батько Кріса Джо Берд викинув рушник, знявши сина з бою.[2] Після цієї перемоги Повєткіну належало зустрітися з американцем Едді Чемберсом, щоб визначити обов'язкового претендента для чемпіона IBF, яким був на той час Володимир Кличко.

Бій з Чемберсом[ред. | ред. код]

26 січня 2008 року у Берліні відбувся бій Олександр Повєткін — Едді Чемберс. Повєткін активно розпочав, викидав багато ударів, але Чемберс ловив його на контратаках, потрясши у 1 і 3 раундах. Повєткін продовжував працювати по корпусу і у другій половині бою почав переважати Чемберса.[3] Перемога Повєткіна була одноголосною.

19 липня 2008 року Повєткін переміг американця Тауруса Сайкса і відповідно до рішення IBF повинен був зустрітися до 26 листопада 2008 року з Володимиром Кличком. Але у жовтні менеджер Повєткіна Хрюнов повідомив, що росіянин травмувався і не зможе підготуватися до вже запланованого на 13 грудня бою з Кличком.[4]

Протягом 2009—2010 років Повєткін бився з низькорейтинговими суперниками. У жовтні 2010 року він відмовився брати участь у турнірі претендентів на бій з Володимиром Кличком, який організовувала IBF, через що ця організація виключила Повєткіна зі свого рейтингу.[5][6]

Бій з Чагаєвим[ред. | ред. код]

27 серпня 2011 року в Ерфурті, Німеччина відбувся бій за вакантний титул регулярного чемпіона за версією WBA Олександр Повєткін (21-0, 15КО) — Руслан Чагаєв (27-1-1, 17КО). Перед боєм фаворитом був росіянин, але після розвідки у перших раундах ініціативу захопив узбецький боксер, раз по раз прошиваючи захист Повєткіна коронним ударом лівою. Починаючи з 9 раунду Чагаєв почав підсідати, даючи змогу Повєткіну проводити свої атаки. Результатом 12-раундового бою стала перемога Повєткіна одностайним рішенням — 116—112 і двічі 117—113. Свою перемогу Повєткін присвятив батькові, який помер незадовго до того.[7]

3 грудня 2011 року Повєткін захистив титул, нокаутувавши американця Кедріка Босвелла у 8 раунді.

25 лютого 2012 року у важкому бою з німецьким боснійцем Марко Хуком здобув перемогу рішенням більшості.

29 вересня 2012 року нокаутував у 2 раунді американця Хасима Рахмана, а 17 травня 2013 року здобув перемогу технічним нокаутом над поляком Анджеєм Вавжиком.

Чемпіонський бій з Володимиром Кличком[ред. | ред. код]

5 жовтня 2013 року Повєткін провів бій з чемпіоном WBA Super, WBO і IBF Володимиром Кличком. Бій відбувся на Олімпійському стадіоні у Москві, виявився невидовищним і проходив за явної переваги українського чемпіона.

Олександр чотири рази падав на настил рингу, причому 1 раз у 2-му і тричі в 7-му раунді. Вперше у професіональній кар'єрі Повєткін побував у нокдауні. Бій продовжувався всі 12 раундів. За результатами бою всі три судді, як і неофіційні судді, віддали Володимиру перемогу з розгромним рахунком — 119:104.

Відмінені бої із Деонтеєм Вайлдером та Бермейном Стіверном і допінгова справа[ред. | ред. код]

30 травня 2014 року Повєткін, перемігши нокаутом сирійця Мануеля Чарра, завоював вакантний інтернаціональний титул WBC, а 24 жовтня 2014 року нокаутував француза Карлоса Такама і здобув титул WBC Silver. Провівши вдалий захист титулу проти кубинця Майка Переса і поляка Маріуша Ваха, Повєткін став обов'язковим претендентом на пояс чемпіона WBC.

26 лютого 2016 року в американському Маямі відбулися торги за право проведення бою між чемпіоном світу з боксу за версією WBC американцем Деонтеєм Вайлдером та обов'язковим претендентом росіянином Олександром Повєткіним. Перемогла російська сторона, заявка котрої склала трохи більше $7,15 мільйонів[8].

Бій між чемпіоном світу за версією WBC у важкій вазі американцем Деонтеєм Вайлдером і росіянином Олександром Повєткіним мав відбутися 21 травня 2016 року в Москві на арені Мегаспорт.

