Полосін Анатолій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Анатолій Полосін
Анатолій Полосін
Анатолій Полосін
Особисті дані
Повне ім'я Анатолій Федорович Полосін
Народження 30 серпня 1935(1935-08-30)
  Ташкент, Узбецька РСР
Смерть 11 вересня 1997(1997-09-11) (62 роки)
  Москва, Росія
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1959—1962 СРСР «Шахтар» (Караганда) 77 (0)
СРСР «Металург» (Теміртау) ? (?)
СРСР «Металург» (Чимкент) ? (?)
СРСР «Цементник» (Семипалатинськ) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1963—1968 СРСР «Металург» (Теміртау)
1972 СРСР «Карпати» (Львів)
1975—1978 СРСР «Ністру» (Кишинів)
1979 СРСР «Колхозчі» (Ашхабад)
1980—1981 СРСР «Таврія» (Сімферополь)
1984 СРСР «Ростсільмаш»
1985 СРСР СКА (Ростов-на-Дону)
1985 СРСР «Ністру» (Кишинів)
1987 СРСР «Чорноморець» (Одеса)
1987—1991 Індонезія Індонезія
1989 СРСР «Факел» (Воронеж)
1995 Росія «Арсенал» (Тула)
1996—1997 Росія «Шинник» (Ярославль)
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Анатолій Федорович Полосін (30 серпня 1935, Ташкент, Узбецька РСР — 11 вересня 1997, Москва, Росія) — радянський футболіст, радянський і російський тренер. Майстер спорту (1978), заслужений тренер Молдавської РСР (1984), заслужений тренер Української РСР.

Грав за дубль московського «Динамо», московський ГЦОЛІФК, «Шахтар» (Караганда), «Металург» (Теміртау), «Металург» (Чимкент), «Цементник» (Семипалатинськ).

Найбільш відомий як тренер. Шість разів виводив свої команди у вищу лігу[1]. Був головним тренером збірної Індонезії в 1987–1991 роках.

Відкрив для великого футболу Валерія Карпіна та Ігоря Добровольського[2].

Помер після операції на серці[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]