Полтава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полтава
Poltava coat.svg Flag of Poltava.PNG
Герб Полтави Прапор Полтави
Полтава на мапі України
Полтава на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Полтавська область Полтавська область
Район/міськрада Полтавська міськрада
Код КОАТУУ 5310100000
Засноване 899 року
Статус міста з 1174 року
Поділ міста 3 райони
Населення 295 950 (01.01.2014) [1]
Агломерація Полтавська агломерація
Площа 103,0 км²
Густота населення 2873 осіб/км²
Поштові індекси 36000—36499
Телефонний код +380-532(2)
Координати 49°35′22″ пн. ш. 34°33′04″ сх. д. / 49.58944° пн. ш. 34.55111° сх. д. / 49.58944; 34.55111Координати: 49°35′22″ пн. ш. 34°33′04″ сх. д. / 49.58944° пн. ш. 34.55111° сх. д. / 49.58944; 34.55111
Висота над рівнем моря 156 м
Водойма р. Ворскла , р. Тарапунька
Назва мешканців полтавець, полтавка, полтавчанка ,полтавчанин , полтавці
День міста 23 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Полтава-Південна, Полтава-Київська
До Києва
 - фізична 300 км
 - залізницею 333 км
 - автошляхами 339 км
Міська влада
Адреса 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 36, 56-25-88
Веб-сторінка Міська рада Полтави
Міський голова Мамай Олександр Федорович

Полта́ва — місто в Україні, адміністративний центр Полтавської області, визначний духовно-культурний осередок країни. Входить до складу північно-східного економічного району.

Історичне населене місце[2]. Одне з найдавніших руських міст засноване сіверянами у IX ст. задля оборони Русі від кочівників.

Населення — 295 950 осіб (2014).

Топонімія[ред.ред. код]

Згідно першої літописної згадки міста, у давньоруському Іпатіївському літописі, під назвою «Лтава» сучасна Полтава походить від найменування річки Лтава, правої притоки Ворскли, (й згодом похідне «По-Лтава» себто По Лтаві) що текла Мазурівським яром на Поділ. Назві приписують слов'янське походження[3].

На початку XX століття щодо міста також вживали термін «Духовний центр України», чому сприяли діяльність цілої плеяди видатних діячів культури і мистецтва, значні церковні та історичні пам'ятки. Окрім цього Полтава була найбільшим центром розвитку української культури того часу.

Символіка[ред.ред. код]

Офіційними символами Полтави є герб, прапор та гімн.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Полтави

Офіційним часом заснування Полтави згідно археологічних досліджень вважається 899 рік. Перша згадка про місто у літописі знайдена на сторінках Іпатіївського списку «Повісті минулих літ» 1174 року. Засноване сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселенням XIV, XV віків. Під час монголо-татарської навали в 1240 місту було завдано значних зруйнувань. Остаточно тогочасний град був знищений у 1399-му році після битви з ординцями Тімур-Кутлука.

На початку XV століття знову згадується Полтава, яка перебувала в той час під владою литовського князя Вітовта котрий передав її до правління князю Олександру Глинському. У 1482 на місто здійснив набіг Менґлі I Ґерай. З 1503-го Полтава належала князю Михайлу Глинському. У 1508 року вона була в нього відібрана королем Сигізмундом I за участь в антиурядовому повстанні однак пізніше знову була повернута родині Глинських. У 1537 господарем міста стає зять Глинських — Байбуза. У 1630 місто віддане Б. Обалковському, з 1641 С. Конецпольському, а в 1646-му до власності Я. Вишневецького.

Козацька доба[ред.ред. код]

Очолена козацтвом всенародна Визвольна війна проти магнатів Речі Посполитої перетворила Полтаву понад 350 років тому на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України1648 до 1775 р.). У загальному соціально-політичному піднесенні Лівобережжі Дніпра того часу місто вирізнялося побудовою Хрестовоздвиженського монастиря, появою визначних творів козацького літописання С. Величка і Г. Грабянки, поезій І. Величковського. Полковник М. Пушкар 16571658 рр., окрім звитяги під час Хмельниччини, відзначився невдалим повстанням проти гетьмана І.Виговського.

