Подільник напруги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поді́льник напру́ги — лінійна електронна схема, напруга на виході якої (Vout) складає частину напруги на вході (Vin). Найпростіший дільник напруги складається з двох послідовно увімкнених резисторів.

Дільник напруги на резисторах[ред.ред. код]

Схема найпростішого дільника напруги на резисторах.

Згідно із Законом Ома зв'язок між вхідною і вихідною напругами визначається за формулою:

V_\mathrm{out} = \frac{R_2}{R_1+R_2} \cdot V_\mathrm{in}

Доведення:

V_\mathrm{in} = I\cdot(R_1+R_2)
V_\mathrm{out} = I\cdot R_2
I = \frac {V_\mathrm{in}}{R_1+R_2}
V_\mathrm{out} = V_\mathrm{in} \cdot\frac {R_2}{R_1+R_2}

Передавальна функція цієї схеми:


H = \frac {V_{out}}{V_{in}} = \frac{R_2}{R_1+R_2}

Застосування[ред.ред. код]

Подільники напруги використовуються для регулювання рівня сигналу, для зміщення активних пристроїв в підсилювачах, і для вимірювання напруг. Вимірювальні мости і мультиметри мають у своєму складі дільники напруги.

Потенціометри, які є змінними дільниками струму, використовуються у різноманітних приладах, зокрема у аудіосистемах та радіоприймачах для регулювання гучності. Дільники напруги також може бути використані у мікроконтролерних схемах для вимірювання опіору датчика.[1]

Дільник напруги можна використовувати для стабілізації вхідної напруги, якщо в якості нижнього плеча дільника використовувати стабілітрон.

Дільники напруги широко використовується у якості атенюаторів на низьких частотах.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]