Полонне

Полонне
Герб Полонного
Хомора в Полонному, поблизу костелу св.Анни та руїн фортеці
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Хмельницька область
Район/міськрада	Полонський район
Рада	Полонська міська рада
Код КОАТУУ	6823610100
Перша згадка	996
Магдебурзьке право	у другій половині XVI ст.
Статус міста	з 1938 (поновлено) року
Населення	▼ 21 894 (01.07.2012)
Площа	23.53 км²
Густота населення	935 осіб/км²
Поштові індекси	30500—30509
Телефонний код	+380-3843
Координати	50°07′32″ пн. ш. 27°30′39″ сх. д.
Висота над рівнем моря	237 м
Водойма	р. Хомора, Хоморець, Дружня
Відстань
Найближча залізнична станція	Полонне, Понінка
До обл./респ. центру
- залізницею	160 км
- автошляхами	104 км
До Києва
- залізницею	267 км
- автошляхами	237 км
Міська влада
Адреса	30500, Хмельницька обл., Полонський р-н, м. Полонне, вул. Лесі Українки, 113
Веб-сторінка	Полонська міськрада
Міський голова	Розумовський Станіслав Іванович

Поло́нне — місто в Україні, адміністративний центр Полонського району Хмельницької області. Відоме з 996 року. Статус міста поновлено 1938 року.

Географія

Лежить на межі лісостепової та поліської зон. Пересічна температура січня −5,6 °C, липня +18,2 °C. Опадів 628 мм.

Місто розташоване на річці Хомора, за 104 км від Хмельницького. У межах міста розташована залізнична станція Полонне та залізнична станція Понінка на лінії Шепетівка—Бердичів. Через місто проходять дороги Т 2309 Шепетівка—Бердичів та Т 0612 Новоград-Волинський—Старокостянтинів.

Походження назви міста

Про Хомору та «град Полоний в лузі Хоморном» згадується в літописах Київської Русі, зокрема Іпатіївському та Лаврентіївському літописах. Місто називалося по-різному: «Полонноє», «Полони», «Польний», «Полний», а в давніх актах — «Полонная», «Полонне», «Полонне Великое», «Полонне Новоє». Щодо походження назви, на сьогоднішній день існує декілька версій. Дехто вважає що вона пішла від назви території, де жили поляни, Полянської землі, інші — від слова «полонити», брати в полон. Проте основною вважається така версія: назву місту дало поняття «полонь» — луг, сіножать, безлісе місце. М. І. Толстой, видатний славіст, академік, в 1969 році виконав детальний аналіз цього слова : «На Поліссі чистий простір лук серед лісу чи боліт, іноді біля річки, називається полонь чи болонь. Обидві форми не співіснують в одних і тих же говірках і можуть бути розмежовані географічно. В західній частині СРСР — полонь». Згідно з «Етимологічним словником літописних географічних назв Південної Русі» назва міста утворилася семантичним способом від давньоруського «полонина» (лука, луг) до «полоня» — «відкритий простір, який не поріс деревами й кущами». Ця версія підтверджується існуванням в старій частині міста місцевості під назвою «оболонь» (заплавні луки) — що, по суті, тотожне поняттю «полонь». Полонне перебуває на межі лісу та поля, Полісся та Лісостепу. На такій самій межі неподалік знаходяться села Поляна, Полянь і Полянка. Спільний корінь «поле» в усіх цих назвах і їх схоже розміщення додають додаткової ваги твердженню, що назва міста відображає його розташування і вигляд — безлісе місце над річкою.
Іншими мовами назва міста пишеться так: англійською — Polonne, польською — Połonne, російською — Полонное, їдиш — פולנאה.

Історія

Перша згадка про Полонне

Полонне декілька раз згадується в давньоруських Іпатіївському та Лаврентіївському літописах. Одна з згадок говорить, що у 1169 році половці, заглибившись у володіння Київського князівства, дійшли до міста Полонного, яке належало київській Десятинній церкві: «Половцѣ ѣхаша за Къıѥвъ воѥватъ и приѣхаша к Полному къ ст҃ѣи Бц҃ѣ граду к десѧтиньному … и взѧша села безъ оутеча с людми с мужи и с женами конѣ и скотъı и ѡвцѣ погнаша в Половцѣ». З літописів відомо, що в 996 році Володимир Великий завершив будівництво Десятинної церкви і приписав їй десяту частину своїх «градів» (міст). Серед них було і Полонне, недарма літописець називає його «святої Богородиці град Десятинний».

Археологічні дослідження 1992–1993 років, проведені в Полонному археологічною експедицією Кам'янець-Подільського педагогічного інституту під керівництвом академіка Винокура І. С., підтвердили існування укріпленого городища площею приблизно 8,2 га в X-XIII ст. Укріплення знаходилося в районі сучасної ветеринарної лікарні, на природному підвищенні, яке оточене водами річки Хомори і фактично є півостровом.

