Позагалактична астрономія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Позагалакти́чна астроно́мія — розділ астрономії, який вивчає об'єкти поза межами Чумацького Шляху.

Першими виявленими з позагалактичних об'єктів є цефеїди, виявлені в 1920-і роки XX століття в спіральних туманностях (галактиках) Едвіном Хабблом, коли стало ясно, що до таких далеких об'єктів, як галактики, дуже далеко. До Другої світової війни дослідження галактик велося тільки у видимому діапазоні. Технологічний розвиток дозволив спостерігати позагалактичні об'єкти у всіх областях електромагнітного спектра. Завдяки цьому і підвищенню чутливості сучасних телескопів та інструментів на додаток до зірок і туманностей Галактики сьогодні можна спостерігати і нові явища, такі, як активні ядра галактик, газ і пил в міжзоряному середовищі галактик і, нарешті, космічного фонового випромінювання.

Звичайна міра позагалактичних відстаней — мегапарсек, скорочено Мпк, відповідає відстані 1 млн. парсек, або 3262 тисячі світлових років. Найближча галактика — Магелланові Хмари знаходиться на відстані близько 0,05 Мпк.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.