Полтавська область

Полтавська область
Герб Полтавської області	Прапор Полтавської області
Основні дані
Прізвисько:	Полтавщина
Країна:	Україна
Утворена:	22 вересня 1937 року
Код КОАТУУ:	53000
Населення:	▼ 1480021 (на 1.10.2011)
Площа:	28748 км²
Густота населення:	51.5 осіб/км²
Телефонні коди:	+380-53
Обласний центр:	Полтава
Райони:	25
Міста: обласного значення районного значення	5 10
Райони в містах:	5
Смт:	21
Села:	1783
Селища:	43
Селищні ради:	21
Сільські ради:	467
Номери автомобілів:	BI
Інтернет-домени:	poltava.ua; pl.ua
Обласна влада
36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 45
Веб-сторінка:	http://www.oblrada.pl.ua http://www.adm-pl.gov.ua
Голова ОДА:	Удовіченко Олександр Васильович
Рада:	Полтавська обласна рада
Голова ради:	Момот Іван Михайлович

Полта́вська о́бласть — адміністративно-територіальна одиниця України, утворена 22 вересня 1937 року. Розташована у середній частині Лівобережної України. Більша частина області лежить у межах Придніпровської низовини та Полтавської рівнини. На півночі межує з Чернігівською та Сумською, на сході з Харківською, на півдні з Дніпропетровською та Кіровоградською, на заході з Київською та Черкаською областями України. Протяжність території з півночі на південь 213,5 км., а із заходу на схід 245 км.

Географія

Полтавщина розташована у лісостеповій зоні. Ліси вкривають 8,5% території; ґрунти — в основному середньо-гумусові чорноземи.

Водоймища

По території області протікає 146 річок загальною довжиною 5101 км. Річки області належать басейну Дніпра: ліві притоки — Сула, Псел, Ворскла, Оріль. На півдні та південному заході область омивають води Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ.

Клімат

Клімат: помірно континентальний. Середня температура липня +25 °C, січня −6,5 °C. Опади бувають переважно влітку у вигляді дощів.

Природні ресурси

Природно-рекреаційний потенціал

• Гадяч — кліматичний курорт лісової зони, розташований на березі р. Псел;
• Ліщинівка — лісовий кліматичний курорт, розташований на березі р. Ворскла;
• Миргород — рівнинний бальнеологічний і грязьовий курорт лісостепової зони.

Території та об'єктів природно-заповідного фонду:

• 46 заказників, у тому числі 11 державного значення;
• 92 пам'ятки природи, серед яких — 1 державного значення;
• Устимівський дендропарк (Устимівка);
• 20 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва, з них 4 державного значення;
• 10 заповідних урочищ.

Історія

Детальніше: «Історія Полтавської області»

Адміністративний устрій

До складу області входить 25 районів та 5 міст обласного значення (Комсомольськ, Кременчук, Лубни, Миргород та Полтава). Кременчук та Полтава поділяються на відповідно два і три міські райони.

Населення

Див. також: Населення Полтавської губернії

Історія зміни населення

• 1926: 17 грудня 1926 р. — на час перепису на території, що потім увійшла до складу Полтавської області, проживало 2 644 051 чол.

• 1939: За даними Всесоюзного перепису 1939 р. в області нараховувалося 2 263 159 жителів. Отже, порівняно з переписом 1926 р., у 1939 р. кількість населення Полтавщини зменшилася на 380 892 чол. Це стало наслідком виселення маси трудівників села у північні та східні регіони СРСР у зв`язку з розкуркуленням заможних селян, а нерідко й середняків, репресій 20-30-х рр. ХХ ст. і особливо жахливого голодомору 1932 — 1933 рр..

• 1941: На 1 січня 1941 р. в області проживало 1 896 383 чол., із них сільського населення 81,4%, міського — 18,6%. Абсолютну більшість жителів становили українці — понад 90%, решта — росіяни, євреї, поляки, білоруси, болгари, грузини, молдавани, німці, чехи, цигани та ін.

