Погост

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пого́ст — гостинний двір, пізніше — сільська громада і адміністративна одиниця у Київській Русі.

Погост у Київській Русі[ред.ред. код]

Етимологічно, в первісному значенні, погост — це гостинний двір, на якому у часи Київської Русі тимчасово зупинявся князь, духовні особи, а також купці (власне гості).

Пізніше назва «погост» закріплюється за назвою сільської громади та її осередком (церква). А від середини Х століття погости стають адміністративно-територіальними одиницями Русі.

На чолі погостів стояла посадова особа, що відповідала за регулярну сплату населенням данини. У ХІ-XIV століттях погости складали кілька десятків або сотень сіл. У них, очевидно, зупинявся князь зі своєю дружиною під час полюддя, а також в ході розгляду судових справ.

Інші значення слова «погост»[ред.ред. код]

На півночі Русі і, зокрема у новоутвореній Московській державі, пізніше у Російській імперії назва «погост» набула значного поширення. Так називали адміністративно-територіальну одиницю — невелике поселення у XV—XVII, а на північному заході — до кінця XVIII століття.

Докладніше: Погост (Росія)

В Україні наприкінці XVII — у XVIII столітях погостами називали незначні поселення російських переселенців-розкольників на території Стародубського полку.


Гості — верхівка купецтва в період Давньоруської держави. Виступали кредиторами князів і феодалів, займалися лихварством, підпорядковуючи собі дрібних торговців. Торгівлю називали “гостьба”, а місця торгівлі — “погости”[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2

Література і посилання[ред.ред. код]