Полтава

Полтава
Герб Полтави Прапор Полтави
Біла альтанка (Ротонда дружби народів) — один із символів міста.
Полтава на мапі України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Полтавська область
Район/міськрада	Полтавська міськрада
Код КОАТУУ	5310100000
Засноване	899 року
Статус міста	з 1174 року
Поділ міста	3 райони
Населення	▼ 298 652 (1 лютого 2011)
Агломерація	Полтавська агломерація
Площа	103,0 км²
Густота населення	4 035 осіб/км²
Поштові індекси	36000—36499
Телефонний код	+380-532(2)
Координати	049.589 0034.55149°35′22″ пн. ш. 34°33′04″ сх. д.49.589444° пн. ш. 34.551111° сх. д. 49.589444, 34.551111
Висота над рівнем моря	156 м
Водойма	р. Ворскла
Назва мешканців	полтавець, полтавчанка, полтавці
День міста	23 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Полтава-Південна, Полтава-Київська
До Києва
- фізична	300 км
- залізницею	333 км
- автошляхами	339 км
Міська влада
Адреса	36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 36, 56-25-88
Веб-сторінка	Міська рада Полтави
Міський голова	Мамай Олександр Федорович

Полта́ва — місто в Україні, обласний центр Полтавської області. Духовний центр України. Населення — 298 652 осіб (2011).

Походження назви

Що стосується походження назви Полтави, то одні виводили її від річки Лтави, як поселення по Лтаві. Історик XIX ст. М. Арандаренко вважав, що перше поселення було в урочищі Олтава, по якому текла невелика річечка. Від назви урочища, на його думку, названо й поселення по Олтаві, а від «усічення» цього позначення виникла назва «Полтава» і річечка названа Полтавкою. Інші вважали і прагнули вивести назву «Полтава» від слов'янського кореня «пълътъ», «пълотъ» (українське «плетінь», «ліса», «огорожа»). Висловлювалася і думка про скіфсько-сарматські корені назви Полтави. У північнокавказьких, у багатьох тюркомовних етносів слова «ол», «ола», «ул». «ула» означають «поселення», «місто», а «таві» в осетинській і грузинській мовах означає «виток річки», «вершина», «крутий берег». Можна погодитися, що «Лтава» пішла від «Олтаві» чи «Ултаві». Назва, яку дали місту іраномовні племена, могла існувати й паралельно з тюркомовною. Але назва «Балтавар» змушує нас подумати, чи не є «Лтава» від «усічення» ..Балтавар". Тим більше, що давньо-болгарський звук «б» у ряді давніх племен вимовлявся як «п», а в хозарських і даньоєврейських писаних джерелах позначався одним знаком. Для прикладу скажемо таке. Як давні, так і сучасні болгари говорять «балто». Наші українські селяни ще й донедавна називали його «палто», а нині ми всі говоримо «пальто». Тут добре видно, як болгарське «б» асимілювалося в українське «п». Остання літера «р» у назві «Балтавар» з часом зникла, а «Балтава» перетворилося на «Полтава». Тим більше, що ще й у документах XVII ст. зустрічаємо написання назви міста у різних варіантах — Платава, Плотава, Палтава.

Історія

Перша письмова згадка про літописну Лтаву знайдена на сторінках Іпатієвського списку «Повісті минулих літ» 1174 року (але точно не відомо, де це укріплення знаходилося). Саме від цієї дати було прийнято розпочинати відлік «віку» Полтави до 1999 року. У 1974 році вперше урочисто було відзначено 800-річчя Полтаві. Але місто виникло значно раніше за час згадки про нього у літопису. Пізніші археологічні дослідження простежили безперервне проживання людей у Полтаві аж до рубежу VIII—IX ст.

Хрестовоздвиженський монастир

Засноване слов'янами-сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселенням XIV, XV віків. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави вченими Обласного центру археології управління культури Полтавської облдержадміністрації (Соборний майдан, вул. Спаська, Першотравневий проспект), виявили ділянки міської забудови, вулиці, житло, господарські і виробничі приміщення давніх полтавців. Ці наукові свідчення стали фундаментом офіційного визнання 1100-літнього віку Полтави у 1999 році. Тож нині офіційним часом заснування Полтави вважається 899 рік.