• Втрати під час війни

Віддали свої життя 186 тис. полтавців. Ця цифра називається по сучасній території за даними, зібраними при написанні «Книг пам`яті України. Полтавська область…».

В історичній літературі називалися й інші цифри кількості полтавців — жертв фашизму та загиблих на фронтах у роки війни. Так, у виданнях до 90-х років ХХ ст. включно зазначено, що під час окупації області німецькі фашисти знищили 221 895 чол. (із них 115 тис. військовополонених), зокрема у Полтаві — 20 237, у Кременчуці — 97 000, Лубнах — 19 500, Хоролі — 9 300, Золотоноші — 12 750 осіб, вивезли на примусові роботи до Німеччини понад 156 тис. громадян. Але тут вказано цифри із тими районами, які пізніше відійшли від Полтавської області, деякі дані уточнені вже під час підготовки «Книг пам`яті…».

• 1956: Станом на 1956 р. у Полтавській області нараховувалося 1 600 тис. чол. населення, 97% якого становили українці. Густота була 57 чол. на 1 км². У Полтаві на той час проживало 129 тис. чол., у Кременчуці — 77 тис., у Лубнах — 27,7 тис.

• 1968: На 1 січня 1968 р. кількість населення Полтавської області становила 1681,7 тис. чол.. Густота — 58,4 чол. на 1 км². У містах проживало 620,8 тис. чол., у селах — 1 060,8 тис. чол. Українців — 93,8%, решта — інші національності. Область поділялася на 25 районів. У її межах було 12 міст (2 обласного підпорядкування та 10 районного), 18 селищ міського типу, 3 робітничі селища та 2 224 сільські населених пункти, підпорядковані 18 селищним і 378 сільським радам депутатів трудящих.

• 1989: За Всесоюзним переписом 1989 р. всього населення в області нараховувалося 1 753 030 чол., зокрема чоловіків — 789 285, жінок — 963 745. З віддаленням від війни 1941—1945 рр. кількість чоловіків повільно збільшувалася. У 1959 р. їх частка серед населення області становила 42,1%, в 1979 р. — 44%, в 1989 р. — 45%, у 1996 році — 45,5%.

• 1996: На 1 січня 1996 р. у Полтавській області проживало 790 041 (45,5%) чоловіків і 944 747 (54,5%) жінок. Останніх нараховувалося на 154,7 тис. осіб більше, ніж чоловіків. Того року на 1000 жінок припадало 445 чоловіків. Перепис 1989 року показав, що на території області проживали представники більше ніж 75 національностей. З усьогонаселення українці становили 1 536 630 чол. (87,6%), росіяни — 176 965, білоруси — 9 537, євреї — 6 668, молдавани — 2 737, поляки — 1 075, татари — 1 111, цигани — 982, вірмени — 1 314, німці — 698, болгари — 359, азербайджанці — 1 203, угорці — 440, мордвини — 492, чуваші — 400, грузини — 602, узбеки — 1 394, казахи — 336, литовці — 237, латиші — 157, удмурти — 204, башкири — 152, греки — 232, корейці — 120, інші національності і народності — 6 943.

• 2001: За попередніми підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 р. всього по Полтавській області нараховувалося 1 630,1 тис. мешканців, зокрема міського населення — 956,7 тис. чол. (58,7%), сільського — 673,4 тис. чол. (41,3%), чоловіків — 747,4 тис. осіб (45,9%), жінок — 882,6 тис. (54,1%). Жінок на 1000 чоловіків припадало 1181. У п`яти містах області населення становило:
• Полтава всього 318 тис., із них чоловіків — 147,4 тис., жінок — 170,6 тис.
• Кременчук населення 234 тис., у тому числі чоловіків — 108,1 тис., жінок — 125,9 тис.
• Комсомольськ із населеними пунктами, підпорядкованими міськраді, — 54,3 тис. чол., у тому числі міського 51,7 тис., сільського — 2,6 тис., чоловіків — 25,4 тис., жінок — 28,9 тис.
• Лубни 52,6 тис. населення, із них чоловіків — 23,9 тис., жінок — 28,7 тис.
• Миргород — 42,9 тис. жителів, із них чоловіків — 19,9 тис., жінок — 23 тис. осіб

