Поділля

Поділля

Герб Поділля

Поділля

Кам'янець-Подільський замок

Карта Поділля 1648 p.

Миколаївська церква в Вінниці

Подільський полугрошик

Поділля (Подільська земля, Пониззя, Подністров'я і Побужжя) — історико-географічна область України, охоплює територію сучасних Вінницької, Хмельницької (південь), Тернопільської (без північної смуги), північні райони Одеської областей, а також невеликі прилеглі території Житомирської, Черкаської, Кіровоградської. До Подільського регіону також входять землі північної частини Придністровської Молдавської Республіки.

Географія

Займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівих приток Дністра, на Подільській височині на Українському кристалічному щиті в лісостепу. Тут знаходиться Волино-Подільський тектонічний блок. На Поділлі по лінії р. Збруч тягнуться гори Медобори ( Товтри )

Древня історія

На Поділлі люди жили з давніх давен. З археології відомо, що в цьому регіоні існували середньодністровські стоянки палеоліту Лука Врублевецька та ін. (Ашельська культура), Яруга і Суботівка (Могилів-Подільський район), Сокіл (Кам'янець-Подільський район), Касперівці, Більче-Золоте (Молодовська культура, Мустьєрська культура). Також представлені Солютрейська культура, Оріньяцька культура, Мадленська культура, Анетівська культура. У мезоліті - Кукрецька культура.[1]

В неоліті існували Буго-Дністровська культура 6500-4750 рр. до н.е., культура лінійно-стрічкової кераміки 5500-4900 роках до н.е., Лендельська культура(середина 4 — середина 3 тисячоріч до Р. Х.). Справжній демографічний вибух почався у часи розселення до-індоєвропейських племен — культурної спільноти Кукутень-Трипілля. Тріпільці між 4000-2500 роками до н.е. розбудували між Дніпром і Дністром найбільші за розмірами поселення у Європі; їх протоміста могли мати площу 100-450 га, 1500-2700 будинків і до 25 тис. жителів. Також на Поділлі зафіксовані - Культура шнурової кераміки, культура кулястих амфор, Лійчастого посуду культура, комарівська культура, Білогрудівська культура, Пшеворська культура, Зарубинецька культура.

З IX ст. до н.е. край населяли носії чорноліської та черняхівської культури. Геродот (бл. 484—425 рр. до н. е.) вперше згадує споріднених зі скіфами кочових племен — сарматів; період з III ст. до н. е. по IV ст. н. е. в історії України має назву «сарматська доба», а так звана Європейська Сарматія займала територію між Доном і Віслою.

З поч. III ст. активізуються християнські місіонери, створюється Скіфська єпархія. Оскільки рідною мовою проповідників була грецька, вони називали місцевий народ скіфи-орачі, хоча в історичних документах того часу він фігурує вже під назвою анти (Пеньківська культура). (див.Прабатьківщина слов'ян)

З VI ст. тут знаходилось князівство уличів, потім Болохівська земля.

Русь Подільська

Подільська земля мала підданство Святославу Ігоревичу, а далі його нащадкам. Кордони Русі подільської були до Чорного моря.

В сер. 12 ст. Поділля належало до Червоної (галицької) Русі.

Іпатіївський літопис повідомляє, що в 1240 р. боярин Доброслав Судич захопив Пониззя із Бакотою. Також згадуються в літописах міста Ушиця (біля смт. Стара Ушиця),(Калюс)

В 1241 р. спалахнуло повстання на Пониззі. Після цього міста Болохівщини були поруйновані військом Галицько-Волинського князівства, каральні експедиції продовжувались до 1257 р.[2]. Літопис Руський повідомляє, що 1257 р. після крем’янецької ж війни хана Куремси Данило Романович здійняв війну проти татар. Порадившись з братом Васильком і з сином Левом, послав він воєводу Діонісія Павловича і взяв город Меджибіж. А потім Данилові таки люди і Василькові пустошили Болохів, а Львові — Побожжя і людей татарських.

В 1252 р. захоплена 600 тисячною Золотою Ордою (Батий).

Активний розвиток краю, будівництво укріплених замків почалися після завоювання Ольґердом найпізніше 1362 р., в результаті якого земля увійшла до складу Великого князівства Литовсько-Руського (ВКЛ) з центром у м. Вільне (Вільнюс).

Первісним осередком майбутнього центру Поділля стала фортеця Клепідава (Петрадава, навколо якого пізніше сформувалося місто Кам'янець-Подільський. У Галицько-Волинському літописі ця територія відома під назвою «Пониззя».

Уперше назва «Поділля» вживається у документах 14 століття. Історики та етнографи поділяють Поділля на Східне і Західне. До 1340-х рр. землі Поділля перебували під контролем перекопських татарських ханів. Територія була поділена на тьми, на яких сиділи отамани (вільні від сплати податків), що платили данину перекопським ханам.

