Полоцьке князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полоцьке князівство
Київська Русь Alex K Kievan Rus..svg
10 століття – 1307 Велике князівство Литовське Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg
Розташування Полоцьк
Полоцьке князівство у 11 — 13 ст.
Столиця Полоцьк
Мови руська
Релігії Язичництво
Православ'я
Форма правління монархія
Князь полоцький
 - 981—1001 Ізяслав Володимирович
 - 1044—1101 Всеслав Бряславич
Історія
 - Засновано 10 століття
 - Входження до ВКЛ 1307

Полоцьке князівство (Полоцька земля) — руське князівство зі столицею у місті Полоцьк. Виникло у 10 столітті на основі племінного союзу полочан. Знаходилося на торговому шляху «з варяг у греки».

Полоцьк постійно намагався позбутися влади Києва. Наприкінці 10 століття великий князь київський Володимир Святославич захопив Полоцьке князівство, убивши місцевого князя Рогволода, але згодом передав його своєму сину Ізяславу. За правління Брячислава Ізяславича тривала виснажлива боротьба між Києвом і Полоцьком, яка закінчилась у 1021 році частковим унезалежненням останнього в складі Київської Русі.

Найбільшого розквіту Полоцьке князівство пережило у середині 11 століття за князювання Всеслава Брячиславича. Проте його сини поділили батьківщину на уділи, почали міжусобиці та нові війни з Києвом. Наприкінці 12 — початку 13 століття політичне значення Полоцька занепало, а більшість полоцьких міст були захоплені сусідами: Смоленським князівством на сході і Лівонським орденом на заході.

На середину 13 століття ослаблене Полоцьке князівство стало перманентним союзником литовських князів. 1307 року воно увійло до складу Великого князівства Литовського на правах автономії, яку втратило у 1385 році, перетворившись на Полоцьке воєводство.

Географія[ред.ред. код]

Князівства Київської Русі у 1054 - 1132 рр.

Полоцька земля як державно-політична територія сформувалася раніше других земель. Вона була заселена однорідним кривицьким населенням, яке на цьому терені витіснило або асимілювало балтів. Дещо ізольована від інших земель глухими слабопрохідними лісами, захищена розливами рік, Полоцька земля була змушена створити регіональний ринок, у якому головним напрямком стала балтійська торгівля по Західній Двині і який тільки східним флангом торкався дніпровського шляху. З допомогою найманих варязьких дружин полоцькі кривичі ще у X ст. привели до покори частину сусідніх дреговичів, де виникла Мінська волость, і почали освоювати землі лівських племен, відтісняючи їх від берегів Західної Двини (Даугави). Через географічні фактори полоцькі волості відділялись лісами і болотами ще й одна від одної. Це мало і свої позитивні наслідки, бо така відокремленість стимулювала ремісничий і торговельний розвиток їх центрів. Бюргерство полоцьких міст рано відчуло свою економічну і політичну силу, через що, подібно до сусіднього Новгороду, активно вмішувалося у політичну боротьбу.

Східний кордон Полоцької землі проходив від гирла Друті і Рогачева (в цьому пункті Полоцька земля межувала з Чернігівською) і далі вверх по Дніпру повз Могильов, Копис (смоленський) і Оршу (яка з другої половини XII ст. теж була смоленською) і далі через Вітебське підвищення до Двіни, де через витоки Ловаті і Усвят проходив новгородсько-полоцький кордон.

