Пожератульський заказник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пожератульський заказник
Правий схил хребта належить заказнику
Правий схил хребта належить заказнику
Правий схил хребта належить заказнику
48°17′42″ пн. ш. 24°43′01″ сх. д. / 48.29510277780555327° пн. ш. 24.717005555583334342° сх. д. / 48.29510277780555327; 24.717005555583334342Координати: 48°17′42″ пн. ш. 24°43′01″ сх. д. / 48.29510277780555327° пн. ш. 24.717005555583334342° сх. д. / 48.29510277780555327; 24.717005555583334342
Країна  Україна
Розташування Україна Україна
Івано-Франківська область,
Надвірнянський район,
на південний схід від с. Микуличин
Найближче місто Яремче
Площа 206 га
Засновано 1974 р.
Оператор ДП «Делятинський держлісгосп», Поляницьке лісництво
Пожератульський заказник. Карта розташування: Івано-Франківська область
Пожератульський заказник
Пожератульський заказник (Івано-Франківська область)
Мапа

CMNS: Пожератульський заказник у Вікісховищі
Охоронна таблиця

Пожерату́льський зака́зник — орнітологічний заказник загальнодержавного значення в Україні. Знаходиться на схилах гори Пожератул та Лисина Космацька. Розташований на південний схід від села Микуличина Надвірнянського району і на південний захід від села Космача Косівського району Івано-Франківської області.

Статус надано 1974 року з площею 40 га. У 1985 р. площу збільшено до поточних 206 га. Перебуває у віданні ДП «Делятинський держлісгосп» (Поляницьке л-во, кв. 35-38).

На північних схилах гори Лисина Космацька (1465 м) на висоті 1300 м над рівнем моря охороняються місця гніздування глухарів — рідкісного виду лісової орнітофауни.

Деревостан віком 130–150 років представлений хвойними породами з домішкою берези, горобини; у трав'яно-чагарничковому ярусі зростають чорниця, брусниця, плауноподібні.

Охоронний аншлаг

З тварин трапляються олень європейський, сарна європейська, ведмідь бурий, куниця лісова, вивірка звичайна, з птахів — орябок, кілька видів горобиних тощо.

Аншлаг на старій дорозі

Зі сходу заказник межує з Національним природним парком «Гуцульщина».

Джерела[ред. | ред. код]