Поділля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Криниця в селі Кривче, Тернопільської області - зразок сільської архітектури Поділля

Поділля (Подільська земля) — історико-географічна область України, що займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівих приток Дністра, охоплює територію сучасних Вінницької, Хмельницької, Тернопільської і невеликі частини Черкаської, Кіровоградської та Одеської областей.

На Поділлі люди жили з давніх давен. В 4—3 тисячоліттях до н. е. на цій території були поселення трипільської культури.

Первісним осередком майбутнього центру Поділля стала фортеця Кліпедава (Петрадава), навколо якого пізніше сформувалося місто Кам'янець-Подільський.

У Галицько-Волинському літописі ця територія відома під назвою «Пониззя».

[ред.] Велике князівство Литовське

Уперше назва «Поділля» вживається у документах 14 століття. Історики та етнографи поділяють Поділля на Східне і Західне. До 1340-х рр. землі Поділля перебували під контролем орд татарських ханів.

У першій половині XIV ст. формується Подільське князівство на чолі з князями Коріятовичами. 1363 року Великий Литовський князь Ольґерд, разом з іншими литовсько-руськими князями, вирушив походом проти татар і одержав перемогу у битві біля річки Синюхи в степу (на межі теперішнього Поділля й Херсонщини).

З кінця XIV століття - у складі Литовсько-Руської держави. 1393 року Великий князь Вітовт пішов на Поділля походом. Вигнавши Федора Коріятовича і захопивши Поділля, Вітовт поділив його на три частини: верхнє Побужже з Меджибожем, Божськом і Вінницею віддав Ягайлові, західну частину також Ягайлові, а той уже від себе призначив управителем — воєводу Спитка, а Брацлав і Соколець було віддано Дмитру Корибутовичу.

1394 рік став початком «сорокалітньої війни» (1394—1434 рр.) між Литвою та Польщею за Поділля, в якій найпослідовнішим супротивником Польщі виступав брат Ягайла литовський князь Свидригайло.

1430 на Поділлі здійснило похід польське військо. Проти польського панування вибухнуло Бакотське повстання 1431—1434. Після його придушення територія Західного Поділля з містами Кам'янець-Подільський, Смотрич, Бакота, Скала відійшла до Польщі.

1434 у Західному Поділлі було запроваджено польський адміністративно-територіальний устрій і утворено Подільське воєводство (адміністративний центр — Кам'янець), яке складалося з Кам'янецького, Летичівського і Червоногородського повітів. Східне Поділля залишилось у складі Великого князівства Литовського.

У середині 15 століття автономія Поділля була скасована і в 1566 році утворено Брацлавське воєводство, що включало Брацлавський, Вінницький і Звенигородський повіти. Адміністративним центром до 1598 був Брацлав, згодом — Вінниця (див. також Брацлавщина).

Після Люблінської унії 1569 територія Східного і Західного Поділля перебувала у складі Речі Посполитої. Ці землі зазнавали великих руйнувань і спустошень внаслідок набігів орд кримських і османських феодалів Чорним і Кучманським шляхами. Лише у другій половині 15 століття на Поділлі було вчинено не менше 33 нападів, а у 16 століття — 35. Протягом 15–16 ст. на Поділлі відбувалися націо­нально-визвольні повстання, серед яких найбільш масштабнішими були рухи під проводом Мухи, Северина Наливайка та ін.

[ред.] XVII—XIX століття

У ході національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648–1657 на Поділлі поширився полково-сотенний устрій. На Східному Поділлі утворено Брацлавський (22 сотні) і Кальницький (пізніше Вінницький; 19 сотень) полки. За Андрусівським перемир'ям 1667 Поділля залишилося у складі Речі Посполитої. У 1672 на Поділлі вторгнулося військо Османської імперії. На завойованій території турки утворили Подільський еялет з центром у Кам'янці. Лише після Карловицького конгресу 1698–99 Поділля знову повернулося до складу Речі Посполитої. У 18 століття на Поділлі відбува­ються ряд виступів українського населення, повстання Палія 1702–1704, шириться гайдамацький рух, який переріс у Коліївщину.