Поблизу міста 1709-го року відбулася баталія що остаточно закріпила стратегічну перевагу Росії у Північній війні, саме під Полтавою було підірвано союзницькі плани І.Мазепи та Карла XII. Увійшовши до складу Російської імперії Полтавська губернія стала духовною столицею Малої Русі, її національним центром.

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

Олександрівський майдан. 1800-ті роки

До поч. XIX ст. Полтаву відвідували цариця Катерина II, полководці О.Суворов, М.Кутузов, котрий певний час очолював Полтавський легкокінний полк. Маленьке містечко з чепурними побіленими будиночками, храмами у стилі козацького бароко залишилося на віки занотоване у подорожніх записах відомих мандрівників.

З 1776 по 1781 в місті мешкав архієпископ Євгеній Булгаріс котрий очолив новостворену Слов'янську та Херсонську єпархії з резиденцією у Хрестовоздвиженському монастирі.

У 1802 р. 8-тисячне місто стало губернським центром. У зв'язку зі 100-річним ювілеєм Полтавської битви столиця губернії почала забудовуватися найкращими зодчими як «малий Петербург». Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний всесвітньо відомий ансамбль Круглої площі.

У першій чверті XIX ст. творчий геній І. Котляревського дарував Україні власну літературну мову і започаткував нову українську літературу.

У 1846 р. місцеві інтелігенти В. Білозерський, Г. Андрузький та інші увійшли до заснованого в Києві Кирило-Мефодіївського товариства — Білозерський став автором Статуту товариства, а Андрузький підготував «Начерки Конституції Республіки» й серед її штатів вперше окреслив межі України «з Чорномор'ям, Галичиною та Кримом».

Хресна хода приурочена до 200-т річчя перемоги в Полтавській битві.

Освітньою основою становлення Полтави як осередку духовного життя стали відкриті до середини XIX ст. повітове училище, чоловіча гімназія, Полтавський інститут шляхетних дівчат, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі, Кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета «Полтавские губернские ведомости». До початку 1860-го р. у місті з 30 тис. жителів, було відкрито також жіночу гімназію, щоденну та 5 суботніх і недільних шкіл. Для них місцеві вчителі видали граматист й український правопис, а Т.Шевченко надіслав 1000 примірників свого «Букваря». В українських Афінах, як називали тоді Полтаву вчилися й формували свій майбутній творчий геній математик М. Остроградський, письменники Л.Глібов, М.Старицький, М.Гоголь, вчений і громадський діяч М.Драгоманов та інші.

Помітне і тільки їй властиве місце посіла Полтава в капіталістичному розвитку Російської імперії другої половини XIX — поч. XX ст, який завершився революційним крахом імперії у 1917 р. Місто не стало індустріальним: хоч на початку 1870-го р. у ньому з'явилася залізниця з депо і майстернями, а в 1889 р. — чавуноливарний завод. Проте загалом до 1914 р. у 60-тисячному губернському центрі переважали невеликі підприємства.

Будинок губернського земства. Архітектор В. Кричевський. Поч. XX ст.

Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як П.Мирний, І.Нечуй-Левицький і В.Короленко, В.Докучаєв і В.Вернадський, М.Вавилов і М.Скліфосовський, М.Кропивницький та інші. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання «Кобзаря» та різноманітна педагогічна література), Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства, відділенням Російського музичного товариства з власним симфонічним оркестром і музичним училищем. У Полтаві активно працювали Вчена архівна комісія, Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи не найпрогресивнішого в Україні полтавського губернського земства…

Багата культурна основа сприяла розвитку української ідейно-політичної думки. Таємний гурток «Унія» у 1874-75рр. сформулював політичну мету — досягнення національної незалежності України, — яку успадкували його наступниками. Об'єднані у «вільні громади» полтавські інтелігенти разом з київськими, ніжинськими і харківськими однодумцями створили у 1900 р. Революційну українську партію. Із неї вийшли більшість політичних кадрів національної революції 1917–1920 рр. Саме виступ у Полтаві ідеолога РУП М.Міхновського з брошурою «Самостійна Україна» мав визначальний вплив на політичне майбутнє тоді ще юного полтавця С.Петлюри. Відкриття у 1903 р. пам'ятника І. П. Котляревському об'єднало в Полтаві провідну інтелігенцію України, адміністративна ж заборона виступів українською мовою революціонізувала суспільні настрої.