Національний склад населення Полтавської області станом на 2001 рік

№	Національність	Кількість осіб	Відсоток до загальної кількості
1	Українці	1 481 167	91,36%
2	Росіяни	117 071	7,22%
3	Білоруси	6 309	0,39%
4	Вірмени	2 678	0,17%
5	Молдавани	2 562	0,16%
6	Євреї	1 843	0,11%
7	Азербайджанці	1 203	0,07%
8	Цигани	956	0,06%
9	Татари	819	0,05%
10	Поляки	813	0,05%
11	Iншi	5 786	0,36%
	Разом	1 621 207	100%

• 2007: На 1 червня 2007 р. чисельність наявного населення в області становила 1533,6 тис. осіб. Упродовж січня-травня 2007 р. кількість жителів на теренах області зменшилася на 6,9 тис. осіб, або на 10,9 особи на 1000 чол. населення .

Сьогодення

За кількістю населення Полтавщина займає 11 місце серед областей України і на її території проживає на 1 січня 2011 р. в області, за оцінкою, чисельність наявного населення становила 1487,8 тис. осіб. Упродовж 2010 р. чисельність населення зменшилась на 11,8 тис. осіб, або на 7,9 особи у розрахунку на 1000 наявного населення. Чисельність населення зменшилась виключно за рахунок природного скорочення (11,9 тис. осіб), водночас зафіксовано міграційний приріст населення (47 осіб).

Порівняно з 2009 р. обсяг природного скорочення зменшився на 189 осіб, а його інтенсивність залишилася на тому ж рівні і становила 8,0 особи у розрахунку на 1000 наявного населення.

Народжуваність у 2010 р. зменшилась порівняно з 2009 р. з 9,8 до 9,5 живонароджених у розрахунку на 1000 наявного населення, а смертність — з 17,8 до 17,5 особи на 1000 наявного населення.

Серед прибулих із-за меж України у Полтавську область на постійне місце проживання колишні мешканці країн СНД становили 85,0%, інших країн — 15,0%. Серед вибулих переважна більшість також прямувала у країни СНД — 62,1%, тоді як в інші країни — 37,9%.

Національний склад населення однорідний, українців близько 90%. Густота населення 60 чоловік на кв.км. Приблизно 1000 тис. чоловік населення області це жителі міст.

Вікова структура і міського, і сільського населення області характеризується постарінням. Жіноче населення переважає над чоловічим.

Міграційні процеси

У повоєнний період Полтавщина, як і вся Україна, була охоплена процесом міжнаціональних міграцій. Багатьох молодих фахівців — випускників вищих і середніх спеціальних навчальних закладів — направляли на роботу не лише в різні області УРСР, але й у інші республіки СРСР, а в Україну, відповідно, — представників різних республік, перш за все з Російської Федерації. Чимало комсомольців і молоді з різних кінців СРСР їхало на спорудження Дніпровського (нині Полтавський) гірничо-збагачувального комбінату та на інші новобудови. Тому у період між 1959—1989 рр. відбулися помітні зміни в національному складі населення. Частка українців зменшилася за цей період з 93,4% до 87,6%, а росіян збільшилася відповідно із 5,12% до 10,2%. Зросла чисельність білорусів, вірменів, молдаван, азербайджанців, узбеків та представників інших народів, зменшилась питома вага євреїв, з'явилися удмурти, угорці, корейці.

Політика в СРСР була спрямована на міжнаціональне зближення, консолідацію народів і народностей, на переселення в інші республіки корінного населення, перш за все інтелігенції, здорової робочої сили з метою утворення єдиного радянського народу. Значний відтік населення з Полтавщини в радянський період був пов`язаний з індустріалізацією країни, будівництвом промислових районів Уралу, Кузбасу, Донбасу, у повоєнний період — з відбудовою Донбасу, освоєнням цілинних земель у східних регіонах, зі спорудженням БАМу тощо.

