Подольчак Ігор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігор Володимирович Подольчак
Фото
Знімальний майданчик Delirium, 2008 рік
Дата народження: 9 квітня 1962(1962-04-09) (52 роки)
Місце народження: Львів
Громадянство: СРСР СРСРУкраїна Україна
Професія: художник, кінорежисер, кінопродюсер, кіносценарист
Кар'єра: 1981 — до сьогодні
Напрямок: сюрреалізм, концептуалізм, нелінійний наратив, психологізм
IMDb: ID 3212779
@ Facebook

Подольча́к І́гор Володи́мирович (* 9 квітня 1962 року, Львів) — український режисер, сценарист, продюсер, художник та куратор сучасного мистецтва. Учасник та лауреат численних художніх міжнародних виставок в Україні та за кордоном. Співзасновник творчого об'єднання «Фонд Мазоха» та співавтор всіх його мистецьких акцій та проектів. Живе і працює у Києві та Львові.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 9 квітня 1962 року у Львові в сім'ї інтелігентів — батько історик за освітою, мати — журналіст. Має двох доньок та трьох онуків. У 1979 році закінчив львівську середню школу № 9. Того ж року поступив на факультет «Інтер'єр та обладнання» Львівського Державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв), який закінчив з відзнакою у 1984 році. Разом з Подольчаком вчилися Олег Тістол, Павло Керестей та Микола Маценко. З 1984 по 1985 рік проходив службу у прикордонних війсках. З 1985 по 1986 рік працював у Художньому фонді Спілки художників України. Після 1986 року і до цього часу працює як вільний художник та куратор сучасного мистецтва. Брав участь у численних міжнародних виставках по всьому світу, лауреат бгатьох з них, організував та провів ряд міжнародних виставок в Україні та закордоном.

Після заснування у 1991 році Фонду Мазоха, разом з Ігорем Дюричем, активно проводить різноманітні мистецькі акції в Україні, Німеччині та Росії. З 1997 року займається комплексним проектуванням візуально-іміджевої складової[1] політичних виборчих кампаній в Україні та Росії. З 2006 року пише сценрії, знімає та продюсує кінофільми. У режисерскому доробку дві повнометражні художні картини: Las Meninas, Delirium.

Художня творчість[ред.ред. код]

Подольчак працює в різних видах та жанрах образотворчого мистецтва — живопис, графіка, фотографія, відеоарт, мистецькі акції. На початку кар'єри превалювала графіка[2]. З початку 90-х років минулого століття активно долучає до своєї діяльності практично всі жанри образотворчого мистецтва, з середини 90-х мистецькі акції та перформанси, з кінця 90-х відеоарт.

Без назви, 1995, акрил, полотно, 80х120 см

В центрі творчості Подольчака знаходиться людське тіло в різних його проявах, взаємовідносинах з іншими тілами, в різних станах та стадіях розкладу[3]. В художньому розвитку теми розкладання та тліну фігурують виключно два типи матерії, дві певні формації «плоті» — людська і архітектурна. Саме вони — вмістилища різного роду енергій, сполучення різноманітних семіотичних кодів — найвиразніше демонструють вияви регресивних сил. Схильність до метаморфоз розпаду розкриває та по-особливому міфологізує «тілесність» цих двох організмів, а нестійкість точки зору на їх взаємини у цьому стані (коливання від алегорії до трилера), постійно вдосконалює іконографію естетики Подольчака в цілому[4]. У калейдоскопі інверсій, в культурологічних «задзеркаллях» деформується аж ніяк не принцип їх взаємин, а форма, яку ці взаємини набувають. По-новому зорганізовані схеми комунікації локалізуються в галузі експертизи маргінального досвіду фізіологічних насолод, які порушують, або взагалі ігнорують копулятивний цикл сексуального акту. Стильово, формула рафінованої гротескної естетики відтворює внутрішній зв'язок з тенденціями злиття смерті та насолоди («танатичний гедонізм») в європейському бароко. У певному значенні це спотворена, аутоскопічна галюцінація, чиєю творчою реалізацією є ідея своєрідного «натюрморту» підсвідомих заборонених бажань і присмеркових почуттів. Образна структура цих «натюрмортів» містить у собі не тільки розпустну цікавість любовних ігор сомнабул, чий макабричний еротизм виходить за межі стереотипного розуміння насилля та сексу, але й витонченість фантастичних архітектурних просторів, які також уражені тліном. Замкненість персонажів на самих себе може розглядатись, як рефлективне усвідомлення себе, викликаного гострим переживанням насолоди через біль. Подольчак ніби фіксує цей момент кульмінаційної насолоди від телесності, роблячи його нескіченним, прирікаючи, тим самим, своїх розпустних героїв на довічну самотність. Одночасно, такий всеосяжний гедонізм, який не зупиняється не пред чим, декларує повне заперечення існування жертви, розвиває його (гедонізму) святковість (ритуальність) та театральність з притаманими Подольчакові дотепністю та пишністю[5].