Під час монголо-татарської навали в 1240 Полтава була практично повністю зруйнована, і довгий час потому не зустрічалися співзвучні назви в письмових джерелах. У ХІ-XVII ст. Полтава існувала на порубіжжі між Руссю і Диким Полем кочівників, згодом — між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Прикордонні умови життя України, постійні взаємозапозичення і міжетнічні зіткнення спричинили до формування особливої верстви місцевого населення — козацтва, яке й визначало історію укріпленого форпосту на Ворсклі упродовж XVI—XVIII ст. У численних війнах місто зазнавало неодноразових руйнувань, але постійно відроджувалося.

На початку XV століття вперше згадується Полтава, яка перебувала в цей час під владою литовського князя Вітовта. Вітовт передав її українсько-козацько-татарському князю Олександру Глинському. У 1482 на Полтаву напав хан Криму Менґлі I Ґерай. З 1503-го Полтава належала князю Михайлу Глинському. У 1508 року вона була в нього відібрана польським королем Сигізмундом I за участь в антипольському повстанні. Однак пізніше все ж таки була повернута родині Глинських. У 1537 господарем Полтави стає зять Глинських — Байбуза. У 1630 Полтава віддана Б. Обалковському, в 1641 вона відійшла Станіславу Конецпольському, а в 1646 — до Яреми Вишневецького.

До 1569 р. Полтава перебувала у складі Великого князівства Литовського, з 1569 р. в складі Польщі.

Очолена козацтвом всенародна Визвольна війна проти Польщі перетворила Полтаву понад 350 років тому на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України (з 1648 до 1775 р.). У загальному соціально-політичному піднесенні Лівобережжя Дніпра того часу Полтава вирізнялася побудовою Хрестовоздвиженського монастиря, появою визначних творів козацького літописання С. Величка і Г. Грабянки, поезій І. Величковського. Полтавський полковник М. Пушкар 1657—1658 рр. відзначився невдалою спробою перетворення міста на центр визвольної боротьби народу проти його гноблення багатіючою козацькою старшиною. В соціальному конфлікті козацької верхівки з простим народом Полтава пройшла шлях Руїни, що підготувало їй на початку XVIII ст. особливу роль не тільки у вітчизняній, а й у світовій історії.

Коли багатовекторні європейські інтереси перетнулися у Північній війні Росії зі Швецією в Україні і остання, в особі гетьмана І. Мазепи, отримала історичний шанс досягти самовизначення в окремій державі, саме під Полтавою було підірвано союзні плани І.Мазепи та Карла XII. Населення міста підтримало російський гарнізон під командуванням полковника О. Келіна. На 3 місяці вони скували шведську армію, яка втратила на валах і бастіонах невеличкої козацької фортеці кращі свої сили. Цим для армії Петра І було створено передумови перемоги над військами Карла XII та І.Мазепи. Майже 300 років тому Полтавська битва стала поворотною в тогочасній європейській історії, на два століття визначивши подальшу долю України.

До поч. XIX ст. Полтаву завдяки пам'ятній битві, відвідали цариця Катерина II, полководці О.Суворов, М.Кутузов, відомі мандрівники. Маленьке містечко з чепурними побіленими будиночками, козацькими храмами залишилося на віки в анналах подорожніх записів.

Полтава. 1830-ті роки

У 1802 р. 8-тисячне місто стало губернським центром. У зв'язку зі 100-річним ювілеєм Полтавської битви столиця губернії почала забудовуватися кращими зодчими як «малий Петербург». Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний всесвітньо відомий ансамбль Круглої площі.

У першій чверті XIX ст. творчий геній полтавця І. Котляревського дарував Україні власну літературну мову і започаткував нову українську літературу «Будеш, батьку панувати Поки живуть люди, Поки сонце в небі сяє Тебе не забудуть», — так оцінив історичну постать І. Котляревського Т.Шевченко. 1818 р. у Полтаві росіянин М. Новіков заснував масонську ложу «Любов до істини», серед членів якої були І. Котляревський і В.Лукашевич. З її інтелектуального потенціалу, збагачуваного участю майбутніх декабристів М. Муравйова, П. Пестеля, М. Бестужева-Рюміна, С. Волконського, В. Лукашевич виніс ідею створення першої української національно-визвольної політичної організації — Малоросійського товариства.

