Полонина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полонина. Бескиди, Польща

Полони́на — безліса ділянка верхнього поясу Українських Карпат, що використовується як пасовисько та для сінокосу.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Субальпійські й альпійські луки в Українських Карпатах називають полонинами, у Румунських - планінами, у Словацьких - голе, а в Польських – гала. У низьких Угорських (Мадярських) Карпатах їх нема. Назва «планіна» також зустрічається у болгар, сербів, хорватів, словенців, словаків для позначення гір, гірських ланцюгів, гірських пасовищ тощо. Наприклад, Шар-Планина, Стара-Планіна - гори альпійської складчастості, утворені сланцями, гранітами, вапняками, пісковиками і конгломератами. Максимальна їхня висота 2376 м (г. Ботев). У Середній Словаччині охоронна ландшафтна область Муранська Планина розташована в межах висот 390-1439 м в. р. м. (найвища вершина - Фабова Голя).[1] [2]

Терміну “полонина” відповідає поняття “яйла” в Кримських горах, “джайляу” на Тянь-Шані тощо. Він широко увійшов в українську географічну термінологію, навіть власні назви окремих ландшафтів пов'язані з цим терміном, наприклад, Полонина Рівна , Полонина Боржава, Полонина Красна. Гірський хребет у внутрішній смузі Українських Карпат, який простягається з північного заходу на південний схід між річками Уж і Тересвою майже на 150 км, називається Полонинським. Одна з геоморфологічних підобластей Українських Карпат - Полонинсько-Чорногірське брилове середньогір'я, а одна із семи фізико-географічних областей - Полонинсько-Чорногірська.[3]

Назва “полонина” місцевого походження, що у гуцулів, бойків означає гірські поверхні, поверхні гірських пасовищ вище від верхньої межі лісу. Гірські пасовища, луки, що розміщені в межах лісового поясу, називають царинками, прилуками або лісовими галявинами. Великі за розмірами царинки, які розташовані в зоні верхньої межі лісу (ВМЛ) і які використовують під пасовища, також називають полонинами.[4]


Деякі полонини простягаються на десятки кілометрів. За флорою полонина подібна до альпійських луків. Ростуть едельвейси, фіалки, айстри, жовтець, мак, перстач, ломикамінь. Полонини вкриті густими й соковитими луговими травами.[5]

Полонина в культурі[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Байцар А.Л. Полонини Українських Карпат / А.Байцар // Генеза, географія та екологія грунтів. Збірник наукових праць Міжнародної конференції (Львів, 16-18 вересня 1999 р.). Львів, 1999. – С. 107-109.
  2. Байцар А.Л. Полонини Українських Карпат: генезис, поширення та морфологія / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту. Серія географ. Вип. 29. – Львів, 2003. – С. 3–6.
  3. Байцар А.Л. Полонини Українських Карпат: генезис, поширення та морфологія / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту. Серія географ. Вип. 29. – Львів, 2003. – С. 3–6.
  4. Байцар А.Л. Полонини Українських Карпат: генезис, поширення та морфологія / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту. Серія географ. Вип. 29. – Львів, 2003. – С. 3–6.
  5. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.

Джерела[ред.ред. код]

  • Полонини, повні чарів.
  • Портал «Українські Карпати».
  • Байцар А.Л. Полонини Українських Карпат / А.Байцар // Генеза, географія та екологія грунтів. Збірник наукових праць Міжнародної конференції (Львів, 16-18 вересня 1999 р.). Львів, 1999. – С. 107-109.
  • Байцар А.Л. Полонини Українських Карпат: генезис, поширення та морфологія / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту. Серія географ. Вип. 29. – Львів, 2003. – С. 3–6.

Посилання[ред.ред. код]