Полабські слов'яни
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Полабські слов'яни — західнослов'янські племена, що належали до Лехіцьких племен і населяли приблизно з кінця 6 ст. до середини 12 ст. н. е. схід, північ та північний захід сучасної Німеччини: території від гирла р. Лаба (Ельба) та її притоки р. Сала (Заале) на заході, до р. Одра (Водрем, Одер) на сході, від Рудних гір на півдні і до Балтійського моря на півночі. а ході межували із Любушанами і Поморянами, на Заході з Саксами, а на півдні із чеськими племенами.
Поділ полабських племен [ред.]
Найбільшими і найвагомішими серед Полабів були:
- Ободрити — створили Ободрицький союз, а ними до нього входили:
Жили на території північно-західного Полаб'я.
- Велети — з кінця Х ст. відоміші як Лютичі, створили Велетський союз до якого входили:
- Черезпеняни
- Хижани
- Долинчани
- Дошани
- Нелетичі — головне місто Хоболін (нині Хафельберг(Havelberg))
- Плоні
- Ратари — головне місто Радогощ (Redigast)
- Речани
- Спревяни — головне місто Копенік (Köpenick)
- Стодоряни — головне місто Бранібор (нині Бранденбург чи Шпандау)
- Украни
- Замчичі
- Земчичі
- Стодорани — об'єднання Нелетичів, Плоні, Замчан і Дошан.
Жили в межиріччі Спреви і Хоболи, північно-західне Полаб'я, головним містом був Радогощ.
- Полабські серби — об'єднання сербських племен. до якого входили:
Мешкали на півдні Полаб'я.
|
|||||||||||