Живопис та мішана техніка[ред.ред. код]

Великий Гермафродит. 1994, офорт, 58х44 см

До початку 90-х років у живописі використовував олійну фарбу, картини, як правило були невеликих форматів (до 1м), пізніше тільки акрил та полотно, формати значно збільшились (до 2,5 м). «Мішана техніка» — умовна назва унікальної технології, комбінації монотипії та акрилового малярства на папері з подальшім наклеюванням на полотно. До середини 90-х роботи, зроблені в цій техніці, виставляв[6] під псевдонімом О. Сердюк[7].

Графіка[ред.ред. код]

Станковою графікою займається з 1981 року. У своїх роботах використовує техніку офорту, акватинти, гравюри, сліпого травлення, сухої голки. Як правило, всі ці техніки комбінує, досягаючи надзвичайної глибини чорного, широкого діапазону сірого, різноманітних фактур та рельєфів. Працює на цинкових пластиних. Формат робіт вар'юється від мініатюри (2х3 см) до, що досить незвично для техніки інтагліо, великих робіт (50х40 см).

Фотографія[ред.ред. код]

Без назви. 1995, чорно-біле розмальоване фото

Фотографією почав займатись ще під час навчання в інституті. До 1996 року фотографії виставляв під псевдонімом Гор Гори[6]. В основному це були чорно-біли фотографії, віражовані або розфарбовані аніліновами фарбниками. Пізніше став використовувати техніку соляризації. З 2000 року почав робити кольорові знімки. Зйомки завжди постановочні, проводяться у студії. Знімає, як моделей так і натюрморти. Використовує середньоформатну фотокамеру Mamiya RB67 з різноманітною оптикою. Часто використовує кольорове світло. Формат робіт вар'юється від 15 см до 1 м по довшій стороні. Фотографії Подольчака друкувались у різних фотовиданнях: елітарних («Scenario, The Art Photography Magazine»[8], Велика Британія), фетишистських («Secret», Бельгія) та, практично, порнографічних («Nu»[9][10], Італія).

Книга художника[ред.ред. код]

1992 року польське видавництво артистичної книги[11] «Correspondanse des Arts» (Лодзь) видало книгу «Якоб Беме»[12] з оригінальними офортами Подольчака, інтеґрованими у ручночерпаний папір, завдовжки 8 метрів. Книжка мала надзвичайний успіх на міжнародних книжкових ярмарках та була була нагороджена Бронзовою медаллю в конкурсі «Найкраща книга світу» на Франкфуртському книжковому ярмарку 1994 року, «Walter Tiemann Prize» на Ляйпціґському книжковому ярмарку того ж року, відзначена нагородою «Найкраща книга року» польським товариством книговидавців (Варшава) 1992 року. Книга брала участь у першій експозиції[13] України[14] на Бїєнале мистецтва у Сан-Паулу, Бразилія (1994). 1995 року польське видавництво «Музей артистичної книги» видало книгу Подольчака «Гільгамеш»[15] з текстами Крейга Рейна.