13 травня 2016 року було оголошено, що в допінговій пробі Олександра Повєткіна, взятій у квітні, було знайдено залишкові сліди мельдонію в концентрації 72 нанограма.[9][10] Бій перенесли[11].

15 травня стало відомо, що Деонтей відмовився проводити бій через позитивну пробу росіянина на допінг.[12]. 31 травня 2016 року опублікований результат додаткової п'ятої проби на допінг, взятий у Повєткіна 17 травня, котрий показав негативний результат[13].

Поки тривав розгляд допінгової справи Повєткіна Вайлдер вирішив провести добровільний захист титулу проти співвітчизника Кріса Ареоли, в якому, хоч і виграв, травмував руку. Тому 17 грудня 2016 року у Єкатеринбурзі, Росія в бою між Олександром Повєткіним і канадійцем Бермейном Стіверном мав визначитися тимчасовий чемпіон WBC, майбутній суперник Деонтея Вайлдера.

У листопаді допінг-проба Стіверна дала позитивний результат на наявність у крові забороненого препарату метилгексанаміну.[14] Канадійцю, який доводив, що заборонений препарат входив до складу харчової добавки, про що він не знав, виписали штраф у розмірі 75000 $ і 40 годин виправних робіт, але про дикваліфікацію мова не йшла. Команда Повєткіна вирішила не зривати бій.[15]

А у грудні знову попався на допінгу Повєткін — Добровільна антидопінгова асоціація (VADA) виявила в аналізах Повєткіна сліди використання остаріна, про що і повідомила WBC.[16] Суперники вже пройшли процедуру офіційного зважування, але вранці в день бою президент WBC Маурісіо Сулейман повідомив, що організація відмовляється санкціонувати бій через допінг-проби росіянина.[17] Після позбавлення бою статуса титульного Стіверн відмовився від бою з Повєткіним.[18][19] Повєткін все ж вийшов в головному бою вечора проти терміново підібраного суперника — француза Жоана Дюапа, з яким без проблем упорався, нокаутувавши у 6 раунді.[20]

У лютому 2017 року WBC виключила Повєткіна зі свого рейтинга,[21] а у березні дискваліфікувала на невизначений термін через використання заборонених речовин, оштрафувавши також на 250000 $.[22] У квітні Повєткін оскаржив дискваліфікацію за допінг.[23] У листопаді 2017 року WBC зняла дискваліфікацію, але зобов'язала виплатити штраф за зрив бою.[24]

Бій з Руденком[ред. | ред. код]

Повєткін 1 липня 2017 року провів титульний бій проти українця Андрія Руденка за вакантні пояси інтернаціонального чемпіона WBO і континентального чемпіона WBA. У Руденка через пошкодження виникли проблеми уже в першому раунді, але він продовжив бій, який тривав усі 12 раундів і закінчився перемогою Повєткіна за очками.[25]

Бій з Хаммером[ред. | ред. код]

6 грудня 2017 року вийшов термін дискваліфікації Повєткіна Світовою боксерською радою,[26] а вже 15 грудня 2017 року в Єкатеринбурзі росіянин переміг за очками німця Крістіана Хаммера, здобувши вакантний титул інтерконтинентального чемпіона WBA і статус претендента на титул WBA Super.[27]

Бій з Прайсом[ред. | ред. код]

31 березня 2018 року у Кардіффі в андеркарді об'єднавчого бою Ентоні Джошуа — Джозеф Паркер пройшов бій Повєткін — Девід Прайс. Від самого початку бою Повєткін пішов у наступ, у третьому раунді відправив британця в нокдаун, хоч у кінцівці цього раунду втратив рівновагу, і вже йому рефері відрахував нокдаун. А в п'ятому раунді росіянин піймав Девіда правим боковим, добив лівим аперкотом і відправив у важкий нокаут, після якого Прайс пару хвилин не міг піднятися.[28]

Чемпіонський бій з Ентоні Джошуа[ред. | ред. код]

Докладніше: Ентоні Джошуа — Олександр Повєткін

22 вересня 2018 року на стадіоні Вемблі у Лондоні відбувся бій двох олімпійських чемпіонів, Олександра Повєткіна — Ентоні Джошуа. Для британця це був обов'язковий захист своїх чемпіонських титулів за версіями IBO, WBA Super, IBF та WBO, на які претендував Олександр Повєткін. На початку бою Повєткін мав активніший вигляд, навіть розбив ніс Джошуа. У сьомому раунді Ентоні Джошуа відправив Олександра Повєткіна спершу в нокдаун, а через декілька секунд — у нокаут. Олександр Повєткін програв бій.[29]

Подальша кар'єра[ред. | ред. код]

39-річний Олександр Повєткін, який в бою з Ентоні Джошуа не використав свій другий шанс стати чемпіоном світу, вирішив ще не завершувати кар'єру,[30] але перетворився фактично на гейткіпера і став бажаним суперником для молодших амбітних боксерів.