У 1846 р. полтавські інтелігенти В. Білозерський, Г. Андрузький та інші увійшли до заснованого в Києві Кирило-Мефодіївського товариства, причому В. Білозерський став автором його Статуту а Г.Андрузький підготував «Начерки Конституції Республіки» і серед її штатів вперше окреслив межі України «з Чорномор'ям, Галичиною та Кримом».

Освітньою основою становлення Полтави як осередку духовного життя стали відкриті до середини XIX ст. повітове училище, чоловіча гімназія, інститут шляхетних дівиць, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі, кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета «Полтавские губернские ведомости». До початку 1860-го р. у місті з 30 тис. жителів, було відкрито також жіночу гімназію, щоденну та 5 суботніх і недільних шкіл. Для них місцеві вчителі видали граматист й український правопис, а Т.Шевченко надіслав 1000 примірників свого «Букваря». В українських Афінах, як називали тоді Полтаву вчилися й формували свій майбутній творчий геній математик М. Остроградський, письменники Л.Глібов, М.Старицький, М.Гоголь, вчений і громадський діяч М.Драгоманов та інші.

Помітне і тільки їй властиве місце посіла Полтава в капіталістичному розвитку Росії другої половини XIX — поч. XX ст, який завершився революційним крахом імперії у 1917 р. Місто не стало індустріальним: хоч на початку 1870-го р. у ньому з'явилася залізниця з депо і майстернями, а в 1889 р. — чавуноливарний завод. Проте загалом до 1914 р. у 60-тисячному губернському центрі переважали невеликі підприємства.

Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як П.Мирний, І.Нечуй-Левицький і В.Короленко, В.Докучаєв і В.Вернадський, М.Вавилов і М.Скліфосовський, М.Кропивницький та інші. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання «Кобзаря» та різноманітна педагогічна література), Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства, відділенням Російського музичного товариства з власним симфонічним оркестром і музичним училищем. У Полтаві активно працювали Вчена архівна комісія, Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи не найпрогресивнішого в Україні полтавського губернського земства…

Багата культурна основа сприяла розвитку української ідейно-політичної думки. Таємний гурток «Унія» у 1874-75рр. сформулював політичну мету — досягнення національної незалежності України, — яку успадкували його наступниками. Об'єднані у «вільні громади» полтавські інтелігенти разом з київськими, ніжинськими і харківськими однодумцями створили у 1900 р. Революційну українську партію. Із неї вийшли більшість політичних кадрів національної революції 1917—1920 рр. Саме виступ у Полтаві ідеолога РУП М.Міхновського з брошурою «Самостійна Україна» мав визначальний вплив на політичне майбутнє тоді юного полтавця С.Петлюри. Відкриття у 1903 р. пам'ятника І. П. Котляревському об'єднало в Полтаві провідну інтелігенцію України, адміністративна ж заборона виступів українською мовою революціонізувала суспільні настрої.

У Полтаві також своєрідно перетнулися загальноросійський і єврейський ідейно-політичні потоки. Царський уряд використав це провінційне місто для адміністративного заслання своїх політичних супротивників, та останні знайшли тут опору для зміцнення. У 1896 р. Полтавська нарада місцевих і київських соціал-демократів намітила плани підготовки І з'їзду РСДРП і видання нелегальної всеросійської марксистської газети. У 1900 р. висланий до Полтави лідер соціал-демократії Ю.Мартов створив тут одну з груп сприяння газеті «Іскра». Полтавець А.Луначарський виріс до керівника діячів більшовизму наркома освіти і теоретика культури.

Входження Полтавщини до визначеної царизмом межі осілості євреїв у імперії зумовило формування в центрі губернії (де проживало понад 10 тис. євреїв) єврейської общини. У 1904 р. в Полтаві утворилася єврейська соціал-демократична партія на чолі з Бороховим. Тут почалася політична кар'єра полтавця Бен-Цві Іцхака, другого президента Ізраїлю 1950-х рр.

Корпусний парк.