Фонд Мазоха[ред.ред. код]

Докладніше: Фонд Мазоха

У 1991 році заснував разом з Ігорем Дюричем[16] та Романом Віктюком творче об'єднання «Фонд Мазоха», яке відзначилось низкою провокаційних мистецьких акцій в період з 1994 по 2004 рік у Великій Британії (2001, «Найкращі художники 20-го століття»), в Україні (2001, «Бренд Українське» (куратор — Єжи Онух); 2000, «Останні гастролі в Україні»; 1998, «Бєспредєл с/мазохизма»; 1995, «Свіжі газети для…» (куратор — Марта Кузьма); 1994, «Мавзолей для Президента»; 1993, «Мистецтво в космосі»), Росії (1997, «Бєспрєдєл гуманізму» (Владивосток, співпродюсери: Дмитро Куліков та Тимофій Сєргєйцев)[17]; 1995, «Останній єврейський погром» (Москва, Галерея Гельмана) та Німеччині (1995, «З Днем Перемоги, пане Мюллер», Берлін).

Ігор Подольчак на зйомках у Чорнобилі, жовтень, 2004

Виставки та колекції[ред.ред. код]

Виставкову діяльність почав 1985 року. Брав участь у понад 150[18] міжнародних виставках. Автор численних проектів[18] у галузі образотворчого мистецтва, лауреат 25[18] міжнародних виставок у Канаді, США, Південній Кореї, Латвії, Польщі, Норвегії, Іспанії, Україні. Відбулося 25 персональних виставок художника[18] у Венеції, Лондоні, Майнці, Києві, Мюнхені, Лодзі, Байройті, Брайдвуді (Австралія), Сеулі, Цефаді (Ізраїль), Москві, Львові, Хайфі, Хобарті, Кадакесі, Парижі, Коніні, Познані, Гросс-Герау (Німеччина).

Одна з персональних виставок була першою в історії художньою виставкою в космосі, яка відбулась на російській орбітальній станції «Мир»[19] 25 січня 1993 року. Було виставлено два офорти Подольчака. Виставка була реалізована за участю російських космонавтів Сергія Авдєєва и Анатолія Соловйова. Реєстрація проекту була зроблена на відео [20] (5 хв.). Ця виставка стала частиною проекту «Мистецтво в космосі»[21], який вперше представляв Україну[14] (куратор Марта Кузьма) на Бїєнале мистецтва у Сан-Паулу, Бразилія 1994 року.

Твори Подольчака знаходяться в 26 музеях і публічних колекціях[18] в Австралії, Боснії та Герцоговини, Великої Британії, Ізраїлю, ІталіЇ, Куби, Македонії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Росії, США, Франції, України, Єгипту, зокрема:

Ігор Подольчак на знімальнщму майданчику фільму Delirium, смт. Брюховичі, вересень, 2008

Кураторські проекти[ред.ред. код]

1989—2004 роки активної кураторської діяльності. В підготовці та реалізації своїх проектів Подольчак співпрацював з Львівським музеєм історії релігії, який надавав приміщення та організаційні ресурси. Саме в цьому музеї він організував перше у СРСР Міжнародне бієнале графіки «Інтердрук»[22]Interprint»). Відбулося 2 едиції виставки (1989-го та 1991-го року). «Інтердрук»[23] 1991 року зрівнявся з найкращими виставками Європи і за якістю, і за кількістю та географією представлених робіт — понад 190 учасників з 43 країн світу. 1992 року організував низку персональних виставок зарубіжних художників в Україні: Германа Геблера (Норвегія), Одеда Файнгерша (Ізраїль), Козет де Шармо (Франція), Джона МакКуіні (Австралія), Емми Андієвської (Німеччина), Коджі Ікути (Японія) та українських митців за кордоном — «Українські незалежні художники»[7], Нью Йорк (1990); «Сучасна українська графіка», Фредрікшад, Норвегія (1991); «Сучасна міжнародна графіка» Москва (1991); ряд тематичних виставок у Львові (сучасна британська, ізраїльська та норвезька графіка; сучасне американське мистецтво (1991)). 1993 року провів меморіальну виставку «Бруно Шульц», 1995 року виставку «Концептуальний проект пам'ятника Мазоху», в якому взяли участь 11 художників з 7 країн світу. У 1998 році був реалізований експозиційно-видавничий проект «Corpus Delicti. Пост-еротична художня фотографія»[24]. У проекті брали участь художники з України, Австрії, Великої Британії, Франціїї та США. Співпродюсерами виступили Тимофій Сєргєйцев та Дмитро Куліков.