Розпад СРСР обумовив етнічні міграції, дещо позначився притік в область етнічних українців, а в зв`язку з трагічними подіями на Північному Кавказі — і представників кавказьких народів.

За попередніми підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 р. всього по Полтавській області нараховувалося 1 630,1 тис. мешканців, зокрема міського населення — 956,7 тис. чол. (58,7%), сільського — 673,4 тис. чол. (41,3%), чоловіків — 747,4 тис. осіб (45,9%), жінок — 882,6 тис. (54,1%). Жінок на 1000 чоловіків припадало 1181. У п`яти містах області населення становило: у м. Полтава всього 318 тис., із них чоловіків — 147,4 тис., жінок — 170,6 тис. У м. Кременчук населення 234 тис., у тому числі чоловіків — 108,1 тис., жінок - 125,9 тис. У м. Комсомольськ із населеними пунктами, підпорядкованими міськраді, — 54,3 тис. чол., у тому числі міського 51,7 тис., сільського — 2,6 тис., чоловіків — 25,4 тис., жінок — 28,9 тис.; у м. Лубни 52,6 тис. населення, із них чоловіків — 23,9 тис., жінок — 28,7 тис.; у м. Миргород — 42,9 тис. жителів, із них чоловіків — 19,9 тис., жінок — 23 тис. осіб.

За переписом 2001 р. помітні зміни і в національному складі населення області. Українці на той час становили 1 481 167 осіб (91,36%), росіяни — 117 071 (7,22%), білоруси — 6 309 (0,39%), вірмени — 2 678 (0,17), євреї — 1 843 (0,11%), татари — 819 (0,05%), німці — 712 (0,04%), грузини — 613 (0,04%), болгари — 364 (0,02%), угорці — 349 (0,02%), узбеки — 250 (0,01%), решта — представники інших націй і народностей. І до останнього часу демографічна ситуація на Полтавщині не поліпшується. На 1 червня 2007 р. чисельність наявного населення в області становила 1533,6 тис. осіб. Упродовж січня-травня 2007 р. кількість жителів на теренах області зменшилася на 6,9 тис. осіб, або на 10,9 особи на 1000 чол. населення.

Економіка

Промисловість

Економіка за містами

У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають паливна, харчова промисловості, машинобудування і чорна металургія. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів складає 77%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 374 промислових підприємства, окрім того, функціонує 618 малих промислових підприємств.

Транспорт

Кременчуцький залізничний вокзал

На території Полтавської області функціонують всі (за винятком морського) види транспорту — залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, повітряний. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, окремі види транспорту взаємодіють між: собою, формуючи транспортну систему.

Провідне місце за вантажнооборотом в області належить трубопровідному і залізничному транспорту (8053,3 млн. т км), а за пасажирооборотом — автомобільному (1863,9 млн. пас. км) і залізничному (1716,6 млн. пас. км).

Полтавська область відіграє значну роль у структурі транспортного комплексу України. Так, займаючи 4,8% території України, на якій проживає лише 3,3% населення країни, частка Полтавщини у структурі транспорту характеризується наступними показниками:

• за експлуатаційною довжиною залізничних колій загального користування — 3,9%
• за довжиною автомобільних доріг з твердим покриттям — 5,4%
• за вантажнооборотом автомобільного транспорту — 5%.

За період з 1990 по 2006 рік спостерігається загальне зменшення перевезення вантажів (141,4 млн. т. у 2006 р., проти 282,6 млн. т. у 1990 році).

Основні залізничні вузли — Полтава, Кременчук, Гребінка, Ромодан. Велике транспортне значення має Дніпро. Річка Сула судноплавна.

