Поклик Ктулху

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Поклик Ктулху
Оригінал англ. The Call of Cthulhu
Жанр наукова фантастика / містика, жахи
Автор Говард Лавкрафт
Мова англійська
Написаний 1926
Виданий 1928

«Поклик Ктулху» (англ. The Call of Cthulhu) — містична повість Говарда Лавкрафта, написана в 1926 році. Вперше видана в 1928 в журналі Weird Tales. Повість складається з трьох пов'язаних між собою частин. Вона подана як записки Френсіса Терстона, жителя Бостона, який займався розслідуваннями, пов'язаними з культом божества Ктулху.

Сюжет[ред.ред. код]

Глиняний жах[ред.ред. код]

У першій частині сюжет розгортається навколо таємничого глиняного барельєфа із зображенням стародавнього божества Ктулху. Оповідач знаходить барельєф в речах свого двоюрідного діда професора Енджелла. Зображення було зроблено скульптором Вілкоксом в березні 1925 року. Скульптор зробив барельєф у стані напівсну. У цей час Вілкокса переслідували загадкові галюцинації, в яких він бачив циклопічні міста немислимої архітектури. Подібні кошмари в той період відчували і багато інших жителів. В основному це були художники, скульптори, архітектори, та інші люди з чутливою психікою.
На ранок Вілкокс, вражений своїм творінням, відніс його професору Енджелу. Виявилося, що барельєф дуже нагадував статуетку, вилучену поліцією у членів релігійної секти в Новому Орлеані за 17 років до цього.

Розповідь поліцейського інспектора Леграсса[ред.ред. код]

У другій частині поліцейський Леграсс розповідає на історичному симпозіумі, як він в 1908 році брав участь у захопленні секти, що поклоняється Ктулху. Це була саме та секта, у якої вилучили статуетку.
Дії секти описуються як вкрай розпусні і богохульні. Місцеві жителі боялися оргій секти і говорили, що на цих оргіях приносяться людські жертви — так воно і було. Команда поліцейських на чолі з Леграссом прибула на місце подій після заклику про допомогу: пропало кілька скватерів. Поліція захопила багатьох членів секти, і її діяльність була припинена. Але допити полонених дали мало результатів: вони виявилися деградованими людьми з ознаками божевілля, які наполегливо відстоювали істинність свого культу.
Що дуже здивувало істориків у цьому оповіданні — так це слова, використовувані культистами: Пх'нглуі мглвнафх Ктулху Р'льех вгах'нагл фхтагн. Приблизними перекладом слів було «У своєму будинку, в місті Р'льєсі мертвий Ктулху спить в очікуванні свого часу». Виявилося, що точно такі ж слова використовувалися в культі одного племені ескімосів, яке досліджували деякі учасники симпозіуму.

Божевілля, яке вийшло з моря[ред.ред. код]

Йохансен був другим помічником капітана. Разом з 10 іншими моряками він здійснював рейс на шхуні «Емма». Під час шторму шхуна сильно збилася з курсу і зустрілася з піратською яхтою «Прудка». Пірати зажадали від моряків, щоб ті повернули назад. Моряки не підкорилися, і тоді пірати вступили з командою «Емми» в сутичку. Команда «Емми» перемогла, але обстріляне судно довелося залишити і пересісти на яхту піратів. Під час сутички загинули капітан і його перший помічник, тому Йохансен взяв командування на себе. Також загинув ще один матрос.
На яхті моряки виявили дивного ідола, який викликав жах і огиду. Це була статуетка Ктулху, що дуже нагадувала вилучену у культистів в Новому Орлеані. Моряки продовжили свій курс і причалили до невідомого острова-міста, який і виявився Р'льехом. Вони відчували страх перед цим місцем, але з цікавості вирішили його оглянути. Геометрія острова була незвичною, і не можна було навіть точно сказати, чи є суша і море горизонтальними.
Команда натрапила на величезні двері. Коли люди наблизилися до дверей, вони стали здаватися не зовсім вертикальними. Команда безуспішно спробувала відкрити двері, і після цього один з матросів став підійматися по ній, намагаючись знайти рухливу ділянку. Раптом двері почали відкриватися, і назовні вирвався страшний сморід. В отворі з'явився Великий Ктулху, пробуджений від сну. Двоє з восьми моряків померли на місці від переляку. Ще трьох чудовисько згребло лапою і проковтнуло. Інші троє почали тікати, один з них влучив у кут будівлі, і його наче засмоктало. Решта двоє встигли дістатися до яхти, але один з матросів збожеволів від пережитого жаху і через кілька днів помер. Ктулху зійшов у море, переслідуючи людей. Єдиний, хто зберіг життя і розум це був Йохансен, він завів яхту, але зрозумів, що вона не встигне набрати швидкість. Тоді моряк розвернув яхту і протаранив Ктулху. Той після тарану швидко став відновлюватися. Але яхта вже встигла відплисти на безпечну відстань.
Через кілька днів Р'льех знову опустився під воду, і кошмари, що мучили людей, припинилися.