Дивіться: Окупація більшовиками Полтави 1918

У революційних подіях 1917—1920 рр. Полтава не стала політичним центром, її духовний потенціал у той час відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише в кінці XX ст. Ю.Кондратюк у 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Шлях до сердець дітей торували видатні педагоги А.Макаренко і Г.Ващенко. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагог М.Рудинський створив художній музей, 1920-30-ті рр. в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією. У 130-тисячному (в 1939 р.) місті 42 тис. робітників працювали на 83 промислових підприємствах, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935 р. розпочалася реконструкція міста і до 1941 р. в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з'явилися автобуси, а в будинках зазвучало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров'я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів (2,5 тис. студентів), 8 технікумів і 38 середніх шкіл (понад 17 тис. учнів) та інші. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тис. чол. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри (з Полтави почалася творча кар'єра І.Козловського) і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з Г. Хоткевичем (на її основі у Києві згодом створили капелу бандуристів України), 2 науково-дослідних інститути (кормів і свинарства) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам'ятники Т.Шевченку (1926 р.) і М.Гоголю (1934 р.).

Пішоходна частина вулиці Жовтневої

Лихо фашистської окупації Полтави, яка стала штабним центром групи армій «Південь» і яку відвідав Гітлер перетворило значну частину досягнень в руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду, навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки… Розстріляно і закатовано 18200 полтавців, в тому числі 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20800 чол. Та нескореним лишився дух полтавців, серед яких антифашистську боротьбу вело 5 підпільних груп. Так, робітники паровозоремонтного заводу зірвали всі спроби окупантів налагодити ремонт паровозів для своїх потреб. Водночас, після звільнення Полтави від фашистів Червоною Армією 23 вересня 1943 р., вони вже з грудня відновили роботу одного з цехів, а в 1944 р. завод запрацював на повну потужність. У грудні 1943 р. до Полтави було завезено 12 тис. шкільних підручників і 4 тис. наукових та художніх книг. У 7 школах відновили навчання більше 10 тис. учнів. Повернулися з евакуації і розпочали заняття педагогічний, інженерів сільськогосподарського будівництва і сільськогосподарський інститути (в січні 1945 р. в них уже навчалося 1,5 тис. студентів).

З 1941 по 1943 в Полтаві та області також діяло підпілля ОУН.Підпільники обмежувались пропагандою та невеликими диверсіями, а більшість готових військових кадрів відправляли на Західну Україну де велася кровопролитна війна. Агітаційна справа підпілля йшла добре — невдоволення колгоспами, пам'ять голодоморів та жахи окупації на Полтавщині забезпечили націоналістам свіжі кадри, які бажали боротися проти СРСР та проти окупанта — Німеччини. Нелегально видавався журнал «Сурма», «Україна в боротьбі», книга «Симон Петлюра». Полтавське підпілля тримало тісні зв'язки з Харковом, Запоріжжям, Сумами. У кінці 1942 року підпілля ОУН мало тісні зв'язки із групою радянських підпільників «Набат».Остання спроба закріпитися на Полтавщині ОУН та УПА належить, вірогідно, до 1944 року. Всі бажаючі продовжити боротьбу проти Німеччини та СРСР влилися до УПА, а незначні підпільники, що не були знищені НКВС і гестапо, розчинились в області.

Детальніше див.Діяльність ОУН-УПА на Полтавщині

Післявоєнне відновлення Полтави відбувалося в 1950-х рр., пізніше — почалася газифікація міста, з'явилося телебачення. З 1962 р. вулицями закурсували перші тролейбуси. Символами відродженої духовності полтавців стали нова будова театру ім. М.Гоголя (1958 р.) і відбудова з руїн, залишених фашистами, унікального будинку краєзнавчого музею (1964 р.). гг

Населення

Згідно з переписом, населення Полтави на 1.1.2003 складає 315,268 осіб., з 1989 року населення міста зросло на 1 %.

Рік	Чисельність населення
1989	314,700
2001	318,000
2003	315,268
2011	298,652

Транспортне сполучення

Вокзал Полтава-Київська.

Має два залізничні вокзали — Полтава-Київська та Полтава-Південна. Полтава-Київська обслуговує електрифіковану магістральну ділянку Київ — Харків. Через станцію проходять усі електропоїзди на Гребінку та Ромодан, а також частково електропоїзди у харківському напрямку. Полтава-Південна обслуговує неелектрифіковані ділянки Полтава - Кременчук та Полтава - Красноград. Через станцію проходять також деякі електропоїзди у гребінківському напрямку та більшість електропоїздів харківського напрямку.

Автобусне сполучення забезпечують автовокзал (внутрішньообласні та міжобласні рейси) та дві автостанції (приміські маршрути).