2004 року разом з Ігорем Дюричем (під шильдою Інститут Актуальної Культури) організував у Києві «Час мецената» (благодійний аукціон)[25][4] Аукціон проходив у недобудованому приміщенні[26] Національного художнього музею України (вул. Грушевського 3, будівля знесена). Проект мав на меті привернути увагу громадськості до проблеми формування колекції українського мистецтва періоду Незалежності[27], та спробувати знайти можливість фінансування такої колекції. В проекті взяли участь видатні діячі мистецтва України — художники (Олександр Гнилицький, Віктор Марущенко, Сергій Братков, Анатоль Степаненко, Олександр Ройтбурд, Павло Маков, Ілля Чичкан), письменники (Юрій Андрухович, Юрій Покальчук), композитор (Олександр Щетинський), режисери (Роман Віктюк, Юрій Іллєнко Андрій Жолдак, Олесь Санін, Дмитро Богомазов). Хоча деякі критикі сприйняли «Час мецената» досить скептично [28], організаторам все ж вдалося за гроші, які були отримані під час аукціону, придбати твори сучасних українських художників і передати їх у колекцію Національного художнього музею України, як «Громадську колекцію сучасного українського мистецтва»[29].

Кінематографічна творчість[ред.ред. код]

Плакат Las Meninas
Плакат Delirium

Для обидвох фільмів Подольчака характерні спільні риси - відхід від наративу, антропологія герметичних світів, виважена побудова кадру, неочікувані ракурси зйомки, свобода диз'юнктивних суджень та крайня «діалектичність» у підході до репрезентації простору-часу. Подольчак використовує, говорячи словами Делеза, «кристалічний режим образа», коли «актуальне відірване від своїх моторних продовжень, реальне — від своїх законних зв'язків, а віртуальне, зі свого боку, відділяється від власних актуалізацій та набуває самостійної цінності». Простори Las Meninas та Delirium єдині у тому, що вони щільні, важкі для руху, смертельно стомлюють, як персонажів, що рухаються по ним, так і глядачів, які за ними спостерігають, що, у свою чергу, дзеркально відображає час «кінця історії», його сомнамбулізм, безсилля, хворобливість, безвихідь.

« Подольчака передусім цікавить людська свідомість, тому його роботи нагадують болісні сновидіння, із юнґіанськими мотивами і домінуванням образа над словом. Причому сам режисер воліє порівнювати свої стрічки з абстракцією в живописі і тримається осторонь якихось однозначних трактувань. [30].  »

Las Meninas[ред.ред. код]

Докладніше: Las Meninas

Las Meninas (2008 р., Україна) — дебютний повнометражний фільм. Світова прем'єра відбулася на Міжнародному кінофестивалі у Роттердамі[31][32] 25 січня 2008 року в конкурсній програмі. Фільм брав участь у 27-х міжнародних кінофестивалях, в 10 з них у конкурсній програмі[18], в інших в офіційній селекції.

Українська прем'єра відбулася 9 червня 2009 року в рамках Фестивалю європейського кіно у Києві[33]. Кінотеатральний реліз фільму в Україні[34] відбувся 5 жовтня 2009 року. У рейтингу «Підсумки українського кінопроцесу-2011», проведеному Бюро української кіножурналістики (БУК) та Національною спілкою кінематографістів України (НСКУ) фільм Las Meninas увійшов у двадцятку «Найкращі вітчизняні фільми 1992 – 2011 рр.»[35].

Delirium[ред.ред. код]

Докладніше: Delirium (фільм)

Delirium (2012 р., Україна, Чехія) — друга повнометражна стрічка[36] Подольчака. В основу сценарію фільму покладена повість «Індуктор»[37] українського письменника та журналіста Дмитра Бєлянського. Зйомки фільму тривали впродовж 20082010 рр. За версією Афіша@Mail.Ru фільм Delirium увійшов до рейтингу "Топ-10 українських фільмів 2012 року"[38]. Світова прем'єра стрічки відбулася 4 березня 2013 року в конкурсній програмі[39] «Тиждень режисерів» на міжнародному кінофестивалі «Фанташпорту - 2013», Порту, Португалія.