Внаслідок першого поділу Речі Посполитої частину Західного Поділля було приєднано до Австрії. У 1793 Східне і решта Західного Поділля у складі земель Правобережної України захопила Російська імперія. На цих землях створено Подільське (7 повітів) і Брацлавське (9 повітів) намісництва. Царським указом від 12 грудня 1796 вони були об'єднані у Подільську губернію (1797) з центром у Кам'янці. У складі Подільської губернії перебували 12 повітів, У 1820–1830 рр. на Поділлі відбувалися селянські виступи під проводом Устима Кармалюка.

[ред.] Перша світова війна 1914–1918

Під час Першої світової війни 1914–1918 Поділля стала тереном бойових дій армій країн Антанти і Четверного Союзу, внаслідок чого господарство і населення краю зазнало колосальних втрат.

У період Української Народної Республіки, згідно із законом про адміністративно-територіальний поділ України, ухваленого Українською Центральною Радою 6 березня 1918 до складу Подільської землі увійшли кам'янецький, проскурівський, ушицький, летичівський, більша частина могилівського і староконстянтинівського повітів (центр — м. Кам'янець), а до Брацлавщини — Вінницький, Брацлавський, частина Літинського, Липовецького, Могилівського та Ямпільського повітів (центр — м. Вінниця).

У 1917–1921 на землях Поділля відбувалися бої Армії Української Народної Республіки і Української Галицької Армії з військами чужоземних окупантів — більшовиками, денікінцями та польською армією. 1919 у Вінниці і Кам'янці-Подільському деякий час перебував уряд Української Народної Республіки.

[ред.] УРСР

Після поразки українських національно-визвольних змагань 1917–1921 частина земель Поділля увійшла до складу УРСР. На територіальній основі Східного і Західного Поділля існувала Подільська губернія (скасована постановою ВУЦВК від 3 червня 1925). 1932 було створено Вінницьку, а 22 вересня 1937 — Житомирську області УРСР.

Частина Західного Поділля по річку Збруч у 1921–1939 входила до складу Польщі.

Після Другої світової війни 1939—1941 вся територія Поділля увійшло до складу областей УРСР.

Сьогодні площа Поділля становить близько 61 тис. кв. км., чисельність населення — близько 4,6 млн. чол.

[ред.] Література

• Кубійович В., Жарський Е., Ждан М. Поділля // Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.). Словникова частина. — Т. 6. — С. 2131—2145.
• Географічна енциклопедія України. — Т. 2. — К., 1993. — С. 52.
• Мазур О. Поділля // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 586—587.
• Жарких М.І. // Ілюстрований каталог-довідник християнських храмів Поділля.

[ред.] Див. також

• Подільська губернія
• Кам'янець-Подільський
• Брацлавщина

п • о • р Етнокультурні регіони України
Бойківщина • Бессарабія • Буджак • Буковина • Волинь • Галичина • Гуцульщина • Дике Поле • Донщина • Єдісан •Жовтий Клин • Задунав'я • Закарпаття • Закерзоння • Запорожжя • Зелений Клин • Крим • Кубань • Курщина • Лемківщина • Лівобережна Україна • Малиновий Клин • Мармарощина • Надбужжя • Київщина • Полтавщина • Наддністрянщина • Надпоріжжя • Надпруття • Надросся • Надсяння • Надчорномор'я • Новоросія • Опілля • Підляшшя • Подесіння • Поділля • Подінців’я • Подніпров'я • Подоння • Подунав'я • Покуття • Полісся • Пониззя • Посамар'я • Посулля • Правобережна Україна • Приазов'я • Прибужжя • Придністров'я • Прикарпаття • Приорілля • Пряшівщина • Розточчя • Сіверщина • Сірий Клин • Слобожанщина • Ставропольщина • Стародубщина • Таврія • Терщина • Холмщина • Червона Русь • Чернігівщина
Географічні	Північ • Південь • Захід • Схід • Центр