31 серпня 2019 року відбувся бій Олександр Повєткін — Г'юї Ф'юрі[en]. Британець намагався виснажити росіянина до пізніх раундів, але всупереч його сподіванням Повєткін витримав всю дистанцію бою й у вирішальних раундах навіть мав активніший вигляд, здобувши перемогу одностайним рішенням.[31] У цьому поєдинку Повєткін завоював вакантний титул WBA International і здобув право на бій за титул «регулярного чемпіона» за версією WBA.

7 грудня 2019 року в андеркарді реваншу Ентоні Джошуа — Енді Руїз Повєткін провів дуже важкий бій з американцем Майклом Гантером. Гантер із першого раунду тиснув на Повєткіна, часто вступаючи в розмін ударами. Американський боксер був ближчим до перемоги, але результатом бою несподівано стала нічия розділеним рішенням.[32]

22 серпня 2020 року в Брентвуді, графство Ессекс, у головному бою боксерського вечора Олександр Повєткін створив сенсацію, нокаутувавши багаторічного претендента на титул чемпіона світу за версією Світової боксерської ради (WBC) британця Ділліана Вайта[33]. Бій проходив з незначною перевагою Вайта, який був точнішим в атаках і намагався утримувати Повєткіна на відстані джебу. У четвертому раунді Повєткін двічі побував в нокдауні, але в п'ятому провів точний потужний аперкот, надіславши Вайта у важкий нокаут.[34] Окрім титулу WBC, Повєткін також став володарем почесного пояса WBC Diamond.

Бій-реванш, запланований на листопад 2020 року, неодноразово переносився. Поєдинок, який відбувся 27 березня 2021 року у Гібралтарі, розпочався невдало для Повєткіна вже з першого раунду. У четвертому раунді Вайт точним ударом відправити росіянина в нокаут.[35]

Після цього бою Повєткін, на рахунку якого 36 перемог (25 — нокаутом), три поразки і одна нічия, оголосив про завершення кар'єри.[36]

Статистика професійних боїв[ред. | ред. код]

Бій Рекорд Дата Суперник Місце поєдинку Раундів Примітки
Поразка 36(25)-3-1 27 березня 2021 Велика Британія Ділліан Вайт (27-2) Гібралтар Europa Point Sports Complex, Гібралтар Технічний нокаут 4(12) 2:39/small> Втратив титул тимчасового чемпіона за версією WBC у важкій вазі
Перемога 36(25)-2-1 22 серпня 2020 Велика Британія Ділліан Вайт (27-1) Велика Британія Matchroom Fight Camp, Брентвуд, Ессекс Технічний нокаут 5(12) 0:30 Завоював титули тимчасового чемпіона за версією WBC та WBC Diamond у важкій вазі.
Нічия 35(24)-2-1 7 грудня 2019 США Майкл Гантер (18–1) Саудівська Аравія Дірійя Арена, Ед-Дірійя Нічия розділеним рішенням (12)
Перемога 35(24)-2 31 серпня 2019 Велика Британія Г'юї Ф'юрі (23–2) Росія О2 Арена, Лондон Одностайне рішення суддів (12) Виграв вакантний титул чемпіона за версією WBA International у важкій вазі
Поразка 34(24)-2 22 вересня 2018 Велика Британія Ентоні Джошуа (21-0) Велика БританіяВемблі, Лондон Технічний нокаут 7(12) 1:59 Бій за титули чемпіона за версією IBF, WBA Super, IBO та WBO у важкій вазі
Перемога 34(24)-1 31 березня 2018 Велика Британія Девід Прайс (22-4) Велика Британія Кардіфф, Уельс Нокаут 5(12) 1:02 Захистив титули чемпіона за версією WBO International та WBA Intercontinental у важкій вазі
Перемога 33(23)-1 15 грудня 2017 Німеччина Крістіан Хаммер (22–4) Росія ПІВС Єкатеринбург, Росія Одностайне рішення суддів (12) Захистив титул чемпіона за версією WBO International та виграв титул WBA Intercontinental у важкій вазі
Перемога 32(23)-1 1 липня 2017 Україна Андрій Руденко (31-2) Росія Москва, Росія Одностайне рішення суддів (12) Виграв вакантні титули чемпіона за версією WBO International та WBA Continental у важкій вазі
Перемога 31(23)-1 17 грудня 2016 Франція Жоан Дюапа (34–3) Росія IEC Expo Єкатеринбург, Росія Нокаут 6(10) 2:59
Перемога 30(22)-1 7 листопада 2015 Польща Маріуш Вах (31-1-0) Росія TatNeft Arena Казань, Росія Технічний нокаут 12(12) 0:58 Захист титулу чемпіона світу за версією WBC Silver.
Перемога 29(21)-1 22 травня 2015 Куба Майк Перес (21-1-1) Росія Лужники Москва, Росія Технічний нокаут 1(12) Захист титулу чемпіона світу за версією WBC Silver.
Перемога 28(20)-1 24 жовтня 2014 Камерун Карлос Такам (30-1-1) Росія Москва, Росія Технічний нокаут 10 (12) Завоював титул чемпіона світу за версією WBC Silver.
Перемога 27(19)-1 30 травня 2014 Німеччина Мануель Чарр Росія Лужники, Москва, Росія Технічний нокаут (7) Завоював вакантний титул інтернаціонального чемпіона світу за версією WBC.
Поразка 26(18)-1 5 жовтня

