Полабські слов'яни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Полабські слов'яни — західнослов'янські племена, що належали до Лехіцьких племен і населяли приблизно з кінця 6 ст. до середини 12 ст. н. е. схід, північ та північний захід сучасної Німеччини: території від гирла р. Лаба (Ельба) та її притоки р. Сала (Заале) на заході, до р. Одра (Водрем, Одер) на сході, від Рудних гір на півдні і до Балтійського моря на півночі. а ході межували із Любушанами і Поморянами, на Заході з Саксами, а на півдні із чеськими племенами.

Поділ полабських племен [ред.]

Розселення полабських слов'ян

Найбільшими і найвагомішими серед Полабів були:

Жили на території північно-західного Полаб'я.

Поділ полабських племен
Слов'янські держави (чорні назви) і німецькі «марки» (червоні назви), утворені на землях полабських слов'ян (XIII ст.)

Жили в межиріччі Спреви і Хоболи, північно-західне Полаб'я, головним містом був Радогощ.

Мешкали на півдні Полаб'я.