Повітряна куля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Hot air balloon in flight quebec 2005.jpeg

Повітряна куля — літальний апарат (аеростат), в якому для польоту використовується газ, легший за повітря, чи нагріте повітря. Складається з заповненої газом оболонки та прикріпленого до неї кошика чи причепної кабіни. На відміну від дирижаблів, повітряні кулі не мають двигунів для самостійного горизонтального руху в повітрі. В залежності від наповнення, розрізняють монгольф'єри (кулі, наповнені нагрітим повітрям), шарльєри (наповнені легким газом — як правило, воднем або гелієм) та розьєри (що використовують одночасно газ і повітря, розміщені в окремих оболонках).

Перша повітряна куля була винайдена у 1783 року братами Монгольф'є. Куля наповнювалась гарячим повітрям, завдяки чому підіймалась угору.

Сучасні повітряні кулі, що використовуються для демонстраційних та спортивних польотів, також здебільшого наповнюються нагрітим повітрям. За допомогою пропанового пальника повітря нагрівається, і, оскільки гаряче повітря легше за холодне, куля злітає. Якщо набрана завелика висота, пілот смикає за спеціальний шнур, що відкриває отвір у повітряній кулі (а саме у оболонці) — таким чином, частина гарячого повітря виходить назовні, і повітряна куля опускається.

Основні недоліки повітряної кулі:

  • Повітряною кулею не можна керувати — вона летить туди, куди її "понесе" вітер.
  • Також повітряна куля не здатна перевозити габаритний і важкий вантаж (це стосується, в першу чергу, монгольф'єрів)

Див. також[ред.ред. код]