Під час проведення міжнародної науково-практичної конференції 15-17 червня 1995 року «Місту Полонному — 1000 років» академік Іон Винокур заявив наступне: «Що ж стосується історії Полонного епохи Київської Русі, то, крім літописних згадок про місто, ми маємо на основі археологічних розвідкових робіт 1992–1993 років матеріали, які датуються від Х до ХІІІ століть…
…Саме з 996 роком можна пов'язати найдавнішу згадку про Полонне».

Давня історія

996 року князь Володимир Святославович приписав Полонне до київської Десятинної церкви. Спочатку місто належало Великим князям Київським. Тут бували великі князі Володимир Святославович, Ярослав Мудрий, в 1170 році тут жив удільний князь Володимир Мстиславович. Пізніше, в 1195 році київський князь Юрій віддає Полонне своєму зятеві Роману Мстиславовичу, правителю Волині. З цього часу і по сьогодні місто є складовою Великої Волині. Після утворення Галицько-Волинського князівства Полонне ввійшло до його складу. Стояв із своєю раттю біля Полонного король Данило Галицький, на той час власник міста.

Щоб захиститися від кочівників, на природній височині було зведено замок—фортецю із земляними валами, дерев'яним частоколом. Лаврентьєвський літопис повідомляє, що в 1169 році половці підійшли до Полонного і захопили багато людей і худоби з навколишніх сіл, проте фортецю не здобули. Місто, очевидно, було зруйноване монголо-татарами в 1240 році.

У ХІІІ ст. в Полонному існував православний монастир.

Протягом віків відомо було місто Полонне і своїми ремісниками. Завдяки отриманому містом у другій половині XVI ст. магдебурзького права, ремесла набувають надзвичайного розвитку, створюються ремісничі цехи.

В угоді від 1366 р. Казиміра ІІІ з Любартом Полонне згадується серед «мурованих» міст. У 1510 р. на місці укріпленого посаду князь Костянтин Острозький будує нову фортецю.

Полонне на карті Великого князівства Литовського, 1613

У 1640 р. князь Станіслав Любомирський укріплює центр міста бастіонним оборонним валом по п'ятикутному плану за голландською системою і фортечні мури. Автором перебудови був італійський архітектор Мацей Трапола.

З 1648 року Полонне було сотенним містом Волинського полку в Українській державі Богдана Хмельницького.

11 грудня 1766 р. король Станіслав-Авґуст Понятовський підтвердив права міста на прохання його тогочасного власника — князя Мартина Любомирського. Імовірно, тоді ж виник історичний герб Полонного з зображенням християнського патрона князя — Святого Мартина верхи на коні.
В XIX — початку ХХ ст. місто було центром Полонської волості.
Наперекір руйнівним війнам, в місті залишились історичні пам'ятки сивої давнини: територія оборонної фортеці ХІІ ст., земляні вали, залишки замку на історичній Татарській вулиці.

Населення

Населення 22 217 мешканців (станом на 1 січня 2010). За національністю — українці 89,9%, поляки 6,9%, росіяни 2,4%, цигани 0,3% , білоруси 0,16%. На 1 січня 2011 року населення становило 21 999 осіб

Таблиця демографії

1629	1846	1897	1911	1925	1930	1939	1959	1990	2001	2010
5 (без околиць)	3,7 (без околиць)	16,3 (з околицями)	13,0 (без околиць)	22,3 (з околицями)	16,4 (місто)	13,8 (місто)	19,8 (місто)	24,5 (місто)	24,7 (місто)	22,2 (місто)
В період з 1629 по 2010 рік (тис. ос.)

Економіка

Гранітний кар'єр Полонського гірничого комбінату

В основному в Полонному розвинені легка, харчова, будівельна промисловість. На 2011 рік у місті працює:

• ВАТ «Полонський гірничий комбінат»;
  
• ТОВ «Полонне Траузес Фекторі»;
  
• Полонський спецкар'єр;
  
• ВАТ «Південьзахідшляхбуд»;
  
• ВАТ «Полонський КХП»;
  
• ЗАТ «Полонський хлібзавод»;
  
• Агрофірма «Маяк»;
  
• Полонська друкарня;
  
• 22 малі підприємства.
  

Станом на 01.01.2011 року в місті також зареєстровано понад 2000 суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб.

Освіта

Загальноосвітні заклади:

• ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, гімназія
• ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2
• ЗОШ I–III ступенів № 3
• ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4
• ЗОШ І-ІІ ступенів № 5
• ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6
• ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7,колегіум
• Загальноосвітня вечірня школа ІІ-ІІІ ст.
• Полонський професійний аграрний ліцей

Інші

• Полонська художня школа
• Спортивна школа
• Будинок творчості школярів
• Полонська станція юних туристів «Обрій»
• Полонська музична школа

Релігія

Троїцька церква в Полонному (1904 р.)

Першою культовою спорудою міста, про яку дійшли писемні згадки, був православний монастир часів Галицько-Волинської держави Данила Галицького.
На початок ХХ ст. в Полонному функціонувало 9 православних церков та каплиць, костел, синагога, проте майже всі релігійні споруди були знищені московським комуністичним режимом ще у 30-х роках. На 1991 рік в місті діяли лише костел та дві православні церкви. Зараз більшість мешканців міста ідентифікують себе з православними християнами, проте в Полонному також багато католиків та протестантів (2011).

