Полонський Яків Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Яків Полонський

Яків Петрович Полонський (6 (18) грудня 1819, Рязань - 18 (30) жовтня 1898, Санкт-Петербург) - російський поет і прозаїк.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї бідного чиновника. Закінчивши гімназію в Рязані (1838), вступив до юридичного факультету Московського університету. Зблизився з А. А. Григор 'євим і А. А. Фетом, познайомився також з П. Я. Чаадаєвим, А. С. Хомякова, Т. Н. Грановським.

У журналі «Вітчизняні записки» в 1840 опублікував перший вірш. Брав участь у студентському альманасі «Підземні ключі».

Після закінчення університету (1844) жив в Одесі, потім отримав призначення у Тифліс (1846), де служив до 1851. З 1851 жив в Санкт-Петербурзі, редагував журнал «Русское слово» (1859-1860). Служив у Комітеті іноземної цензури, в Раді Головного управління у справах друку (1860-1896).

Помер в Санкт-Петербурзі, похований в Рязані на території Рязанського кремля.

Творчість[ред.ред. код]

Літературна спадщина Полонського дуже велика і нерівноцінна, включає в себе кілька збірок віршів, численні поеми, романи, оповідання.

Перша поетична збірка - «Гаммы» (1844). Випущена в Одесі друга збірка «Стихи 1845 року» викликала негативну оцінку В. Г. Бєлінського. У збірці «Сазандар» (1849) відтворив дух і побут народів Кавказу. Невелика частина віршів Полонського відноситься до так званої громадянської лірики («Признаться сказать, я забыл, господа», «Миазм» та інші). Вірш «Узница» (1878) він присвятив Вірі Засулич. На схилі життя звертався до тем старості, смерті (збірка «Вечерний звон», 1890).

Серед поем Полонського найзначніша поема-казка «Кузнечик-музыкант» (1859).

Писав також в прозі. Перша збірка прози «Рассказы» вийшов окремим виданням у 1859 році. У романах «Признания Сергея Чалыгина» (1867) і «Женитьба Атуева» (1869) слідував І. С. Тургенєву. В основу роману «Дешёвый город» (1879) лягли враження одеської життя. Автор дослідів в жанрі мемуарів («Мой дядя и кое что из его рассказов»).

Багато віршів Полонського покладені на музику А. С. Даргомижським, П. І. Чайковським, С. В. Рахманіновим, С. І. Танєєва, А. Г. Рубінштейном, М. М. Івановим і стали популярними романсами та піснями. «Песня цыганки» («Мой костёр в тумане светит»), написана в 1853 році, стала народною піснею.

Посилання[ред.ред. код]