Під час Української революції[ред.ред. код]

Симон Петлюра, Кам'янець-Подільський, 1919 р.

Під час революційних подій 1917–1920 рр. влада у Полтаві постійно змінювалась: в місті перебували представники УЦР, Гетьманату та УНР (від 30 березня — 20 січня 1918). Згодом, перед наступаючими військами РСЧА, місто ганебно, без бою, було полишене Балбачаном. Нетривалий час у місті перебували війська Білої армії, під керівництвом Май-Маєвського.

У складі УРСР[ред.ред. код]

Духовний потенціал Полтави відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише в кінці XX ст. Ю.Кондратюк у 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Шлях до сердець дітей торували видатні педагоги А.Макаренко і Г.Ващенко. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагог М.Рудинський створив художній музей, 1920-30-ті рр. в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією. У 130-тисячному (в 1939 р.) місті 42 тис. робітників працювали на 83 промислових підприємствах, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935 р. розпочалася реконструкція міста і до 1941 р. в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з'явилися автобуси, а в будинках зазвучало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров'я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів (2,5 тис. студентів), 8 технікумів і 38 середніх шкіл (понад 17 тис. учнів) та інші. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тис. осіб. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри (з Полтави почалася творча кар'єра І.Козловського) і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з Г. Хоткевичем (на її основі у Києві згодом створили капелу бандуристів України), 2 науково-дослідних інститути (кормів і свинарства) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам'ятники Т.Шевченку (1926 р.) і М.Гоголю (1934 р.).

Військові, задіяні в операції «Френтік», поглиблюють тактичну підготовку.

Друга світова війна[ред.ред. код]

У вирі подій опинилась Полтава під час II світової війни — у місті почергово перебували Головнокомандування Південно-Західного напрямку РСЧА Семена Будьонного[4], штаб групи армії «Південь» Вермахту під командуванням фон Бока та стратегічний центр військової операції «Френтік».

18 вересня 1941 р. Полтаву було захоплено військами «Вермахту». Місто стало адміністративним центром Полтавського ґебіту. Лихо нацистської окупації Полтави, яка також стала штабним центром групи армій «Південь» і яку відвідав Адольф Гітлер[5], перетворило значну частину досягнень в руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду, навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки… За даними часів радянської пропаганди було розстріляно і закатовано 18200 полтавців (переважно євреї[6]), в тому числі 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20800 осіб. Серед мешканців міста антифашистську боротьбу вело 5 підпільних груп. Так, робітники паровозоремонтного заводу зірвали всі спроби окупантів налагодити ремонт паровозів для своїх потреб. Водночас, після звільнення Полтави від фашистів Червоною Армією 23 вересня 1943 р., вони вже з грудня відновили роботу одного з цехів, а в 1944 р. завод запрацював на повну потужність. У грудні 1943 р. до Полтави було завезено 12 тис. шкільних підручників і 4 тис. наукових та художніх книг. У 7 школах відновили навчання понад 10 тис. учнів. Повернулися з евакуації і розпочали заняття педагогічний, інженерів сільськогосподарського будівництва і сільськогосподарський інститути (в січні 1945 р. в них уже навчалося 1,5 тис. студентів).

У червні — вересні 1944 року Полтавський аеродромний вузол було залучено у спільній радянсько-американській військовій операції «Френтік». За період операції авіабази 169 АБОН було використано для обслуговування і підготовки 1030 американських літаків, зокрема 529 «Літаючих фортець», 395 «Мустангів», 106 «Лайтнінгів». За 18 рейдів здійснено 2207 літако-вильотів, на об'єкти противника скинуто 1955 тонн авіабомб. Ударів зазнали 12 важливих об'єктів у глибокому тилу противника, у повітряних боях знищено щонайменше 100 німецьких літаків, на землі — понад 60.