2013

Україна Володимир Кличко Росія СК Олімпійський, Москва, Росія Одностайне рішення суддів (12) Титул чемпіона світу за версіями IBF, IBO, 15-ий захист, за версією WBO, 11-ий захист, за версією суперчемпіона WBA, 5-й захист Кличко, титул чемпіона The Ring, 8-й захист. Повєткін в нокдауні у 2-му раунді і тричі у 7-му.
Перемога 26(18)-0 17 травня 2013 Польща Анджей Вавжик Росія Crocus City Hall, Москва, Росія Технічний нокаут (12) 2:28 Титул регулярного чемпіона за версією WBA, 4-й захист Повєткіна (добровільний).
Перемога 25(17)-0 29 вересня 2012 США Хасим Рахман Німеччина Спортхолл, Гамбург, Німеччина Технічний нокаут (12) 1:46 Титул регулярного чемпіона за версією WBA, 3-й захист Повєткіна (обов'язковий).
Перемога 24(16)-0 25 лютого 2012 Німеччина Марко Хук Німеччина «Порше-Арена», Штутгарт, Німеччина Рішення більшості суддів (12) Титул регулярного чемпіона за версією WBA, 2-й захист Повєткіна (добровільний), титул Хука за версією WBO в першій важкій вазі.
Перемога 23(16)-0 3 грудня 2011 США Седрік Босвелл Фінляндія «Гартвалл Арена», Гельсінкі, Фінляндія Нокаут (12) 2:58 Титул регулярного чемпіона за версією WBA, 1-й захист Поветкина (добровільний).
Перемога 22(15)-0 27 серпня 2011 Узбекистан Руслан Чагаєв Німеччина «Мессехалле», Ерфурт, Німеччина Одностайне рішення суддів (12) Вакантний титул регулярного чемпіона за версією WBA.
Перемога 21(15)-0 18 грудня 2010 США Микола Фірта Німеччина «Макс Шмелінг Халле», Берлін, Німеччина Одностайне рішення суддів (10)
Перемога 20(15)-0 16 жовтня 2010 Нігерія Теке Орух Росія ПС «Олімпійський», Чехов, Росія Нокаут (10) 2:57
Перемога 19(14)-0 13 березня 2010 Мексика Хав'єр Мора Німеччина «Макс Шмелінг Халле», Берлін, Німеччина Технічний нокаут (10) 0:50
Перемога 18(13)-0 5 грудня 2009 США Лео Нолан Німеччина «Арена», Людвігсбург, Німеччина Нокаут (10) 2:33
Перемога 17(12)-0 4 квітня 2009 США Джейсон Естрада Німеччина «Бург-Вехтер Кастелло», Дюссельдорф, Німеччина Одностайне рішення суддів (10)
Перемога 16(12)-0 19 липня 2008 США Таурус Сайкс Росія ПС «Олімпійський», Чехов, Росія Технічний нокаут (10) 1:43
Перемога 15(11)-0 26 січня 2008 США Едді Чемберс Німеччина «Темподром», Кройцберг, Берлін, Німеччина Одностайне рішення суддів (12) Виграв елімінатор чемпіона світу за версією IBF, 2 тур.
Перемога 14(11)-0 27 жовтня 2007 США Кріс Берд Німеччина «Мессехалле», Ерфурт, Тюрингія, Німеччина Технічний нокаут (12) 1:52 Турнір на звання обов'язкового претендента на чемпіонський бій за версією IBF, 1 тур.
Перемога 13(10)-0 30 червня 2007 США Ларрі Дональд Росія СК «Олімпійський», Москва, Росія Одностайне рішення суддів (10)
Перемога 12(10)-0 26 травня 2007 Канада Патріс Л'Еро Німеччина «Яко-Арена», Бамберг, Німеччина Нокаут (10) 1:02
Перемога 11(9)-0 3 березня 2007 США Девід Бостіс Німеччина «Штадтхалле», Росток, Німеччина Технічний нокаут (10) 2:57
Перемога 10(8)-0 10 грудня 2006 США Імаму Мейфілд Росія СК «Олімпійський», Москва, Росія Нокаут (10) 1:17
Перемога 9(7)-0 23 вересня 2006 США Ед Мехоун Німеччина «Ріттал-Арена», Вецлар, Ессен, Німеччина Технічний нокаут (8) 2:05