Подільське князівство

У першій половині XIV ст. формується Подільське князівство на чолі з князями Коріятовичами. 1362 року Великий Литовський князь Ольґерд, разом з братами Коріятовичами, іншими литовсько-руськими князями, вирушив походом проти татарських ханів: Кочубея, Котлубея, Димітра Солтана і Бекера і одержав перемогу у битві біля річки Синюхи в степу (на межі теперішнього Поділля). Забрав у них Торговицю, Білу Церкву, Звенигород. Всі країни руські з Поділлям надав Коріатовичам, які відбудували тут замки в Бакоті, Смотричі, Кам'янці, пізніше Брацлав, Вінницю, Меджибіж, Хмільник, Теребовлю.

З кінця XIV століття  — у складі Литовсько-Руської держави.

1393р. - Великий князь Вітовт пішов на Поділля походом, Федір Коріятович покликав на допомогу угорських князів.

Вітовт, захопивши Поділля, поділив його на 2 частини: західну (Камянець, Смотрич, Скалу, Бакоту, Червоногрод та ін.) продав Ягайлові, а той уже від себе призначив управителем  воєводу Спитка Мельштинського, а Віницю, Меджибіж та Бозьк залишив собі, Брацлав, Крем'янець, Сокілець, Хмільник, відійшли до ВКЛ, намісником був П. Ґастольд.

1394 рік став початком «сорокалітньої війни» (1394—1434 рр.) між Литвою та Польщею за Поділля, в якій найпослідовнішим супротивником Польщі виступав брат Яґайла литовський князь Свидригайло.

Подільська земля

1401 Вітовт приєднав Поділля до Литви, керували старости (намісники).

1430 на Поділля здійснило похід польське військо. Проти польського панування вибухнуло Бакотське повстання 1431—1434. Після його придушення територія Західного Поділля з містами Кам'янець-Подільський, Смотрич, Бакота, Скала відійшла до Польщі.

1431 поразка Свидригайла, поділ Подільського князівства, західне Поділля відходить до Польщі.

1432 Поділля увійшло у Велике князівство Руське (1432—1435).

1434 у Західному Поділлі було запроваджено польський адміністративно-територіальний устрій і утворено Подільське воєводство (адміністративний центр — Кам'янець), яке складалося з Кам'янецького, Летичівського і Червоногородського повітів. Подільська шляхта отримала однакові права з шляхтою польською. Східне Поділля залишилось у складі Великого князівства Литовського.

1442 - кн. Федір Острозький відвоював у Свидригайла Смотрич, Бакоту, Скалу, а потім і відібрав усе Поділля.

1475 - на пйотркувському сеймі укладена угода послати на Русь послів, щоб всі замки склали присягу пол. королеві.

1474 - перекопські татари сплюндрували все Поділля , попаливши міста; забрали в ясир коло 100 000 осіб, залишивши після себе пустки, з них дійшло тільки 30 000. 1480 - татари з турками сплюндрували Поділля і Волинь. 1484 - татари через Хотин напали на Поділля.

Між 1493 - 1530 татари 12 разів наїжджали на Поділля, з них 1498 і 1516 були найжахливіші. 1524 спалили повністю Зіньків , 1474 - Збараж, 1512 - Вишнівець.

1497 - татари з волохами напали 2 рази на Поділля, попали всі міста на Дністрі, зокрема Галич, Дрогобич, також Сокаль.

Поділля на мапі 1554

Поділля на мапі 1613

Поділля на мапі 1645

1533 - прибуття до Рівського замку королеви Бони із сином Сиґізмундом ІІ Авґустом.

1538 р. створюється Барське староство.

1576 - татари з турками сплюндрували Поділля, Волинь , Червону Русь, старих людей усіх вбивали, молодь та жінок взяли в ясир. Тоді було взято 85 000 осіб, також коней, овець, 100 тис. шат золота і срібла.

У складі Речі Посполитої

У середині 15 століття автономія Східного Поділля була скасована і в 1566 році утворено Брацлавське воєводство, що включало Брацлавський, Вінницький і Звенигородський повіти. Адміністративним центром до 1598 був Брацлав, згодом — Вінниця (див. також Брацлавщина).

Після Люблінської унії 1569 територія Східного і Західного Поділля перебувала у складі Речі Посполитої. Ці землі зазнавали великих руйнувань і спустошень внаслідок набігів орд кримських і османських феодалів Чорним і Кучманським шляхами. Лише у другій половині XVст. на П-ля було вчинено не менше 33 нападів, а у XVIст. — 35. Протягом XV-XVIст. на П-лі відбувалися націо­нально-визвольні повстання, серед яких наймасштабнішими були рухи під проводом Мухи, Северина Наливайка та ін.

Вінницький домініканський собор

У ході національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648—1657 на Поділлі поширився полково-сотенний устрій. На Східному Поділлі утворено Могилівський, Брацлавський (22 сотні) і Кальницький (пізніше Вінницький; 19 сотень) полки. За Андрусівським перемир'ям 1667 Поділля залишилося у складі Речі Посполитої.

У 1672 на Поділля вторгнулося військо Османської імперії; за Бучацьким договором Міхала Корибута Вишневецького частина П-ля з Кам'янцем відійшла до Османської імперії. Кордон поділяв м.Бучач на дві частини. На завойованій території турки утворили Подільський еялет з центром у Кам'янці. Лише після Карловицького конгресу 1698-99 П-ля знову повернулося до складу Речі Посполитої.