Зв'язок

На території Полтавської області основними видами зв'язку виступають:

• поштовий
• телеграфний
• міський і сільський телефонний
• телефонний міжміський (включаючи міжнародний)
• дротове мовлення
• передача і прийом телевізійних і радіопрограм
• радіозв'язок
• комп'ютерний
• мобільний

Доходи підприємств від подання послуг зв'язку у фактичних цінах постійно збільшується (1995 рік — 31,1 млн. грн., 2006 рік — 534,3 млн. грн.). В структурі доходів провідне місце займає мобільний зв'язок (250,0 млн. грн. та міжнародний зв'язок 106,8 млн. грн.).

Аналіз надання послуг підприємствами зв'язку загального користування свідчить, що з 1990 по 2006 рік значно скоротилось відправлення газет і журналів (з 104,3 млн. до 18,0 млн.), листів (з 61,1 млн. до 10,6 млн.), телеграм (з 2,3 млн. до 0,1 млн.), посилок (з 1,5 млн. до 0,3 млн.). Поряд з тим, майже в 4 рази збільшилися обсяги надання міжміських телефонних переговорів (включаючи міжнародні) (з 20 млн. в 1990 році до 82,6 млн. в 2006 році).

Телефонний зв'язок загального користування Полтавської області функціонує на базі 722 автоматичних телефонних станцій (2006 р.), з яких 176 діє в міських поселеннях, а 546 — в сільських. Діє 438,6 тис. номерів, з яких 83,8% в міських поселеннях. В останні роки спостерігається різке підвищення кількості абонентів мобільного зв'язку (з 0,6 тис. одиниць в 2000 році до 1516,4 тис. одиниць в 2006 році), що в свою чергу призвело до зменшення потреб в домашніх телефонних апаратах (з 125 тис. одиниць в 1990 році до 52 тис. одиниць в 2006 році.).

Персоналії

Значний внесок у розвиток вітчизн. науки і культури зробили уродженці Полтавщини:

літератори

• Боровиковський Л. І. — поет, фольклорист, етнограф, опрацьовував фольклорні сюжети, звертався до народної поетики та ритміки;
• Величко С. В. — літописець;
  
• Глібов Л. І. — поет, байкар, видавець, громадський діяч;
• Гнєдич М. І. — поет і перекладач віршів Гомера, бібліотекар Імператоської бібліотеки в Петербурзі (нині — Російська національна бібліотека);
• Гоголь М. В. — прозаїк, драматург, поет, історик, фольклорист;
• Головко А. В. — письменник, критик; лауреат Шевченківської премії (1969);
• Гончар О. Т.(3 квітня 1918, Ломівка — † 14 липня 1995, Київ) — письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978);
• Гребінка П. Є.  — письменник, педагог, видавець;
• Діхтяр О. І. — письменник, перекладач і педагог.
• Дольд-Михайлик Ю. П. — український письменник, сценарист;
• Драгоманов М. П. — публіцист, історик, літературознавець, і громадський діяч;
• Загребельний П. А. — український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії;
• Іваненко О. Д. — українська письменниця, перекладачка;
• Капніст В. В. — визначний російський і український поет, драматург і громадсько-політичний діяч кін. XVIII — поч. ХІХ ст.ст.;
• Ковінька О. І. — український письменник-гуморист;
• Козельський Я. П.  — письменник, філософ-просвітитель;
• Котляревський І. П.  — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч;
• Олена Пчілка (Косач Ольга Петрівна) — українська письменниця, драматург, публіцистка, громадська і культурна діячка, перекладачка;
• Панас Мирний (Рудченко Панас Якович) — український прозаїк та драматург;
• Сковорода Г. С. — український філософ і поет;
• Старицький М. П. — український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч;
• Тесленко А. Ю. — український письменник;
• Тютюнники Григір та Григорій — українські письменники;
• та ін.

