Полива

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рідини полив

'Глазу́р' або полива — скляниста маса, що складається з оксидів металів.

У виді порошку, змішаного з водою, наноситься на керамічний виріб і згодом обпалюється при значній температурі. Полива може бути прозорою (безбарвною і кольоровою) і непрозорою. Основою поливи є кварц, польовий шпат, каолін. До складу поливи вводять також оксиди металів.

Залежно від способу приготування, глазурі підрозділяються на сирі і фритовані. Сира полива найпростіша: всі компоненти подрібнюють і змішують з водою до певної концентрації глазурного шлікера. Для отримання фритованої глазурі компоненти глазурної змішують фритують, тобто сплавляють (зазвичай при температурі 1200—1300 °C), унаслідок чого утворюються нерозчинні силікати та інші з'єднання. Після плавлення фриту виливають в ємність з водою, де вона остигає, потім висушують і ретельно подрібнюють у ступі. Розрізняють глазур туго- і легкоплавку. Тугоплавку поливи застосовують для фарфору, шамоту, твердого фаянсу. Температура її плавлення 1125—1360 °C. Для майоліки беруть глазур, яка плавиться при температурі до 1000 °C. Для декорування виробів з майоліки застосовують також кольорову глазур. Колір досягається введенням у безбарвну глазур оксидів і солей металів. Так, окисел кобальту дає колір від світло- до темно-синього; окисел хрому — зелений, а за наявності оловарозовий, червоний; окисел міді використовують для отримання зеленої і червоної глазурі, а також глазурі відновного вогню; з'єднання з марганцем дають коричневі, рожеві кольори; окисел заліза — від жовтого і червоного до коричневого і чорного і т. д.