У 18 століття на Поділлі відбува­ються ряд виступів українського населення, повстання Палія 1702—1704, шириться гайдамацький рух, який переріс у Коліївщину а також Барська конфедерація (1768—1772).

Генерали Подільських Земель

• 1. Микола Потоцький
• 2. Ян Потоцький
• 3. Якуб Потоцький
• 4. Олександр Калиновський
• 5. Стефан Потоцький
• 6. Миколай Потоцький
• 7. Петро Потоцький
• 8. Станіслав "Ревера" Потоцький
• 9. Мартин Котський
• 10. Станіслав Котський
• 11. Ян Тарло
• 12. Август Олександр Чарторийський
• 14. Адам Казимир Чорторийський

Поділля під владою Австрії та Росії

Внаслідок першого поділу Речі Посполитої частину Західного Поділля було приєднано до Австрії.

1772 - Червоногородський повіт Поділля по р. Збруч приєднаний зостався до Австрії.

У 1793 Східне і решту Західного Поділля у складі земель Правобережної України захопила Російська імперія, було створено Подільське (7 повітів) і Брацлавське (9 повітів) намісництва. Царським указом від 12 грудня 1796 вони були об'єднані у Подільську губернію (1797) з центром у Кам'янці.

Подільська губернія

У складі Подільської губернії перебували 12 повітів, У 1820—1830 рр. на Поділлі відбувалися селянські виступи під проводом Устима Кармалюка.

Перша світова війна 1914—1918

Під час Першої світової війни 1914—1918 Поділля стала тереном бойових дій армій країн Антанти і Четверного Союзу, внаслідок чого господарство і населення краю зазнало колосальних втрат.

У період Української Народної Республіки, згідно із законом про адміністративно-територіальний поділ України, ухваленого Українською Центральною Радою 6 березня 1918 до складу Подільської землі увійшли кам'янецький, проскурівський, ушицький, летичівський, більша частина могилівського і староконстянтинівського повітів (центр — м. Кам'янець), а до Брацлавщини — Вінницький, Брацлавський, частина Літинського, Липовецького, Могилівського та Ямпільського повітів (центр — м. Вінниця).

У 1917—1921 на землях Поділля відбувалися бої Армії Української Народної Республіки і Української Галицької Армії з військами чужоземних окупантів — більшовиками, денікінцями та польською армією. 1919 у Вінниці і Кам'янці-Подільському деякий час перебував уряд Української Народної Республіки.

УРСР

Після поразки українських національно-визвольних змагань 1917—1921 частина земель Поділля увійшла до складу УРСР. На територіальній основі Східного і Західного Поділля існувала Подільська губернія (скасована постановою ВУЦВК від 3 червня 1925). 1932 було створено Вінницьку, а 22 вересня 1937 — Житомирську області УРСР.

Частина Західного Поділля по річку Збруч у 1921—1939 входила до складу Польщі.

Після Другої світової війни 1939—1941 вся територія Поділля увійшла до складу областей УРСР.

Сьогодні площа Поділля становить близько 61 тис. км²., чисельність населення — близько 4,6 млн. чол.

Зразки традиційної подільської архітектури в Музеї народної архітектури та побуту

• 

  Церква Св.Миколая із села Зелене

• 

  Будинок із села Крищенці

• 
• 

  Садиба із села Яришів

• 

  Музей народної архітектури та побуту України, подільська хата і Церква Св. Миколая з села Зелене Тернопільської області

• 

  Музей народної архітектури та побуту України, садиба із села Кадиївці, Хмельницька область

• 

  Криниця в селі Кривче, Тернопільська область

Галерея

• 

  Немія, Могилів-Подільський

• 

  Церква Іоанна Богослова у Скориках на Тернопіллі

• 

  Подільська розмальована піч

• 

  Дівчина з Поділля.В. Тропінін

• 

  Герб губернії затведжений Александром II (1856)]]

• 

  Комплекс палацу Потоцьких, м.Тульчин, панорамний знімок

Література

• Кубійович В., Жарський Е., Ждан М. Поділля // Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.. Словникова частина. — Т. 6. — С. 2131—2145.
• Географічна енциклопедія України. — Т. 2. — К., 1993. — С. 52.
• Мазур О. Поділля // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 586—587.
• Жарких М. І. // Ілюстрований каталог-довідник християнських храмів Поділля.

Див. також

• Подоляни (етнографічна група)
• Доісторична Україна
• Подільське князівство
• Подільська земля
• Подільське воєводство
• Подільські воєводи
• Подільське намісництво
• Подільська губернія
• Пониззя
• Прибужжя
• Кам'янець-Подільський
• Брацлавщина
• Барське староство
• Болохівська земля
• Західне Поділля
• Східне Поділля

Мережні ресурси

• Стаття Podole у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том VIII (Perepiatycha — Pożajście) з 1887 року (пол.)
• Юхим Сіцінський. Поділля під владою Литви. (укр.)
• "Невідоме Поділля. Краєзнавчий сайт про Городоцький р-н, Хмельницької обл. (укр.)