Пологи (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пологи
Pologi city coa.PNG Flag pology.PNG
Герб Поліг Прапор Поліг
Автостанція у Пологах
Автостанція у Пологах
Пологи
Розташування міста Пологи
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район/міськрада Пологівська міська рада
Код КОАТУУ 2324210100
Засноване 1887
Статус міста з 1938 року
Населення 19 906 (2013) [1]
Площа 16 км²[1]
Густота населення 1244 осіб/км²
Поштові індекси 70600—614
Телефонний код +380-6165
Координати 47°28′32″ пн. ш. 36°16′34″ сх. д. / 47.47556° пн. ш. 36.27611° сх. д. / 47.47556; 36.27611Координати: 47°28′32″ пн. ш. 36°16′34″ сх. д. / 47.47556° пн. ш. 36.27611° сх. д. / 47.47556; 36.27611
Висота над рівнем моря 102 м
Водойма Кінська
День міста 17 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Пологи
До обл./респ. центру
 - залізницею 106 км
 - автошляхами 98,6 км
До Києва
 - залізницею 801 км
 - автошляхами 613 км
Міська влада
Адреса 70600, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Горького, 24
Міський голова Корольов Віктор Леонідович

Поло́ги — місто в Запорізькій області України, адміністративний і культурний центр Пологівського району.

У місті розташована станція Пологи, вагонне і локомотивне депо, дистанція сигналізації та зв'язку, дистанція колії, відновлювальний поїзд. Морський порт м. Бердянська розташований за 100 км від міста. Через місто проходить автомагістраль державного значення Т 0803 Запоріжжя-Маріуполь. Пологи розташовані на лівому березі річки Конка.

Історія[ред.ред. код]

Виникли Пологи в кінці XIX століття під час спорудження залізниці, яка з'єднувала морський порт Бердянськ з Донбасом і Харковом. У 1887 році як грабарський пункт виникло селище Пологи. Потім селище отримало назву від розташованої за 3 км слободи Нові Пологи, заселеної вихідцями із сіл Пологи-Вергуни, Пологи-Яненки Київської губернії.

У 1904 році станція Пологи стала важливим залізничним вузлом, було відкрито рух поїздів за маршрутом КатеринославБердянськ, ОлександрівкаВолноваха. У 1905 році на станції збудували нове депо, діяло кілька шевських і швейних майстерень, близько десятка магазинів і шинків. Пологівці брали участь в революційних подіях 1905 року, на залізничній станції та майже в кожному населеному пункті виникали соціал-демократичні гуртки, проходили страйки. Напередодні перевороту 1917 року в невеликий амбулаторії працював один фельдшер і діяла одна аптека. На початку XX століття була відкрита початкова а потім — церковнопарафіяльна школа.

У 1923 році був утворений Пологівський район, а з 1933 року село Пологи було перейменоване на Чубарівку на честь першого голови українського уряду Власа Чубаря[2] і віднесено до категорії селище міського типу. У 1937 році селище міського типу Чубарівка знову було перейменоване в Пологи і отримало статус міста.

У селищі Пологи діяв цегельний завод, депо, 2 млини, олійниці. Створюється машинно-тракторна станція, яка вже в перший рік свого існування мала 24 трактори, 5 автомашин, 6 молотарок.

У 30-ті у селищі діяло дві семирічні та три початкові школи, в яких працювало 48 педагогів та навчались 820 учнів. З 1931 року почало діяти ремісниче училище (в подальшому СПТУ — 13), в якому готували кадри для роботи на залізниці. Центром культурного життя були клуб залізничників, клуб колективіста на 300 місць, народний будинок культури з залом для глядачів на 600 місць. Районна бібліотека володіла 12-тисячним книжковим фондом і обслуговувала за рік близько 2,5 тисячі читачів. Про здоров'я населення піклувалася залізнична лікарня на 50 ліжок, дитяча консультація, діяв ветеринарний пункт.

20 травня 1934 року центр Чубарівського району перенесено до с. Гуляйполе, та вже 17 лютого 1935 року знову повернуто до Чубарівки.

У грудні 1938 року селище міського типу Чубарівка віднесено до категорії міст районного підпорядкування і водночас йому було повернуто стару назву — Пологи (Пологський район).

5 жовтня 1941 року радянські війська відійшли з міста.

Під час Німецько-радянської війни було зруйнувано залізничний вузол, завод «Коагулянт», каоліновий рудник, маслозавод, млин, школи, лікарні, будинок культури, адміністративні і житлові будинки. За роки війни було знищено 700 жителів (у тому числі 165 дітей). На каторжні роботи до Німеччини було вивезено близько тисячі молодих людей. Більше тисячі пологівців не повернулися з фронту.

За мужність і героїзм сотні пологівців були нагороджені орденами і медалями. Двом пологовцям присвоєні звання Героя Радянського Союзу: помічнику машиніста паровоза Швею Якову Яковичу і понтонерами 5-го окремого трудового моторизованого понтонно-мостового полку 65-ї армії Чеберку Івану Івановичу.

Особистості[ред.ред. код]

Історичні особи:

Сучасники:

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]