Повіт (Росія)
Повіт (давньорус. уѣзд'), (рос. Уезд) — територіально-адміністративна одиниця на Русі і в Росії.
Зміст |
Повіти на Русі[ред.]
Повіт — територія земельного угіддя в середньовічній Русі. Російська назва походить від законного об'їзду («уїзду») з метою встановлення його меж. Вперше згадується у Статутній грамоті Смоленській (XII століття). Включав місто і приєднані до нього волості. Керувався князівським намісником, а з початку XVII століття — воєводою, що виконував військові, адміністративні та судові функції[1]. В XVI — XVII століттях відбувалося об'єднання повітів у великі адміністративні одиниці — розряди, які стали посередником між центральною владою і повітами і підготували створення на початку XVIII століття великих адміністративних одиниць — губерній [2].
Повіт в Російській імперії[ред.]
Нижча адміністративна, судова і фіскальна одиниця в Російській імперії (з 1775 р.), а також в РРФСР та СРСР в перші роки після Жовтневої революції (до радянської адміністративної реформи) і в деяких інших країнах, що утворилися після розпаду Російської імперії, а потім і СРСР. Адміністративним центром повіту було повітове місто. Більшість повітів поділялося на волості.
З 1889 ділився на 4-5 земських дільниць на чолі з земським начальником. Поліцейсько-адміністративна влада в повіті здійснювалася справником.
Повіт в XX столітті[ред.]
У результаті адміністративної реформи в 1920-х повіт, як адміністративна категорія був скасований. Спочатку замість нього був введений більший округ, а потім округ був розділений ще й на дрібніші райони на всій території Росії.
У 1940-і роки розподіл на повіти застосовувався в Естонській, Латвійській та Молдавській РСР.