Повоєнний час[ред.ред. код]

Післявоєнне відновлення Полтави відбувалося в 1950-х рр., пізніше — почалася газифікація міста, з'явилося телебачення. З 1962 р. вулицями закурсували перші тролейбуси. Символами відродженої духовності полтавців стали нова будова театру ім. М.Гоголя (1958 р.) і відбудова з руїн, залишених фашистами, унікального будинку краєзнавчого музею (1964 р.).

Населення[ред.ред. код]

Згідно з переписом, населення Полтави на 05.12.2001. становить 317,998 осіб, з 1989 року населення міста зросло на 1%.

Рік Чисельність населення
1972 239,000
1989 314,740
2001 317,998
2003 315,268
2013 296,852

Транспортне сполучення[ред.ред. код]

Вокзал Полтава-Київська.

Має два залізничні вокзали — Полтава-Київська та Полтава-Південна. Полтава-Київська обслуговує електрифіковану магістральну ділянку КиївХарків. Через станцію проходять усі електропоїзди на Гребінку та Ромодан, а також частково електропоїзди у харківському напрямку. Полтава-Південна обслуговує електрифіковані ділянки Полтава—Кременчук (2011 рік) та Полтава—Красноград (2012 рік). Через станцію проходять також деякі електропоїзди у гребінківському напрямку та більшість електропоїздів харківського напрямку.

Автобусне сполучення забезпечують автовокзал (внутрішньообласні та міжобласні рейси) та три автостанції (приміські маршрути).

Міський транспорт представлено автобусами, тролейбусами та маршрутними таксі. Автобусний транспорт представлений приватними автобусами різної місткості (від маршрутних таксі до спарених автобусів) та комунальними автобусами Богдан А092, що належать КП «Полтаваелектроавтотранс».

Територіально-адміністративний устрій[ред.ред. код]

  1. Ленінський район
  2. Октябрський район
  3. Київський район

Селища Розсошенці, Щербані, Терешки, Копили і Супрунівка офіційно (згідно з адміністративно-територіальним поділом) розташовані за межами міста, але фактично є частиною полтавської агломерації.

Наука та освіта[ред.ред. код]

Полтавське Державне музичне училище

Полтава завжди була одним з найважливіших центрів науки та освіти в Україні. На території міста функціонують 12 ВНЗ.

Перелік вищих навчальних закладів Полтави:

ВНЗ III–IV рівнів акредитації[ред.ред. код]

ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації[ред.ред. код]

Перелік вищих навчальних закладів недержавної форми власності[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

Центральний стадіон «Ворскла»

Найвідомішою є головна футбольна команда міста — «Ворскла». Окрім того в першій лізі виступає ще один місцевий клуб — ФК Полтава.

У гандбольній першості місто представляє команда «Динамо-Полтава». У баскетбольній Суперлізі виступає БК «Полтава». Жіноча футзальна команда «Ніка» — багаторазовий чемпіон України. Функціонують картингові секції, розвивається мотокрос.

Серед спортивних споруд міста: Центральний стадіон «Ворскла»[7], стадіони «Локомотив», «Динамо», «Авіатор», спортивні комплекси ПГАА, ПЗМС, МВД, басейни «Юність-1» і «Дельфін», картодром «Лтава», мототрек, тенісні корти та ковзанки.

У 2009 році в місті з'явився професіональний жіночий волейбольний клуб «Полтавчанка», який виступає у вищій лізі чемпіонату України.

Культура[ред.ред. код]

Див. також: Пам'ятки Полтави
Полтава Музей Козацька держава.JPG Полтавський краєзнавчий 1.jpg Полтавський академічний облдрамтеатр ім М. В. Гоголя.jpg Корпусний сад у Полтаві.JPG
Музей історії
Полтавської битви.
Фойє краєзнавчого музею.
Полтавський драмтеатр,
вигляд з боку Театральної площі.
Місцевий Корпусний сад.

Архітектура[ред.ред. код]

Архітектурний ансамбль Круглої площі (XIX в.), багато церков (Пушкарівська, Миколаївська та ін.), Успенський собор, Макаровський собор, Хрестовоздвиженський монастир, Храм Віри, Надії і Любові, багато будівель, визнаних пам'ятками архітектури (Технічний університет та ін.), сучасні будівлі з багатою архітектурою (галерея мистецтв, філіал юракадемії та ін.)

