Полоцьке воєводство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полоцьке воєводство
пол. Województwo polockie
Coat of Arms of Połacak Voivodeship.svg Banner of Połacak Voivodeship.svg
Герб Прапор
Полоцьке воєводство
Полоцьке воєводство
місто Полоцьк
Регіон Велике князівство Литовське
Офіційна мова старобілоруська, малопольська
Населення
 - повне 185 632 → 41 000
Площа
 - повна 18 800 km²[1] км²
Дата заснування 1504 р.

Полоцьке воєводство (біл. Полацкае ваяводства, лат. Palatinatus Polocensis, пол. Wojewodztwo polockie) — одне з воєводств Великого князівства Литовського провінції Речі Посполитої. Центром воєводства було місто Полоцьк. Найбільші міста — Полоцьк, Бешенковичі, Дісна, Друя, Лепель, Освея, Ушачі, Чашники. Площа воєводства була 18 800 — 21 800 km².

На півночі це воєводство межувало з Московською державою, на заході — з Інфлянтами та Віленським воєводством, на півдні — з Мінським воєводством, а на сході — з Вітебським воєводством.

Історія[ред.ред. код]

Північні межі воєводства неодноразово мінялися в ході війн Великого князівства Литовського (потім — Речі Посполитої) з Московською (потім — Російською) державою.

  • У 1537 р. до Московії відійшло м. Себеж,
  • У 1618 р. — до воєводства відійшли прикордонні землі із Себежем і Невелєм,
  • У 1667 р. прикордонні землі із Себежем і Невелєм відійшли до Московії.
  • У 1655 р. — цар Алєксій I Михайлович знову підбив дане воєводство, і лише згідно з Андрусівським Договором у 1667 р. це воєводство було відновлено в складі Речі Посполитої.
  • У середині XVII ст. — у воєводстві налічувалося 23 204 селянських господарства й 185 632 мешканця[2], а після війни 16541667 рр. кількість населення скоротилася до 41 000 осіб (винищувалися вщент цілі села і повіти), у цій війні активну участь брали українські козаки, керовані московським царем. У білоруській історії це досі вважається геноцидом, адже майже 50% всіх етнічних білорусів було знищено, у цих етнічних чистках активну участь брав український козацький полковник Золотаренко Іван Никифорович[3][4][5][6][7].
  • У 1772 р. — під час Першого поділу Речі Посполитої північна частка воєводства, значна частина території воєводства була перейменована в Полоцьку провінцію й приєднана до Псковської губернії Російської імперії[8], а південна частка воєводства лишалася до 1793 р. у складі Речі Посполитої. Центр південної частини воєводства був перенесений у Лепель, в 1776 р. — в Ушачі, в 1791 р. — в Чашники.
  • У 1793 р. — під час Другого поділу Речі Посполитої уся територія воєводства була приєднана до Російської імперії й

включена до складу Полоцького намісництва.

Полоцьке воєводство 1579 року (друкована у Римі)

Воєводи[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Gloger, Zygmunt. Województwo Połockie // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903.
  • Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.12: Палікрат — Праметэй / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 2001. — Т. 11. — 560 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0198-2 (Т. 11) (біл.)
  • Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386–1795. — Kraków, 1885. — S. 44—48. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]