Покропивна
| село Покропивна | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Козлівська селищна громада |
| Облікова картка | село Покропивна |
| Основні дані | |
| Засноване | 1544 |
| Населення | 601 |
| Територія | 0,166 км² |
| Густота населення | 3620,48 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47630 |
| Телефонний код | +380 3547 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°35′12″ пн. ш. 25°22′11″ сх. д. / 49.58667° пн. ш. 25.36972° сх. д.Координати: 49°35′12″ пн. ш. 25°22′11″ сх. д. / 49.58667° пн. ш. 25.36972° сх. д. |
| Водойми | річка Восушка |
| Найближча залізнична станція | Озерна |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47631, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Козлів, вул. Галицька, буд. 15 |
| Карта | |
  Покропивна | |
 Покропивна | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Покропи́вна — село в Україні, у Козлівській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області, розташоване на річці Восушка у центрі району. Адміністративний центр колишньої Покропивнянської сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Козлівської селищної громади. До Покропивної приєднано хутори Бучинські та Хрипки; у зв'язку з переселенням жителів — хутір Зарудів виключений з облікових даних.
Населення — 583 особи (2007).
Історія[ред. | ред. код]
Історична дата утворення — 1544 рік[1].
Перша писемна згадка — 31 жовтня 1467.[2]
Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, «Союз українок», кооператива.
Населення[ред. | ред. код]
Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 100% |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1884, відбудована 1991), капличка Пресвятої Богородиці (2003).
Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), Т. Шевченку та І. Франку (обидва — 1976).
Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).
Встановлено меморіальну дошку односельцям-учасникам національно-визвольного руху (2002).
Відкрито й освячено пам'ятник біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці о. Миколі Хмільовському (2012).
24 серпня 2014 року в селі відкрили пам'ятник Героям Небесної сотні. Він споруджений на території церкви Пресвятої Богородиці поруч із парафіяльним садком зі 100 дерев, який прихожани церкви висадили на сороковий день після боїв на Майдані; усі роботи виконав місцевмй майстер Михайло Гнидин.[4]
- Пам'ятник Тарасові Шевченку
Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Розташований біля будинку культури.
Встановлений 1976 р. Масове виробництво.
Погруддя, постамент – бетон.
Погруддя – 2,3 м, постамент – 1,4 м.[5][6]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, с.-г. ТзОВ.
- Див. Покропивнянська ЗОШ [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Відомі люди[ред. | ред. код]
У місцевому господарстві працював Віктор Ющенко — згодом Президент України.
о. Микола Хмільовський — священик, військовий капелан УГА, радник Митрополичої консисторії УГКЦ, член УГВР.
Покропивна — перша парафія похованого на старому її цвинтарі вихідця із Бовшева: священика УГКЦ о. Петра Курдидика (1877—1919).
У Покропивній провів дитинство письменник та журналіст Анатоль Курдидик, який переїхав у село з Підгайців чотирирічним хлопчиною з батьком-священиком, матір'ю та двома молодшими братами: Ярославом і Миколою.
- Шимків Петро Михайлович (* 1963) — український фольклорист, краєзнавець і громадський діяч. Учасник російсько-української війни.
Згадки про Покропивну[ред. | ред. код]
У книжці А. Курдидика «Записки з буднів» є два спомини з дитинства автора, пов'язані з Покропивною: про сімейне святкування Різдва Христового[7] та про власне пережиття підлітком Першого листопада.[8] Спомини друкувалися уперше в 1970-х роках в україноканадській газеті «Український голос», згодом їх передруковано у київській газеті «День».
Галерея[ред. | ред. код]
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Церква Різдва Пресвятої Богородиці -
Старостат, бібліотека -
Сільська вулиця -
Каплиця
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Село Покропивна // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- ↑ Дарча грамота короля Казимира IV шляхтичу Боровському Альберту на 200 польських гривен, забезпечених на королівських селах Козлів, Кропивна, Городище, Вільшанка, Таврів Теребовлянського повіту. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ Наталя Луків. «Мамо не плач. Я повернусь весною…» // Свобода. — 2014. — № 69 (27 серп.). — С. 4.
- ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 68. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- ↑ Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 12 червня 1978 року № 286.
- ↑ «Різдвяний спомин на чужині». Автор: Клара Гудзик. Газета «День». — № 229. — 2006 (28 груд.). Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 19 січня 2013.
- ↑ Газета «День» № 207-208, п'ятниця, 12 листопада 2010, «Мій райдужний перший». Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 19 січня 2013.
Література[ред. | ред. код]
- Г. Гарасимів, В. Уніят. Покропивна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 108.
- Курдидик Анатоль, Записки з буднів: Фейлетони і нариси, «Тризуб», Вінніпеґ, 1977, сс. 92—95 і 137—140.
Посилання[ред. | ред. код]
- На Тернопільщині постав пам'ятник сподвижнику УГКЦ — о. Миколі Хмільовському
- Покропивнянська сільська рада[недоступне посилання з червня 2019]
| ||||||||