Полабські слов'яни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Саксонський вал» — кордон між саксами і ободритами у 810 році

Полабські слов'яни — західнослов'янські племена, що належали до Лехіцьких племен і населяли приблизно з кінця 6 ст. до середини 12 ст. схід, північ та північний захід сучасної Німеччини: території від гирла річки Лаба (Ельба) та її притоки Сала (Заале) на заході, до річки Одра (Водрем, Одер) на сході, від Рудних гір на півдні і до Балтійського моря на півночі. На сході межували із любушанами і поморянами, на заході з саксами, а на півдні із чеськими племенами.

Поділ полабських племен[ред.ред. код]

Розселення полабських слов'ян

Найбільшими і найвагомішими серед Полабів були:

Жили на території північно-західного Полаб'я.

Поділ полабських племен
Слов'янські держави (чорні назви) і німецькі «марки» (червоні назви), утворені на землях полабських слов'ян (XIII ст.)

Жили в межиріччі Спреви і Хоболи, північно-західне Полаб'я, головним містом був Радогощ.

Мешкали на півдні Полаб'я.