Інша діяльність[ред.ред. код]

Плакат, вибори президента України, 1999
Плакат, вибори у Верховну Раду, 2002

З 1997 року займався розробкою політичних виборчих кампаній[40] в Україні[41] та Росії[17] (1997 — вибори у Мосгордуму, вибори в Приморську крайову думу, Владивосток, 1997). Автор (разом з Ігорем Дюричем) розробок іміджової компоненти політичних, виборчих кампаній в Україні (Вибори Президента України 1999[42] (Л. Кучма), 2002 — вибори до Верховної Ради України (вибори блок «За єдину Україну!»), 2002 — вибори до Верховної Ради України (кандидит в депутати О.Сагура[43]), Вибори Президента України 2004 (В. ЯнуковичТому що…»), 2006 — вибори до Верховної Ради України («Народний блок Литвина» («МИ»)[44][45]), 2008 — вибори мера Києва (В. Пилипишин).

Класикою жанру політичного виборчого плакату стали роботи Подольчака «Все буде добре» («Весілля» (1999)), «А ти купуєш українське» (1999), «Всьо буде чотко»[46]Кучма панк»[47] (1999)). У 2002 році вперше в політичній рекламі («За єдину Україну!») Подольчак та Дюрич використали гомосексуальні мотиви (серія плакатів «Нас єднає кохання»).

На виборчих кампаніях співпрацював з Тимофієм Сєргєйцевим, Дмитром Куліковим, Вадимом Омельченко, Костем Бондаренко, Валерієм Тодоровським, Олесем Саніним.

Був членом журі міжнародних виставок та фестивалів:

  • 2011 — Wiz-Art Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів. Львів[48]
  • 1997 — Bienal de San Juan del Grabado Latinoamericana у del Caribe, Сан Хуан , Пуерто Ріко
  • 1996 — International Triennial of Art, Майданек
  • 1988, 1990 — «Інтердрук». Міжнародне Бієнале графіки. Львів

У 1991 році читав лекції в автралійських університетах Гобарта, Ланцестон (Тасманії), Мельбурна та Канберри.

Вибрані нагороди та номінації[ред.ред. код]

Нагороди:

  • 2013 «Перший Приз», Багдадський міжнародний кінофестиваль[49]
  • 1995 «Приз»[50], Трієнале графічного мистецтва, Фредрікштад, Норвегія
  • 1990 «Нагорода латвійської спілки художників», Трієнале мініатюрної графіки, Рига
  • 1990 «Перша нагорода за графіку», Щорічна художня виставка, Марієта, Джорджія, США
  • 1989 «Диплом», Міжнародне бієнале мистецтва «Імпреза», Івано-Франківськ
  • 1988 «Prix Ex Aequo»[51], Міжнародне бієнале графіки, Краків
  • 1987 «Почесна Медаль»[52], Малі форми графіки, Лодзь

Номінації:

  • 2013 «Національна кінопремія», Одеський міжнародний кінофестіваль
  • 2013 «Найкращий режисер»[53] конкурс «Тиждень режисерів», Міжнародний кінофестиваль «Фанташпорту», Порту, Португалія
  • 2009 «Приз»[54], Кінофестиваль у Трієсті
  • 2008 «Тигр»[55], Міжнародний кінофестиваль у Роттердамі
  • 2008 «Приз ФІПРЕССІ», Міжнародний кінофестиваль Трансільванія, Румунія
  • 2008 «Приз — Східна панорама»[56], Міжнародний кінофестиваль «Артфільм», Словаччина