Перемога 8(6)-0 3 червня 2006 Еквадор Лівін Кастільо Німеччина «Туй-Арена», Ганновер, Німеччина Технічний нокаут (8) 2:45
Перемога 7(5)-0 22 квітня 2006 Нігерія Фрайдей Ахунанья Німеччина «САП-Арена», Мангейм, Німеччина Одностайне рішення суддів (6)
Перемога 6(5)-0 4 березня 2006 Нігерія Річард Банго Німеччина «ЕВЕ-Арена», Ольденбург, Німеччина Нокаут (6) 2:20
Перемога 5(4)-0 17 грудня 2005 США Віллі Чепмен Німеччина «Макс Шмелінг Халле», Берлін, Німеччина Технічний нокаут (6) 2:19
Перемога 4(3)-0 12 листопада 2005 Канада Стефан Тессьє Німеччина «Шпортхалле», Альстердорф, Гамбург, Німеччина Одностайне рішення суддів (4)
Перемога 3(3)-0 1 жовтня 2005 США Джон Кестл Німеччина «ЕВЕ-Арена», Ольденбург, Німеччина Відмова від продовження бою (4) 3:00
Перемога 2(2)-0 3 вересня 2005 США Серрон Фокс Німеччина «Інтернешнл Конгресс Центр», Шарлоттенбург, Берлін, Німеччина Технічний нокаут (4) 2:37
Перемога 1(1)-0 11 червня 2005 Німеччина Мухаммед Алі Дурмаз Німеччина «БігБокс», Кемптен, Німеччина Технічний нокаут (4) 1:23 Професійний дебют.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Свій перший серйозний гонорар Повєткін отримав, вигравши у 1998 році боксерський турнір в Красноярську. За цю перемогу Олександру вручили грошову премію в 4500 доларів і також 50-грамовий брусок чистого золота 999-ї проби, який і по цей день зберігається російським боксером як талісман.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Додаток до Постанови Верховної Ради України «Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до спортсменів із російської федерації, республіки білорусь та інших держав»
  2. ↑ Берд досрочно проиграл Поветкину - Мировой бокс - Новости бокса - BOXNEWS.com.ua. www.boxnews.com.ua. Процитовано 9 грудня 2019.
  3. ↑ Поветкин – Чэмберс. Статистика ударов - Мировой бокс - Новости бокса - BOXNEWS.com.ua. www.boxnews.com.ua. Процитовано 9 грудня 2019.
  4. ↑ Александр Поветкин не сможет выйти на бой с Владимиром Кличко. Российская газета (рос.). Процитовано 9 грудня 2019.
  5. ↑ Поветкин отказался от турнира за право боя с Кличко. ФОКУС (рос.). Процитовано 9 грудня 2019.
  6. ↑ Александра Поветкина исключили из рейтинга IBF. fakty.ua (рос.). Процитовано 9 грудня 2019.
  7. ↑ Александр Поветкин победил Руслана Чагаева в бою за титул чемпиона мира по версии WBA. www.shidokan.com.ua. Процитовано 10 грудня 2019.
  8. ↑ Команда Поветкина выиграла торги за право проведения боя с Уайлдером.
  9. ↑ У Александра Поветкина обнаружен мельдоний. Архів оригіналу за 14 травня 2016. Процитовано 10 жовтня 2016.
  10. ↑ В допинг-пробе боксера Поветкина обнаружили остаточные следы мельдония.
  11. ↑ Андрей Рябинский: Бой Поветкин-Уайлдер перенесён.
  12. ↑ Менеджер: боксер Деонтей Уайлдер не планирует драться с Александром Поветкиным.
  13. ↑ Допинг-тест боксёра Поветкина за 17 мая дал отрицательный результат
  14. ↑ iSport.ua (14 листопада 2016). Допинг-проба Стиверна дала положительный результат. iSport.ua. Процитовано 8 грудня 2019.