На півночі Полоцька земля межувала з летто-литовськими землями. Територія нинішньої Латвії була заселена лівами і куронами (куршами), які займали побережжя моря, та латгалами, земгалами і селами. Латгали північними кордонами впиралися в землі естів-чуді, а на сході і півдні межували з псковськими і полоцькими кривичами. За вплив на латгалів Полоцька земля сперечалася з Новгородом. Північніше латгальське князівство Толова в кінці XII ст. стало новгородським васалом, а його сусіди Ерсіке і Кокнессе — полоцькими васалами, престоли яких були передані князям полоцької династії. Між нижньою течією Даугави і естами, вздовж моря, лежала земля лівів. З XII ст. ліви були данниками полочан. Навіть 1180 року, коли вже частина їхніх земель була опанована хрестоносцями, у полку вітебського князя Брячислава Васильковича під Друцьком знаходилася лівська дружина. Полоцькі князі не зуміли зберегти свій вплив на лівів, землі яких були протягом 1158-1210 років включені в державу хрестоносців, де панівним став німецький елемент. Земгали (земигола) жили на лівобережжі Даугави і мали вихід до моря у межиріччі Даугави і Лієлупи (Аа). На сході земигола межувала з селами, на заході — з куршами, а на півдні — з литовцями. Земгали платили данину Полоцьку ще з X ст., ранньофеодальна держава у них склалася не пізніше кінця XI ст. В XII ст. Полоцьк ще продовжував боротися за збереження свого впливу в їх землях. Особливо сильним був похід 1106 р. Але після удару, який був завданий Полоцькій землі Мстиславом Володимировичем, вплив у землі земгалів був втрачений. Протягом 1200-1290 рр. земгали чинили опір хрестоносцям, поки не були включені до їх держави. Вздовж балтійського берега від кордонів латгальської землі до р.Мінге (Мінья) жили курони (курші). Курші теж платили данину Полоцьку. Довший час курони були об'єктом нападів вікінгів, але в XI-XII ст. вони самі прекрасно оволоділи морським мистецтвом і прославились як пірати на Балтиці. Десь між 1106-1127 роками куронська держава позбулася опіки Полоцька. У 1210-1267 роках вона самотужки відбивалася від хрестоносців. Теж саме можна сказати і про латгалів. Сели, окрім торгівлі тісніших зв'язків з Полоцьком не мали.

Торгівля з IX ст. зв'язувала руські землі з Литвою (скарби монет Аббасидів з 894-922 років, Саффаридів з 846-847 років і Саманідів з 896-943 років). Спроби руських князів 1040 (чи 1044) і 1132 років добитися данини з Литви скінчилися безрезультатно. Литовсько-полоцькі кордони проходили по витоках Десни, середній течії Няриса до Ізяславської волості і витоків Німану.

Південно-західна і південна межі Полоцької землі проходили по межах Мінської і Свислоцької волостей. Тут сусідами полочан була Городенська волость Волинської землі та Турівська земля.

Belarus Coat of Arms, 1991.png Coat of arms of Belarus.svg

Історія Білорусі

Доісторична Білорусь
ПалеолітМезолітНеоліт
Бронзовий вікЗалізний вік
Середньовіччя
ГуниБалтиСлов'яниСхідні слов'яни
Київська Русь
Полоцьке князівствоТурово-Пінське князівство
Смоленське князівство
Велике князівство Литовське
Новий час
Річ Посполита
Російська імперія
Північно-Західний край
Новітній час
Білоруська Народна Республіка
Радянська Соціалістична Республіка Білорусі
Литовсько-Білоруська Радянська Соціалістична Республіка
Серединна Литва
Білоруська Радянська Соціалістична Республіка
Західна Білорусь
Білоруська крайова оборона
Білоруська визвольна армія
Сучасна Білорусь


Політична історія[ред.ред. код]

Полоцьку землю як спадщину Рогнеди Рогволодівни отримав її старший син Ізяслав. Його нащадки ще з часів Ярослава Володимировича постійно старалися позбутися опіки Києва. Мстислав Володимирович на короткий час позбувся майже усіх полоцьких князів, виславши їх у Візантію. Стара династія дуже швидко повернула собі панування в землі. Але так само швидко після відновлення її панування протиріччя між окремими гілками привели до фактичного розпаду землі на три частини: друцьку, мінську і вітебську, князі яких боролися за Полоцьк. Ця боротьба поглинала всі сили полоцьких князів, привела до занепаду Полоцької землі і переходу частини князівських престолів спочатку до смоленських, а потім литовських князів. Ця боротьба не тільки знизила активність полоцьких князів за межами землі (вони не брали ніякої участі у змаганнях за вплив у сусідньому Новгороді, не кажучи за боротьбу навколо київського престолу), але і позбавила їх можливості відстояти свої інтереси у Прибалтиці. Вони залишили без допомоги свої васальні князівства Кокнессе і Герсіке, покинувши їх на призволяще.


Удільні князівства[ред.ред. код]

Князівства подані за ступенем старшинства:

Князі полоцькі[ред.ред. код]

Докладніше: Князі полоцькі
   Династія Рюриковичів

 

   Династія Гедиміновичів
Полоцькі князі
Князь Роки Примітки
Ізяслав Володимирович 9901001
Брячислав Ізяславич 10011044
Всеслав Брячиславич 10441067
Всеслав Брячиславич 1070 вдруге
Всеслав Брячиславич 10711101 втретє
Давид Всеславич 11011127
Рогволод Всеславич 11271128
Давид Всеславич 11281130 вдруге

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії Білорусі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.