Подоляк Ірина Ігорівна
| Ірина Подоляк | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Ірина Ігорівна Подоляк |
| Народилася |
2 травня 1967 (56 років) Золочів, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство | Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | політична діячка |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Членство | Верховна Рада України VIII скликання |
| Роки активності | 1984 — тепер. час |
| Посада | народний депутат України |
| Партія | Самопоміч[1] |
 Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 8-го скликання | |||
| Об'єднання «Самопоміч» | 27 листопада 2014 | — | 29 серпня 2019 |
|
| |||
Іри́на І́горівна Подоля́к (нар. 2 травня 1967, Золочів, Львівська область) — українська політична діячка, колишня заступниця міністра культури, молоді та спорту.[2] народний депутат України 8-го скликання, член фракції Самопоміч.
Життєпис[ред. | ред. код]
Освіта[ред. | ред. код]
У 1985–1990 навчалася на філологічному факультеті Львівського університету ім. І. Франка за спеціальністю «українська мова та література». Отримала диплом з відзнакою. У 1990–1993 рр. навчалася в аспірантурі цього ж університету. У 1998–2002 рр. здобула кваліфікацію юристки на правничому факультеті Львівського національного університету.[3]
Досвід роботи[ред. | ред. код]
Від 1984 року працювала вихователькою дитячого ясел-садка № 4 у Золочеві. Після закінчення аспірантури у Львові працювала у творчому об'єднанні «Центр Європи».
З 1994 року до 1998 року очолювала інформаційний відділ Львівського міськвиконкому.
У 1998–2002 роках працювала менеджеркою «Незалежного культурологічного часопису „Ї“» та координаторкою проєктів USAID у Львові.[4]
З 2002 по вересень 2012 р. очолювала відділ закордонної співпраці управління інформаційної політики та зовнішніх відносин Львівської міської ради.
У вересні 2012 Подоляк призначено начальницею управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Бувши на цій посаді, Подоляк відзначилася наміром «перейти на російську мову в публічному просторі», що викликало критичний резонанс.[5][6]
Політична діяльність[ред. | ред. код]
27 листопада 2014 року обрана народним депутатом України за виборчим округом № 116. У Верховній раді VIII скликання входила до фракції «Самопомочі». Від 4 грудня 2014 була першою заступницею голови Комітету ВРУ з питань культури і духовності.[джерело?]
З 27 листопада 2014 року — народний депутат України, обрана за виборчим округом № 116 (Львівська область). У Верховній раді VIII скликання входила до фракції «Самопомочі». 4 грудня 2014 Подоляк призначено першою заступницею голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Подоляк була ініціаторкою законопроєкту «Про внесення змін до деяких Законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури» (№ 2669-д),[7] що був негативно сприйнятий мистецькою громадськістю,[8][9][10][11][12] але проголосований 240-ма депутатами.[13] Авторка проєкту постанови про звільнення Кириленка з посади Віце-прем'єр-міністра України — Міністра культури України.[14]
26 лютого 2014 ініціаторка акції «Львов говорит по-русски».[15][16][17]
2019 року балотувалась до Верховної ради 9-скликання за виборчим округом № 116, але програла Миколі Княжицькому, набравши лише 5,06% голосів.[18] 2 жовтня 2019 її було призначено на посаду заступниці міністра культури молоді і спорту.[19]
4 лютого 2020 керівники Національних творчих Спілок України опублікували звернення до президента з проханням не допустити призначення Подоляк міністром культури. Зазначалося, що вона стала ініціатором скасування державної підтримки Національних творчих Спілок України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.[20]
6 березня 2020 подала у відставку з посади заступниці міністра культури, молоді та спорту.[21][22]
Родина[ред. | ред. код]
Народилась у родині службовців, українка.[3]
Донька — Подоляк Меланія-Марія Орестівна (1995 р. н.), навчалася у Львівському національному університеті ім. Івана Франка.[23]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/18127
- ↑ Уряд запустив пілот по цифровізації доручень на митні огляди та прийняв низку інших важливих рішень Кабінет Міністрів України (2 жовтня 2019)
- ↑ а б Автобіографія Подоляк Ірина Ігорівна (PDF) (ua) . Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2022.
- ↑ Подоляк Ірина Ігорівна — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 10 червня 2019.
- ↑ «Я серьёзно подумываю, не перейти ли на русский язык» — львів'янка
- ↑ Керівник управління культури ЛМР переходить на російську, бо проти дій «Свободи» у ВРУ. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ Картка Законопроєкту № 2669-д на сайті Верховної Ради
- ↑ «Свого не цурайтесь…», чи Чого хоче пані Подоляк? Лист театральних діячів на сайті Гордона
- ↑ Відкритий лист Мистецької комісії Громадської ради при Міністерстві культури
- ↑ Театр, ложі. Сцена № 2669-Д // Дзеркало тижня
- ↑ Резолюція Круглого столу «Тенденції розвитку трудового законодавства в галузі культури і мистецтва»
- ↑ Повідомлення федерації профспілок діячів культури
- ↑ Поіменне голосування про проєкт Закону про внесення змін до деяких Законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури (№ 2669-Д) — у другому читанні та в цілому
- ↑ Проєкт Постанови про звільнення Кириленка В. А. з посади Віце-прем'єр-міністра України — Міністра культури України
- ↑ Юрій Михальчишин. «Львов говоріт по русскі». П'ять років тому у Львові стартувала мегапатріотична акція. glavcom.ua.
- ↑ Павло Гриценко та Ірина Фаріон: як нам нав’язують язик "імперії". youtube.com. Ірина Фаріон. 17.03.2017.
- ↑ Как Львов говорил на русском «Жизнь»
- ↑ Фаріон і Подоляк поступилися на виборах Княжицькому. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 23 лютого 2020.
- ↑ Уряд призначив заступників Міністра культури, молоді та спорту [Архівовано 2019-10-04 у Wayback Machine.], mip.gov.ua (Перевірено 23 лютого 2020)
- ↑ Керівники Національних творчих Спілок України звертаються до Президента не допустити призначення І. Подоляк на посаду Міністра культури України. litgazeta.com.ua. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
- ↑ Заступник міністра культури подала у відставку. РБК-Украина (рос.). Процитовано 7 березня 2020.
- ↑ Заступниця міністра культури, молоді та спорту Подоляк подала у відставку. nv.ua. Процитовано 6 березня 2020.
- ↑ https://korupciya.com/podolyak-irina-igorivna/
Посилання[ред. | ред. код]
Ірина Подоляк у соцмережі «Facebook»- Офіційний сайт
|
