Поливаний понеділок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Easter card ukr leg.jpg

Поливаний понеділок[1], також Обливаний понеділок,[2] Великодній понеділок, Уливанка, Волочильний понеділок[3] — другий день Великодніх свят, понеділок після Великодня, називається ще «обливаним понеділком», бо в цей день, за стародавнім звичаєм, хлопці обливають дівчат водою — «очищаються».[4] Тому, поливаний понеділок — від обряду обливання дівчат водою, а волочільний понеділок — від волочільне, тобто ритуального обходу односельців на перший день Великодня.[5] Другого дня (по Великодні), ще на світанку, ходять парубки — обливальники по тих хатах, де є дорослі дівчата.[6] Великодній понеділок (Великодній понеділок називається ще "обливаний понеділок", бо хлопці обливають дівчат водою, а ті за це дарують писанки.[7] У сучасності несе відмінний від культурного значення характер.

Обряди[ред.ред. код]

У Великодній понеділок, практично по всій території Бойківщини ще й сьогодні, «хлопці дівчат очищають», тобто обливають холодною водою.[8] Вважалося, коли хлопці хоча б одну дівчину не облили водою, то це для дівчини було б ганьбою. Дівчата приходили додому зовсім мокрі. В селі Цінева, що на Рожнятівщині, хлопці ходили «ватагами» (гуртом) із коновками (дерев'яними відрами), заходили до хати, де була дівчина й просили батьків: «Най ваша Марисі вийде надвір... Батьки раділи, що їхню хату не обминають поливальники. Є надія на весілля. Значить треба готувати посаг».[9]

В Обливаний понеділок на Сколівщині дівчата відкуплялися від хлопців писанками, щоб ті не обливали водою.[10]

На Поділлі звичай обливати дівчат водою або парфумами у Великодній понеділок зберігся й досі. В кожному разі до останньої війни цей звичай можна було спостерігати майже в усіх селах Вінниччини, Кам'янеччини та в Галичині.

На Гуцульщині «дівки того дня дають легіням (парубкам) галунки (крашанка) і писанки. Не дає сама, а ховає за пазуху, а леґінь відбирає від неї, звівши уперед з нею легку боротьбу. Діставши врешті, веде дівку до води, обіллє водою, буває, що й скупає цілу».

Обливати когось або самого себе водою на Великодньому тижні — це стародавні звичай, що пов'язаний з весняним очищенням водою. Цей звичай існує або донедавна існував і в інших европейських народів. Так, серби у Великодню суботу обливавать водою будинки, в яких живуть, вірячи, що цим вони виганяють «нечисту силу». А в першу п'ятницю після Великодніх свят вони обмиваються «омахом» — водою з-під млинового колеса; при цьому вони ще кладуть у воду великоднє яйце і зілля — «милодух» або взагалі квіти. У Боснії в цей день купаються в джерельній воді.


Примітки[ред.ред. код]

  1. Сапіга, 1993
  2. Грінченко Б. Словарь української мови : у 4 х т. / зібрала ред. журн. «Кіевская старина», упоряд. і з дод. власного матеріалу Б. Д. Грінченко. – К., 1907 . – 1909. (Том 3. С.: 4)
  3. Пономарьов, 1994
  4. Буряк П . Великдень на Бойківщині 1914 р . // Літопис Бойківщини . — 1973. — Ч . 1/17 (28) — С . 25
  5. Чебанюк О. Календарні хрононіми в українській традиційній культурі та фольклорі // Українознавчий альманах. Наукова періодика України. — 2012, Вип.8
  6. Максимович М . А . Малороссийские песни . М .: Тип . Семена , 1827 . 234 с (с.: 35)
  7. Воропай О . Звичаї нашого народу . Етнографічний нарис К ., 1993 . 589 c. (с.: 440)
  8. Боян C.П. Дівоча ворожба у весняно–літній календарній обрядовості бойків // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць2010, Вип. 35
  9. Василечко Л. Шуткова неділя. – Брошнів, 1994. – 57 с. (с.: 25-26)
  10. Науковий етнографічний архів. Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. – Ф.1. – Оп.6. – Спр.6. (17, арк. 2)

Література[ред.ред. код]

Фотографії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]