Тролейбус у Полтаві

Міський транспорт представлено автобусами (ціна проїзду станом на квітень 2011 року — 1.75 грн), тролейбусами (1 грн.) та маршрутними таксі (1 грн 75 коп.). Автобусний транспорт представлений приватними автобусами різної місткості (від маршрутних таксі до спарених автобусів) та комунальними автобусами Богдан А092, що належать КП "Полтаваелектроавтотранс". У період з 2009 до 2011 року рухомий склад автобусів великої місткості сутєво поповнився за рахунок приватних перевізників - було придбано близько 20 автобусів великої місткості б/в з Європи. Крім вищезгаданих типів транспорту широко розповсюджені послуги таксі (служби 005, 006, 052, 055, 056, 064 та ін.).

Територіально-адміністративний устрій

1. Ленінський район
2. Октябрський район
3. Київський район

Селища Розсошенці, Щербані, Терешки, Копили і Супрунівка офіційно (згідно з адміністративно-територіальним поділом) знаходяться за межами міста, але фактично є частиною полтавської агломераціі.

Наука та освіта

Полтавське Державне музичне училище

Полтава завжди була одним з найважливіших центрів науки та освіти в Україні. На території міста функціонують 12 ВНЗ.

Перелік вищих навчальних закладів Полтави:

ВНЗ III-IV рівнів акредитації Полтавський факультет Національного університету "Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого" Полтавський Національний педагогічний університет імені Володимира Короленка Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Полтавська державна аграрна академія Українська медична стоматологічна академія Полтавський інститут економіки і торгівлі Полтавський інститут зв’язку Полтавська філія Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації Полтавський комерційний технікум Полтавський технікум харчових технологій національного університету харчових технологій Полтавський державний аграрний коледж управління і права ПДАА Полтавський нафтовий геологорозвідувальний технікум Аграрно-економічний коледж Полтавської державної аграрної академії Полтавський базовий медичний коледж Полтавське державне музичне училище Полтавський кооперативний технікум Полтавський політехнічний коледж Полтавський будівельний технікум транспортного будівництва

Перелік вищих навчальних закладів недержавної форми власності Полтавський інститут бізнесу Міжнародного науково-технічного університету ім. академіка Ю. Бугая Полтавська філія Міжрегіональної академії управління персоналом Вищий навчальний заклад «Полтавський інститут економіки та менеджменту «Світоч»» Полтавський факультет Київського національного університету культури і мистецтв Український фінансово-економічний інститут – підрозділ Київського інституту Європейський університет Полтавська філія Полтавський інститут економіки і права вищих навчальних закладів «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»»

Спорт

Центральний стадіон «Ворскла»

Головна футбольна команда міста — «Ворскла» (Полтава). Виступає у прем'єр-лізі України. Найвищим досягненням є 3 місце у вищій лізі в сезоні 1996—1997 років і відтак участь у розіграші Кубка УЕФА і Кубка Інтертото. З 2007 року у чемпіонаті країни серед команд другої ліги місто представляє друга професійна команда — футбольний клуб «Полтава». У 2009 році «Ворскла» сенсаційно завоювала кубок України, перемігши у фіналі фаворита, донецький «Шахтар» з рахунком 1:0.

У гандбольній першості місто представляє команда «Динамо-Полтава». У баскетбольній Суперлізі виступає баскетбольний клуб «Полтава». Жіноча футзальна команда «Ніка» — багаторазовий чемпіон України.

У місті функціонують картингові секціі, розвивається мотокрос.

Серед спортивних споруд міста: Центральний стадіон «Ворскла», стадіони «Локомотив», «Динамо», «Авіатор», спортивні комплекси ПГАА, ПЗМС, МВД, басейни «Юність-1» і «Дельфін», картодром «Лтава», мототрек, тенісні корти. Функціонують катки, в перспективі будівництво Льодового Палацу Спорту.

У 2009 році в місті з'явився професіональний жіночий волейбольний клуб «Полтавчанка», який виступає у вищій лізі чемпіонату України.

Культура

Майбутній музей «Козацька держава».

Пам'ятник українським загиблим козакам.

Архітектура

Див. також: Меморіальні дошки Полтави

Див. також: Пам'ятники Полтави

Архітектурний ансамбль Круглої площі (XIX в.), багато церков (Пушкарівська, Миколаївська та ін.), Успенський собор, Макаровський собор, Хрестовоздвиженський монастир, Храм Віри, Надії і Любові, багато будівель, визнаних пам'ятками архітектури (Технічний університет та ін.), сучасні будівлі з багатою архітектурою (галерея мистецтв, філіал юракадемії та ін.)