  15. ↑ iSport.ua (15 листопада 2016). Рябинский: бой Поветкин - Стиверн состоится. iSport.ua. Процитовано 8 грудня 2019.
  16. ↑ Российский боксер Поветкин снова попался на допинге. www.dsnews.ua (рос.). Процитовано 8 грудня 2019.
  17. ↑ Поветкин снова провалил тест на допинг. Бой Поветкин - Стиверн отменен! — Братство Кличко - последние новости бокса. klitschko-brothers.com. Процитовано 8 грудня 2019.
  18. ↑ www.sport-express.ua https://www.sport-express.ua/boxing/news/327148-povetkin-provalil-doping-test-foto.html. Процитовано 8 грудня 2019. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  19. ↑ Допинговый нокаут: бой Поветкина и Стиверна отменён из-за положительной пробы россиянина. RT на русском (рос.). Процитовано 8 грудня 2019.
  20. ↑ Поветкин нокаутировал Дюопа. korrespondent.net (рос.). Процитовано 8 грудня 2019.
  21. ↑ Российского боксера Поветкина, пойманного на допинге, исключили из рейтингов WBC. nv.ua. Процитовано 8 грудня 2019.
  22. ↑ Российского боксера Поветкина дисквалифицировали за допинг. nv.ua. Процитовано 8 грудня 2019.
  23. ↑ vesti.ua https://vesti.ua/sport/boks/234954-povetkin-osporil-diskvalifikatsiju-za-dopinh. Процитовано 8 грудня 2019. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  24. ↑ WBC снял дисквалификацию с Поветкина, но присудил солидный штраф — Братство Кличко - последние новости бокса. klitschko-brothers.com. Процитовано 8 грудня 2019.
  25. ↑ Устьянцев, Константин. Каменная башка. Поветкин победил Руденко по очкам. www.championat.com (рос.). Процитовано 10 грудня 2019.
  26. ↑ WBC снял пожизненную дисквалификацию с Поветкина. РБК-Украина (рос.). Процитовано 10 грудня 2019.
  27. ↑ Ковалёв, Иван. Сквозь Хаммера – к поясу. Поветкин победил впервые после дисквалификации. www.championat.com (рос.). Процитовано 10 грудня 2019.
  28. ↑ Повєткін виграв бій після нокдауну: опубліковано відео. apostrophe.ua. Процитовано 10 грудня 2019.
  29. ↑ Бій почався! Джошуа - Повєткін: онлайн-трансляція чемпіонського супербоя. Спорт (укр.). Процитовано 22 вересня 2018.
  30. ↑ Поветкин: «Я не планирую заканчивать карьеру». XSPORT.ua (рос.). Процитовано 27 березня 2020.
  31. ↑ Росіянин Повєткін ледве побив Ф'юрі в Лондоні – Depo.ua. www.depo.ua (укр.). Процитовано 27 березня 2020.
  32. ↑ iSport.ua (7 грудня 2019). Поветкин и Хантер не выявили сильнейшего в своем бою - iSport.ua. iSport.ua (ru-UA) . Процитовано 27 березня 2020.
  33. ↑ Правильна вимова імені Ділліана Вайта — Dillian, «Діліен» (/ˈdɪliːən/)
  34. ↑ iSport.ua (23 серпня 2020). Поветкин отправил Уайта в нокаут и завоевал бриллиантовый пояс WBC. iSport.ua. Процитовано 23 серпня 2020.
  35. ↑ SPORTARENA.com (27 березня 2021). Повєткін – Уайт: повне відео бою. SPORTARENA.com (укр.). Процитовано 18 червня 2021.
  36. ↑ Роки беруть своє. Повєткін оголосив про завершення кар'єри. Спорт.ua (укр.). Процитовано 18 червня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Спорт
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
1984 – 2012: більше 91 кг
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Повєткін_Олександр_Володимирович&oldid=41652884