Література та джерела[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Виставка Ігоря Подольчака у космосі
Космічна станція «Мир», 1993
Nuvola apps kaboodle.svg Промова Ігоря Подольчака
Акція Мавзолей для Президента, 1994
Nuvola apps kaboodle.svg Інтерв'ю Ігоря Подольчака
Дмитро Бєлянський питає про Delirium, 2011 (рос.)
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg CV Ігоря Подольчака
Searchtool.svg Графіка 1983-1997
Searchtool.svg Живопис 1983-2002
Searchtool.svg Мішана техніка 1986-2001
Searchtool.svg Фотографія 1987-2004
  • 100 Імен. Сучасне мистецтво України періоду Незалежності. Київ: Видавництво «Мысль», 2008, стор. 366—371, ISBN 9789668527623
  • Akinsha, K.; Holubizky, I.; Mendel Art Gallery. On the margin. Saskatoon: Mendel Art Gallery, 1999, pp. 14-18 ISBN 189635923X 9781896359236 (англ.)
  • Bang-Heun C. Igor Podolchak. Каталог виставки, Сеул: Gaain Gallery, 1992
  • Böhme Jakob. Offenbarungen über den Gott …// Podolczak Igor //Tomkowski Jan. Lodz: Correspondance des Arts II, 1993. OCLC 245835402 (нім.)(пол.)
  • Callaghan B. Fifteen Years in Exile. Toronto: Exile Editions, 1992 ISBN 1550960253(англ.)
  • Corpus delicti: post-erotic art photography. / вступ Михайловська, O; Тараненко, А; // оформлення Подольчак, І. Прага: Фонд Мазоха, 1998. ISBN 9789667167165
  • Ewins R.; Colless E. Igor Podolchak. Ukrainian Printmaker. Каталог виставки, Хобарт: Университет Тасманії, 1991 (англ.)
  • Grenzgänger: acht Künstler aus der Ukraine. Linz: Büro für Kulturelle Auslandsbeziehungen des Landes Oberösterreich, 1994. ISBN 3901246096 (нім.)
  • Igor Podolchak : immoral-immortal. / Дюрич І.; Подольчак, І.; Тістол, О. Львів: Фонд Мазоха, 1999. ISBN 9665371150
  • International Film Guide 2009: the definitive annual review of world cinema, edited by Haydn Smith. 45th Edition. London & New York: Wallflower Press 2009, pp. ISBN 978-1-905674-99-2 (англ.)
  • International Film Guide 2010: the definitive annual review of world cinema, edited by Haydn Smith. 46th Edition. London & New York: Wallflower Press, 2010, p.298 ISBN 978-1-906660-38-3 (англ.)
  • Matuszak, G.; Wozniak, T. Igor Podolczak. Каталог виставки, Lodz: Biuro Wystaw artystycznych, 1988 (пол.)
  • Raine, C.; Podolczak, Igor. Gilgamesh. Lodz: Book Art Museum, 1995. OCLC 82268972
  • Rosiak, M. Igor Podolczak. Grafika. Poznan: Galeria'72, 1989 (пол.)
  • Rudel, J. Apocalypses: Rencontres Du Manege Royal. La Garenne-Colombes: Editions de l'Espace européen, 1991 ISBN 2738801390(фр.)
  • Возняк, Т. Ігор Подольчак. Каталог виставки, Львів: Український незалежний центр сучасного мистецтва, 1991 OCLC 224935917
  • Мистецька мапа України: Львів — живопис, графіка, скульптура. Київ: I︠U︡velir-pres, 2008. ISBN 9789669657947
  • Мистецтво України ХХ століття. Kyiv: Artgalleries Association of Ukraine, 1998, p.290, OCLC 54927057
  • Підгора-Ґвяздовський, Я. Фільтр для марень. Український тиждень, 1 жовтня, 2010
  • Підгора-Ґвяздовський, Я. Таблетка деліріуму. Що, 1-2, январь-февраль, 2012, стор. 22-31
  • Тараненко, Андрій. Kiyiv Art Meeting. New Art from Poland, Ukraine, Russia. (Київська мистецька зустріч. Нове мистецтво Польщі, Росії, України.) Київ: Український дім / Галерея «Аліпій», 1995, стор.38-47
  • Тараненко, А. Rapid Eye. «Ego», Киев, май 2010, стор.70-73 (рос.)
  • Яців, Р. М. Львівська графіка 1945—1990. Традиції та новаторство. Київ: Наукова думка, 1992, стор. 112, 115—116 ISBN 5-12-001999-4

