Пожежна безпека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поже́жна безпе́ка — стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю відкидається можливість виникнення та розвиток пожежі, і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Причини[ред.ред. код]

Спричинити пожежу та вибух на підприємстві можуть: порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону «Про пожежну безпеку» тощо.

Небезпечні фактори[ред.ред. код]

Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд.

Відповідальність за стан пожежної безпеки[ред.ред. код]

За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.

Пожежна охорона[ред.ред. код]

Докладніше: Пожежна охорона

На підприємствах існує два види пожежної охорони: професійна і воєнізована. Воєнізована охорона створюється на об'єктах з підвищеною небезпекою. Крім того, на підприємствах для посилення пожежної охорони організовуються добровільні пожежні дружини і команди, добровільні пожежні товариства і пожежно-технічні комісії з числа робітників та службовців. При Міністерстві внутрішніх справ існує управління пожежної охорони (УПО) і його органи на місцях. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд який здійснює:

  • Контроль за станом пожежної безпеки
  • Розробляє і погоджує протипожежні норми і правила та контролює їх виконання в проектах і безпосередньо на об'єктах народного господарства
  • Проводить розслідування і облік пожеж
  • Організовує протипожежну профілактику.

Пожежна безпека як наука[ред.ред. код]

Галузь науки і техніки, що комплексно займається виявленням і вивченням процесів, закономірностей, чинників виникнення пожеж та їх попередження, динаміки пожеж у конкретних умовах, небезпечних факторів пожеж, розробленням методів і засобів протипожежного захисту для зниження пожежної небезпеки, методів гасіння й ліквідації пожеж.

Напрямки досліджень[ред.ред. код]

Напрямки досліджень:

  • Дослідження закономірностей горіння в умовах пожеж та чинників їх виникнення.
  • Динаміка розвитку пожеж у конкретних умовах.
  • Дослідження щодо запобігання утворення горючого середовища, а також щодо запобігання утворення в ньому джерел запалювання.
  • Небезпечні фактори пожеж.
  • Створення й пошук оптимальних методів і засобів протипожежного захисту та систем забезпечення пожежної безпеки.
  • Автоматизація технологічних та оперативно-тактичних процесів у системах забезпечення пожежної безпеки об'єктів.
  • Методи визначення характеристик пожежної техніки, автоматики, сигналізації, інших виробів і систем протипожежного захисту.
  • Методи і засоби випробування горючих матеріалів, вогнегасних речовин, засобів захисту від небезпечних факторів пожеж, а також методів та засобів контролю й діагностики зразків пожежної техніки, автоматики, сигналізації та інших засобів, пристроїв і систем протипожежного захисту.
  • Дослідження з проблем підвищення надійності та ефективності засобів і обладнання пожежної безпеки об'єктів.

«Про пожежну безпеку» (Закон України)[ред.ред. код]

«Про пожежну безпеку» — Закон України, що визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм вла-сності. Прийнятий 17 грудня 1993 р. Зокрема визначає обов'язки підприємств, установ та організацій, державних органів та громадян щодо забезпечення пожежної безпеки. Вказує, що забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробни-чої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відо-бражено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Втратив чинність 1 липня 2013 року з введенням у дію Кодексу цивільного захисту України.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]