Показникова функція
Показнико́ва або ж Експоненці́йна фу́нкція — функція виду
, де
— стале число (додатне, але не дорівнює одиниці).
У дійсному випадку основа степеня — деяке додатне дійсне число, а аргументом функції є дійсний показник степеня.
Показникова функція узагальнюється в теорії комплексних функцій, де аргумент і показник степеня можуть бути довільними комплексними числами.
У найзагальнішому вигляді —
, введена Лейбніцем в 1695 році.
Особливо виділяється випадок, коли як основа степеня виступає число e. Така функція називається експонентою (дійсною або комплексною).
Зміст |
Визначення [ред.]
Нехай
— додатне дійсне число,
- раціональне число:
. Тоді
визначається за такими правилами.
- Якщо
, то
. - Якщо
, то
. - Якщо
, то
(для
).
Для довільного дійсного показника
значення
можна визначити як границю послідовності, де
- раціональні числа, що сходяться до
. Для експоненти є і інші визначення через границю, наприклад:
Основні властивості [ред.]
Дійсна показникова функція визначена на всій дійсній осі і більше нуля. При
вона всюди зростає; при
функція спадає на всій області визначення.
Виконуються тотожності
Зворотна функція до показникової функції — логарифм.
Показникова функція росте на нескінченності швидше будь-якої степеневої:
Показникова функція нескінченно диференційована, її похідна 
Експонента [ред.]
Експонента (
) — функція
, де e — основа натурального логарифма (
- число Ейлера).
Властивості [ред.]
Експонента визначена на всій дійсній осі. Вона усюди зростає і більше нуля. Зворотна функція до неї — натуральний логарифм.
Експонента нескінченно диференційована. Її похідна в точці нуль дорівнює "1", тому дотична в цій точці проходить під кутом 45°.
Основна функціональна властивість експоненти:
. Неперервна функція з такою властивістю або тотожно дорівнює 0, або має вид
, де
— деяка константа.
Формальне визначення [ред.]
Експоненціальна функція може бути визначена двома еквівалентними способами. Через ряд Тейлора:

або через границю:

Тут x — довільне дійсне, комплексне, p-адичне число або обмежений лінійний оператор.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
1. С. Т. Завало (1972). Елементи аналізу. Алгебра многочленів. Київ: Радянська школа.


, то
.
, то
.
, то
(для
).