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чивокуня, В. Політтехнологи на виборах-2006: хто працював на Януковича, Ахметова, Тимошенко, Медведчука.... sd.org.ua 12.05.2006 Переглянуто 30 серпня, 2013
  2. Norman, G. ART MARKET / An allegory of Russia's broken dreams: An exhibition of Russian and Ukrainian prints, produced during the tumultuous years 1987-1992 «The Independent», Sunday, 4 September 1994, Переглянуто 30 серпня, 2013{ref-en}}
  3. Бриних, М. Тріумф пост-еротичного м'ясожерства, або труп гниє - мистецтво квітне. «Україна молода» 2000.06.15
  4. а б Сидор-Гібелінда, О. Файні хлопці з Бандершадту. Київ, «Журнал Fine Art», #2, 2008
  5. Тараненко, Андрій. Київська мистецька зустріч. Нове мистецтво Польщі, Росії, України. Київ: Український Дім, 1995
  6. а б O. Сердюк, Гор Гори, Игорь Подольчак. Каталог выставки. Москва: Галерея «Art Modern», 1990 OCLC 224935870 (рос.)
  7. а б Певний, Б. Селективним оком. Мюнхен: Сучасність, ч. 3(347), березень 1990 стор. 33-45 ISSN 0585-8364
  8. Taranenko A. Igor Podolchak. Scenario. The Art Photography Magazine. Issue No.4, 1996 OCLC 302419442
  9. Igor Podolchak. Nu, Numero 10, autunno 1999. Retrieved November 3, 2009(італ.)
  10. Taranenko, A. Apologia dell’edonismo tanatofilo. Nu, Numero 8, autunno 1998. Retrieved November 3, 2009(італ.)
  11. Lorenz, A. Artist's Books — For Lack of a Better Name. www.angelalorenzartistsbooks.com Переглянуто 30 серпня, 2013(англ.)
  12. Podolczak, I. Jakob Böhme. Lodz: Correspondance des Arts II, 1993. OCLC 245835402 www.worldcat.org Retrieved November 3, 2009.(англ.)
  13. Dyurych, I.; Podolchak I. Art in Space. Спеціальне видання для Бієнале в Сан Паулу. Київ: Фонд Мазоха 1994 (англ.)
  14. а б Стукалова, Е. Сан-Паоло Биеннале. «Terra Incognita», № 5(1996) (рос.) OCLC 33826212
  15. Raine, C.; Podolczak, I. Gilgamesh. Lodz, Poland : Book Art Museum. OCLC 82268972
  16. Васильев, Сергей. «Одни Дома» «Столичные Новости», № 44 (192) 27 ноября-03 декабря 2001. Retrieved February 1, 2010 (рос.)
  17. а б Левинтов, А. Современные политические технологии в России «Вестник» Номер 8(189) 4 Апреля, 1998, Retrieved November 3, 2009
  18. а б в г д е Подольчак, Ігор. CV 1985-2010(англ.)
  19. Mir EO-12 Переглянуто 30 серпня, 2013(англ.)
  20. YouTube - Art In Space Ihor Podolchak 1993
  21. Art in Space. Sao Paulo Biennial Booklet, 1994. (англ.)
  22. Львівський музей історії релігії. «Музеї України», Переглянуто 30 серпня, 2013
  23. Клех,И. Западная Украина: итоги 90-х. Переглянуто 30 серпня, 2013 (рос.)
  24. Михайловська, О.; Тараненко, А. Corpus Delicti. Prague: Masoch Fund, 1998. ISBN 9789667167165(рос.)
  25. kinokolo.ua Благодійне приймання «День мецената». kinokolo.ua, 1 липня 2004 р. Переглянуто 30 серпня, 2013.
  26. Настюк, Е. Формула-1 в искусстве. «Киевский Телеграф», 28 мая — 3 июня 2004 № 22 (212), Переглянуто 30 серпня, 2013(рос.)
  27. Час меценатів. Аукціон.. Київ: Інститут актуальної культури, 2004
  28. Ботанова, Катерина. «Час меценатів»: в лапках і без. «Дзеркало тижня», № 22 (497) 5 — 11 червня 2004. Retrieved November 3, 2009