Герої[ред.ред. код]

Головні[ред.ред. код]

  • Джордж Гаммелл Енджелл (англ. George Gammell Angell) — двоюрідний дід головного героя. З персонажів оповідання він першим почав систематично вивчати події, пов'язані з загадковим культом Ктулху. Помер за загадкових обставин, списаних на слабке серце, залишивши своєму онукові в спадщину результати своїх досліджень.
  • Френсіс Терстон (англ. Francis Wayland Thurston) — бостонський антрополог, який знаходить глиняний барельєф із зображенням стародавнього божества Ктулху в речах свого покійного двоюрідного діда. Після чого він, зацікавившись знахідкою, починає своє розслідування смерті діда, яка була пов'язана з незрозумілими явищами, що відбуваються в Бостоні, і культом Ктулху.
  • Джон Леграсс (англ. John Raymond Legrasse) — поліцейський інспектор з Нового Орлеана, який спільно з загоном поліції брав участь у затриманні сектантів, які поклоняються Великому Ктулху, 1 листопада 1907.

Другорядні[ред.ред. код]

  • Генрі Ентоні Вілкокс (англ. Henry Anthony Wilcox) — скульптор, який, перебуваючи в стані папівсну, виліпив глиняну статуетку бога Ктулху. Переслідуваний нічними кошмарами, він звертається до Енджелла за допомогою.
  • Густав Йохансен (англ. Gustav Johansen) — моряк з Норвегії, другий помічник капітана з корабля «Емма», єдиний хто залишився в живих після зустрічі з «мертвим, але сплячим» Ктулху в південній частині Тихого океану на острові-місті Р'льех в березні 1925. Повернувшись до Норвегії, описав все побачене ним в ту страшну ніч, залишивши рукопис англійською мовою, щоб не лякати дружину, і незабаром після цього помер таємничою смертю.

Вплив[ред.ред. код]

Екранізації[ред.ред. код]

  • Поклик Ктулху (фільм). У 2005 році вийшов одноіменний фільм, який в точності повторює сюжет книги. На зйомках була вперше використана технологія штучного зістарювання зображення «міфоскоп». Фільм був створений групою шанувальників Говарда Лавкрафта за однойменним твором письменника. Фільм стилізований під німі чорно-білі фільми 20-х років. Відочатку призначений для розповсюдження на DVD.

Відеоігри[ред.ред. код]

  • У 2005 році вийшла однойменна відеогра «Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth» за мотивами різних повістей Лавкрафта для Xbox 360, в 2006 році гра була портована на PC. Варто відзначити, що як такого, Ктулху в грі немає, але гравець може потрапити під його вплив.
  • У відеогрі World of Warcraft є безліч згадувань Ктулху, а також цілий Сутінковий Культ, поширений по всьому континенту Азерот, який поклоняється Давнім Богам. Примітно, що один з цих стародавніх богів знаходиться в глибинах океану.
  • У 2008 році чудовисько Ктулху було згадане у грі «Санітари підземель 2: полювання на чорний квадрат».

Музика[ред.ред. код]

  • У метал-групи Metallica в альбомі Ride the Lightning є інструментальна композиція «The Call of Ktulu», що є прямим відсилаючи до повісті Лавкрафта. Також колишній басист Metallica Кліфф Бертон був фанатом Лавкрафта.
  • У метал-групи Cradle of Filth в альбомі Midian є композиція «Cthulhu Dawn»
  • У дум-метал-групи Draconian в альбомі Dark oceans we cry є композиція «Cthulhu Rising»
  • У групи Lamia Morra на альбомі «Liber Logaeth» є композиція «Заборонені сни», присвячена пробудженню Ктулху.

Драматургія[ред.ред. код]

  • Dark Adventure Radio Theatre: The Call of Cthulhu (2012) — радіоп'єса від товариства H. P. Lovecraft Historical Society та Dark Adventure Radio Theatre.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У 2006 році інтерес до творів Лавкрафта в Росії був сильно підігрітий після акції «Запитання Путіну», в ході якої президенту Росії задавалися питання, попередньо відібрані Інтернет-голосуванням. На голосуванні несподівано, в результаті флешмобу, перемогло жартівливе запитання «Як Ви ставитеся до пробудження Ктулху?». Після цього образ та ім'я Ктулху стали набагато частіше використовуватися в Рунеті.

Посилання[ред.ред. код]