Музеї

У Полтаві велике число музеїв — як державних, муніципальних (комунальних), так і створених на громадських засадах (переважно при підприємствах і внз):

• Полтавський краєзнавчий музей;
• Музей історії Полтавської битви (планується зміна концепції закладу як музею «Козацька держава»);
• Музей-садиба Івана Котляревского;
• Літературно-меморіальний музей Івана Котляревського
• Музей-садиба В. Г. Короленка;
• Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного;
• Народний Музей історії внутрішніх справ Полтавської області;
• Полтавський художній музей;
• Полтавський музей авіації та космонавтики;
• геологічний музей;
• Музей військових конфліктів ХХ сторіччя;
• Музей дальньої та стратегічної авіації
• Народний музей Полтавського тепловозоремонтного заводу

Театри та музика

Театри міста:

• Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М. В. Гоголя;
• Полтавський обласний театр ляльок.
• Полтавський оперний театр (існував до 1929)
• Полтавський вільний театр (існував до 1821)
• Полтавське українське драматичне товариство

Бібліотеки

Центральна обласна бібліотека, дитячо-юнацька бібліотека, бібліотеки в районах міста

• Полтавська обласна наукова медична бібліотека
• Полтавська обласна бібліотека для дітей імені Панаса Мирного

Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського

Парки

В місті багато парків і зелених насаджень: центральний парк міста — Корпусний сад, а також Сонячний парк, парк Слави, парк культури і відпочинку «Перемога», Березовий сквер, дендропарк та ін. У парках і скверах подекуди зустрічаються маленькі пухнасті білочки.

Фестивалі

Напочатку вересня у місті традиційно (із 2003 року) на Співочому полі проходить всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест». 2011 р. він тривав три дні і проходив за такою програмою: один день звучала бардівська музика і два дні показували кіно.

Підприємства

База даних підприємств, організацій, установ в Полтаві та Полтавській області.
На території міста функціонують такі підприємства (на початок 2007):

Промисловість

за 2009 рік промисловими підприємствами м. Полтава реалізовано продукції, робіт, послуг на 7117,7 млн. гривень.

• Корпорація «Di-Star»(виробник алмазного інструменту);
• Елемент Шість (у минулому — Полтавський алмазний завод);
• ЗАТ Полтавський алмазний інструмент;
• Полтавський завод газорозрядних ламп;
• Полтавський філіал концерна «Укрросметал» (у минулому — Полтавський турбомеханічний завод);
• Полтавський тепловозоремонтний завод;
• Полтавський автоагрегатний завод;
• Полтавське тампонажне управління;
• завод «Електромотор»;
• завод «Хіммаш»;
• цегляний завод;
• маслоекстракційний комбінат;
• м'ясокомбінат;
• кондитерська фабрика «Полтавакондитер» (торгова марка «Домінік»);
• хлопкопрядильна фабрика «Демітекс»;
• декілька хлібзаводів;
• Полтавський завод медичного скла;
• Завод «Лтава»;
• Завод «Щедрий дар»;
• Полтавський пивзавод.

Сфера послуг

• АБ «Полтава-Банк», представництва найбільших банків країни (більше 20)
• «Українська універсальна біржа»

Торгові центри

• ТРЦ «Київ»;
• ТРЦ «Конкорд»[1];
• ТРЦ «Екватор»;
• ТРЦ «Злато місто»;
• ТРЦ «Паровоз»;
• ТД ЦУМ;
• ТЦ «Світ сім'ї»;
• ТЦ «Торговий дім»
• ТЦ «Мир»