Музеї[ред.ред. код]

У Полтаві велике число музеїв — як державних, муніципальних, так і створених на громадських засадах (переважно при підприємствах і внз):

Барельєф пам'ятника І.Котляревському за мотивами «Енеїди».

Театри та музика[ред.ред. код]

Театри міста:

Бібліотеки[ред.ред. код]

Центральна обласна бібліотека, дитячо-юнацька бібліотека, бібліотеки в районах міста

Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського

Парки[ред.ред. код]

В місті багато парків і зелених насаджень: центральний парк міста — Корпусний сад, а також Сонячний парк, парк Слави, парк культури і відпочинку «Перемога», Березовий сквер, Парк сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавілова, Полтавський міський парк (дендропарк), ботанічний сад педагогічного університету та ін.

Фестивалі[ред.ред. код]

На початку вересня у місті традиційно (із 2003 року) на Співочому полі проходить всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест»[19].

Колективи[ред.ред. код]

Підприємства[ред.ред. код]

База даних підприємств, організацій, установ в Полтаві та Полтавській області.

  • Автоагрегатний завод;
  • Бавовнопрядильна фабрика «Демітекс»;
  • Завод газорозрядних ламп (ГРЛ);
  • Завод «Електромотор»;
  • Завод «Хіммаш»;
  • Завод «Лтава»;
  • Завод «Щедрий дар»;
  • Завод медичного скла;
  • Корпорація «Di-Star»;
  • Елемент Шість (у минулому — Полтавський алмазний завод);
  • ЗАТ Полтавський алмазний інструмент;

Полтава у філателії[ред.ред. код]

Філателія на Полтавщині була започаткована у 1868 році випуском земською поштою марки Пирятинського повіту, а згодом ще 11 повітів Полтавської губернії. За період до 1916 року земські пошти видали 394 марки основних типів. Особливою увагою користується ювілейна серія з 7 марок на ознаменування 200-річчя Полтавської битви, а також унікальна марка 1912 року, на якій зображено вулицю села з хатами під стріхою та з стіжками сіна. Серед діячів земської пошти значне місце належить голові управи П. П. Ганьку — відомому філателісту, автору книги «Земская почта Полтавского уезда» (1914)[20]. Марки всіх повітів Полтавської губернії увійшли до «Каталогу земських поштових марок», виданого в 1925 році уповноваженим ВЦВК по філателії та бонах Ф. Г. Чучіним. Широкого розвитку набула філателія в повоєнні роки. У 50-х роках у Полтаві та Кременчуці виникли гуртки філателістів, які згодом об'єдналися в міські товариства. У 1962 році було офіційно зареєстровано Полтавське міське товариство колекціонерів, яке незабаром виросло до обласного. З нагоди 800-річчя Полтави (1974) видано марку № 4373, на блоці № 5126 (1980), траса руху Олімпійського вогню включає Лубни, Полтаву та Чутове. Полтавщині та відомим полтавцям присвячені десятки маркірованих конвертів, карток[20].

Poltavskoe zemstvo1.jpg Полтавский уезд № 15 (1909 г.).jpg Полтавский уезд № 74 (1912 г.).jpg Полтавский уезд № 76 (1912 г.).jpg

ЗМІ[ред.ред. код]

Значні особистості[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014
  2. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р.
  3. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — 432 с.
  4. Полтавщина в роки другої світової війни
  5. Гітлер у Полтаві
  6. Німецький терор (1941-43) Полтавщина
  7. Розташування стадіону Ворскла на мапі
  8. Офсайт Пкм
  9. Офсайт ДзППб
  10. Музей-садиба І. П. Котляревського
  11. Літературно-меморіальний музей І. П. Котляревського
  12. Літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка
  13. Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного
  14. Офсайт галереї мистецтв
  15. Офсайт музею авіації та космонавтики
  16. Музей д/с авіації на мапі
  17. УМВС України в Полтавській області
  18. Про музей історії органів ВС Полтавщини
  19. офсайт «Мазепа-Фест»
  20. а б «Полтавщина:Енциклопедичний довідник», стор. 935–936 (укр.)
  21. Міжнародна співпраця
  22. Міжнародна співпраця/Дуньїн

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми