Погріб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

По́гріб — заглиблена в землю споруда для цілорічного зберігання продуктів; може бути окремо стоячим, розташованим під житловим будинком, господарською будівлею.

Неодмінна складова споруда більшості селянських господарств в традиційних українських селах.


В ході реалізації австрійської програми міграції німців у Галичину в XVIII і XIX ст., яка пердбачала споруджування державним коштом приватних житлових (і інших) будинків для мігрантів, - будинки складлися із сіней, комори, і п'яти житлових приміщень. Під багатьма будинками німецьких поселенців споруджувалось одна або дві камери підвальних приміщень — пивниць[1]. (див.: Архітектурна специфіка німецьких колоній Галичини).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, число 8 // за ред.І.Могилич, В.Слободян, Львів: Укрзахідпроектреставрація, 1997.—144с.:іл ISBN 966-95066-2-1

Джерела[ред.ред. код]

СНиП 2.08.01,89 «Житлові будівлі». Додаток 1.

Різновиди погребів[ред.ред. код]

  • винниця - погріб, для зберігання вина (застаріле);
  • пивниця - погріб, для зберігання пива (застаріле);
  • льох - підземне приміщення, для зберігання картоплі та інших коренеплодів (зараз вживається на тернопільщині);