Торгові мережі

• «METRO cash & carry»
• «Епіцентр К»
• «ВелМарт»
• «Фуршет»
• «АТБ»
• «Еко-маркет»
• «Сільпо»
• «Промелектроніка»
• «Пирамида»
• «Технополіс»
• «Техноярмарок»
• «АБВ-техніка»
• «Фокстрот»
• «Эльдорадо»
• «Фуршет Гурман»
• «Brocard»
• «DC»
• «Бюстье»
• «DUDU»
• «Lerros»
• «Vip Collection»
• «BoBiju»
• «Итани»
• «Luсiano Carvari»
• «МЕРИТ»
• «OGGI»
• «NAFNAF»
• «Люкс Оптика»
• «EuroStar»
• «Adidas»
• «Reebok»
• «75-В»
• «Lanett»
• «BergHOFF»
• «O'Stin»
• «ViloNNa»
• «INCITY»
• «Ирма»
• «Swiss Time»
• «Arabika & Robusta»
• «Орнамент»
• «Лавка мыльных сокровищ»
• «Укрспорт»
• «Columbia»
• «Мегаспорт»
• «Мультіспрт»
• «Motor»
• «Reserved»

Радіостанції

• Ретро FM — 99.1 Fm
• Радіо «Люкс FM» — 99.5 Fm
• Авторадіо Україна — 100.0 Fm
• Kiss FM — 100.6 Fm
• «Стильне радіо Перець Fm» — 101.3 Fm
• Ваша хвиля — 101.8 Fm
• Хіт FM — Україна — 102.3 Fm
• Радіо «Шарманка» — 102.7 Fm
• Радіо «Ера» — 103.4 Fm
• Наше Радіо — 103.8 Fm
• «Русское Радио» — Україна — 104.5 Fm
• Радіо «Шансон» — 105.0 Fm
• Радіо «Дача» — 105.8 Fm
• Радіо «Шансон» — 106.8 Fm
• Радіо «Super Radio» — 107.2 Fm
• Радіо «Rocks» — 107.8 Fm

Полтава у філателії

Філателія на Полтавщині була започаткована у 1868 році випуском земською поштою марки Пирятинського повіту, а згодом ще 11 повітів Полтавської губернії. За період до 1916 року земські пошти видали 394 марки основних типів. Особливою увагою користується ювілейна серія з 7 марок на ознаменування 200-річчя Полтавської битви, а також унікальна марка 1912 року, на якій зображено вулицю села з хатами під стріхою та з стіжками сіна. Серед діячів земської пошти значне місце належить голові управи П.П. Ганьку — відомому філателісту, автору книги «Земская почта Полтавского уезда» (1914). Марки всіх повітів Полтавської губернії увійшли до «Каталога земських поштових марок», виданого в 1925 році уповноваженим ВЦВК по філателії та бонах Ф.Г. Чучіним. Широкого розвитку набула філателія в повоєнні роки. У 50-х роках у Полтаві та Кременчуці виникли гуртки філателістів, які згодом об'єдналися в міські товариства. У 1962 році було офіційно зареєстровано Полтавське міське товариство колекціонерів, яке незабаром виросло до обласного. З нагоди 800-річчя Полтави (1974) видано марку № 4373, на блоці № 5126 (1980), траса руху Олімпійського вогню включає Лубни, Полтаву та Чутове. Полтавщині та відомим полтавцям присвячені десятки маркірованих конвертів, карток.

(1909)	(1909)	(1912)	(1912)

Персоналії

Категорія:Уродженці Полтави

Категорія:Персоналії:Полтава

Міста-побратими

• Кошалін — побратим Полтави з 1958 року.
• Велико-Тирново — побратим Полтави з 1963 року. Під час російсько-турецької війни 1877—1878 років у боях за визволення Тирново брали участь й полтавці у складі 34-го Сєвського піхотного та інших полків. Перехід російських військ через Дунай і визволення Тирново відзначалися у Полтаві як міське свято. Першим тирновським губернатором був призначений випускник Петровського Полтавського кадетського корпусу, генерал-майор Михайло Домонтович, батько революціонерки і радянського дипломата Олександри Коллонтай.
• Фільдерштадт
• Остфільдерн
• Люблін
• Ніцца
• Краснодар
• Барановичі
• Хімки

Міста-партнери

• Боржомі

Див. також

• Вулиці Полтави
• Історія Полтави

Посилання

• Стаття Pułtawa у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том IX (Poźajście — Ruksze) з 1888 року (пол.)

Джерела

• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
• За ред. А.В. Кудрицького Полтавщина : Енцикл. довід.. — К.: УЕ, 1992. — С. 1024. ISBN 5-88500-033-6
• Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12 — Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.
• Вся Полтава. Регіональна інформаційно-довідкова система.
• Полтава, каталог посилань Open Directory Project
• Полтавський блоггер