  29. * Час меценатів. Громадська колекція сучасного українського мистецтва. Київ: Інститут актуальної культури, 2004
  30. Битюцкий, С. Украинские независимые [1]
  31. Шпилюк, Алик. Игорь Подольчак покоряет голландские высоты. Коммерсант Украина, № 8 от 23.01.2008. Retrieved November 3, 2009.(рос.)
  32. Константинова, Катерина. Український «натюрморт» вперше в Роттердамі. «Дзеркало Тижня», № 3 (682) 26 січня — 1 лютого 2008. Retrieved November 3, 2009
  33. Сьогодні в Києві стартує Фестиваль європейського кіно. ua.korrespondent.net Retrieved November 3, 2009
  34. Зварич, О. Рамка для інцесту. «Левый берег», 03 октября 2009
  35. Найкращі українські фільми часів незалежності Переглянуто 27 грудня, 2012
  36. Підгора-Гвяздовський, Я. Художник і режисер Ігор Подольчак: «Свій новий фільм знімаю лише за власні гроші». www.kviff.com 2009
  37. Podolchak, Ihor. Delirium. Movie Script and Documentation».
  38. Топ-10 украинских фильмов 2012 года Переглянуто 27 грудня, 2012 (рос.)
  39. Fantasporto 2013 Director's Week Competition, IMDb. Переглянуто 6 березня, 2013 (англ.)
  40. Евгений Гуцул. Творили два товарища... Ага «Зеркало недели», № 36 (205) 5 — 11 сентября 1998, Retrieved November 4, 2009 (рос.)
  41. Брыных, Михаил. Яркость средней серости и прочие невозможности украинского политического пиара. «2000», № 4 (107) 25 — 31 января 2002 г. Retrieved November 3, 2009(рос.)
  42. Подольчак, Ігор; Дюрич, Ігор. Матеріали рекламної кампанії 1999 року. issuu.com Retrieved December 5, 2011
  43. Вибори у Верховну Раду України, 2002. Кандидат в депутаты А.Сагура
  44. Бобров, Артем. Секрет успіху Литвина. compromat.ua, 03 жовтня, 2007. Retrieved November 4, 2009
  45. Вибори у Верховну Раду України, 2002. Народний блок Литвина «МИ»
  46. Сибирякова, Алена. Траектория Алены Сибиряковой. Креатив не спассает избирательную кампанию. Часть 3. Выборы.org, 29 августа 2007 Retrieved December 26, 2012(рос.)
  47. Леман, Барбара. В стране иллюзорной и реальной. Die Zeit, 29.01.2004 Nr.6, www.inosmi.ru Retrieved November 5, 2009(рос.)
  48. Журі фестивалю Wiz-Art 2011. wiz-art.com.ua Retrieved November 10, 2011
  49. Winners of Baghdad International Film Festival Переглянуто 29 грудня, 2013(англ.)
  50. 11 Norwegian International Print Triennale. Fredrikstad: Norske Internasjonale Grafikk Triennale, 1995. pp. 269, 343, OCLC 47160369. Retrieved December 5, 2011
  51. 12 Międzynarodowe Biennale Grafiki, Kraków: Biuro Wystaw Artystycznych, 1988, OCLC 34341741
  52. Miejska Galeria Sztuki. Wyroznieni. Retrieved November 5, 2009(пол.)
  53. Fantasporto 2013 Director's Week Competition, IMDb. Переглянуто 6 березня, 2013 (англ.)
  54. Trieste Film Festival. Ventesima Edizione Duemilanove. Trieste: Alpe Adria Cinema, 2009. pp. 48-49 OCLC 451007614 (італ.)
  55. 37th International Film Festival Rotterdam. 23 january — 3 February, 2008. Catalog. Rotterdam: IFFR, 2008, p.42 ISSN 1873-8362 (англ.)
  56. ArtFilm International Film Festival Trencianske Teplice-Trencin. Братіслава: Art Film 2008, p.55 OCLC 450932929 (англ.) (словац.)