• Полонне є центром Полонського деканату (благочиння) Хмельницької єпархії Української православної церкви — Київського патріархату. Діє парафія Святої Трійці УПЦ (КП).

• Місто є центром Полонського благочиння Шепетівської єпархії УПЦ (МП), якому в межах міста підпорядковуються три парафії.
  
• Полонне є центром Полонського деканату Кам'янець-Подільської дієцезії РКЦ. Зараз діє парафія Святої Анни.
  
• У місті діє також парафія Успення Пресвятої Богородиці Хмельницького деканату УГКЦ.
  
• Зареєстрована, але не діє громада УАПЦ.
  
• Досить широко представлені протестантські деномінації. У місті є громади п'ятидесятників, адвентистів, баптистів, Свідків Єгови. Всі вони мають власні приміщення для забезпечення потреб віруючих.

Основні історичні та історико-архітектурні пам'ятки

Пам'ятний знак жертвам Голодомору в Полонному

• Земляний вал давньоруського городища, ХІІ—ХІІІ ст.
• Римо-католицький костел Св. Анни, 1607 p.
• Козацька могила, XVII ст.

• Покровська церква 1720 p., перебудована на початку ХХ ст.
• Кам'яні склепи цадиків-хасидів на єврейському цвинтарі, XVIII ст.
• Каплиця-склеп родини Карвіцьких на польському кладовищі, XIX ст.
• Водяний млин i склади в районі Гамарні, XIX ст.
• Комплекс водяного млина по вул. Лесі Українки, 1901 p.
• Будинок редакції районної газети, колишня контора полонських млинів Дунін-Карвіцьких, 1910 p.
• Полонський парк — пам'ятка садово-паркової архітектури XIX ст. загальнодержавного значення,

Персоналії

Люди, які народились, відвідували або мешкали у цьому місті.

У Полонному народився канадський скульптор українського походження Лео Мол (справжнє ім'я: Леонід Молодожанин), співак, професор Сибіряков Лев Михайлович (справжнє прізвище Співак), єврейський поет, прозаїк і драматург Перец Давидович Маркіш, народна артистка України, солістка Національної та Віденської опери Степова Валентина Анатоліївна та інші.

Під час подорожі по Поділлю і Волині проїжджав через Полонне у 1845 році Тарас Шевченко.

Місто неодноразово відвідувала поетеса Леся Українка. Тут проживав рідний брат її батька Григорій Антонович Косач (у 1888 служив судовим приставом в Звягелі. З 1890 по 1900 служив мировим посередником у Полонному. Був членом церковно-приходського попечительства з будівництва Хрестоводвиженської церкви в Полонному. З 1900 року, після виходу на пенсію оселився в Києві). В 1893 році його будинок у Полонному відвідувала Леся Українка. На цьому будинку (тепер це приміщення ЗОШ I–II ступенів № 5) встановлено меморіальну дошку, присвячену Лесі Українці). Центральна вулиця міста носить ім'я Лесі Українки, поруч зведено її пам'ятник.

В Полонному народилися Лесик Олександр Володимирович — український архітектор, художник, педагог, доктор архітектури; Герасимчук Володимир Опанасович — академік Транспортної академії України; Бобрівник Леонід Дем'янович — доктор технічних наук; Дем'янчук Іван Лук'янович — доктор історичних наук; Гончаренко Микола Купріянович (*1918 — †1943) і Курачицький Володимир Васильович (*1913 — †1997) — Герої Радянського Союзу.

У Полонному після закінчення інституту (1972 рік) учителем історії та суспільствознавства середньої школи № 3 працював український історик і краєзнавець Геннадій Бондаренко.

У Полонному пройшло дитинство відомого українського спортивного журналіста В'ячеслава Дмитровича Кульчицького, який більше двадцяти років вважається одним із провідних фахівців у висвітленні футболу.

Література

Освячення пам'ятника Тарасу Шевченку в Полонному

• Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі.,Київ, Наукова думка, 1985.
• Полонне: історія та сучасність. Полонне, 2006.
• Географічна енциклопедія України (у 3-х томах)., Київ, 1993.
• Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Полонному 1000 років», Полонне, 1995.

Посилання

• Футбольний клуб Полонне
• Полонне та полончани — соціальна мережа
• НЕофіційний сайт міста Полонне
• Облікова картка
• Римо-католицька парафія Св. Анни міста Полонне
• Ізраїльський сайт про Полонне (англійська мова)
• Герб Полонного XVII ст.
• Сучасний герб Полонного.
• Полонне на сайті «Замки та храми України»
• Полонне на сайті «Тут був я»
• Церкви Полонного, знищені комуністами
• Моє Полонне
• Сайт про Полонне
• Полонська кераміка
• Історія єврейської громади Полонного(англійською мовою)