художники, архітектори

• Боровиковський В. Л. — український та російський художник-живописець, іконописець та портретист;
• Зарицький І. В. — художник-прикладник, заслужений художник СРСР, член спілки художників України;
• Дяченко Д. М. — архітектор;
• Левицький Д. Г. — російський і український живописець-портретист;
• Литвиненко В. Г. (* 1908 — 1979) — український художник, график, живописець, письменник, народный художник УРСР (1960);
• Мокрицький А. М. — український і російський живописець і педагог;
• Позен Л. В. — скульптор і художник;
• Ярошенко М. О. — український маляр-жанрист, за військовим званням — генерал-майор.

композитори, музиканти

• Білаш О. І. (*6 березня 1931, Градизьк, Полтавська область—†6 травня 2003 Київ);
• Дунаєвський І. О. (*30 січня 1900, Лохвиця Полтавскої губернії, (нині Полтавська область), — †25 липня 1955, Москва, СРСР);
• Лисенко М. В. (*22 (10) березня 1842, Гриньки (Полтавщина) — †6 листопада (24 жовтня) 1912, Київ);
• брати Майборода Г. І. та П. І.

філософи, вчені

• Береговий Г. Т. — космонавт, двічі Герой Радянського Союзу;
• Греков Б. Д. — академік АН СРСР;
• Духов М. Л. — учений у галузі механіки, конструктор важких танків, тричі Герой Соціалістичної Праці;
• Володимиров Леонід Євстахійович — український вчений-правознавець, доктор кримінального права, професор.
• Дяченко А. А. — математик;
• Дяченко М. А. — математик;
• Житецький П. Г. — український філолог;
• Зайкевич А. Є. — агроном;
• Зарецький І. А. — археолог і нумізмат;
• Зарудний М. О. — український орнітолог;
• Іваненко Д. Д. — фізик-теоретик;
• Кондратюк Ю. В. (Шаргей О. Г.) — український вчений-винахідник, один з піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів;
• Левицький О. І. — академік АН УРСР;
• Остроградський М. В. — математик;
• Пічета Володимир Іванович — академік АН СРСР;
• Падалка Лев Васильович — український статистик, історик, археолог, етнограф, краєзнавець, громадський діяч;
• Сковорода Г. С. — український філософ і поет;
• Щербань О. Н — український вчений у галузі гірничої теплофізики і організатор науки, дійсний член АН УРСР, Заслужений діяч науки і техніки УРСР, Лауреат Державної премії СРСР.
• Грінченко Володимир Автономович — український археолог, музеєзнавець.

військові діячі

• Божинський-Божко М.В.  - Герой Крут
• Засядько О. Д. — вчений у галузі ракетної справи, генерал-лейтенант
  
• Капцевич П. М. — генерал від інфантерії, Тобольський і Томський генерал-губернатор
• Неверовський Д. П. — військовий діяч, герой Вітчизняної війни 1812, генерал-майор
• Паскевич І. Ф. — російський військовий діяч українського походження, генерал-фельдмаршал (з 1829 р.), граф Ериванський (з 1828 р.), найясніший князь Варшавський (з 1831 р.);
• Пащенко В. Г. — визначний військовий діяч Російської імперії генерал-лейтенант артилерії, генеральний значковий Армії Української Держави
  
• Пащенко Є. Г. — військовий діяч Російської імперії генерал-майор артилерії, військовий діяч Армії Української Держави
  
• Пащенко І. Г. — визначний військовий діяч Російської імперії, генерал-майор артилерії, генерал-хорунжий Армії Української Держави
  
• Пащенко О. Г. — визначний військовий діяч Російської імперії генерал-майор артилерії
  
• Петлюра С. В. — отаман військ УНР (в майбутньому голова Директорії УНР)
• Скоропадський П. П. — гетьман української держави своє дитинство провів на Полтавщині

декабристи

З Полтавщиною пов'язане життя деяких декабристів: братів С. І., М. І. та І. І. Муравйових-Апостолів, М. І. Лорера, М. С. Луніна, Драгоманова Яківа Акимовича, Шимкова Івана Федоровича, Андрієвича.

Кілька декабристів у різний час служили у військових частинах, дислокованих на Полтавщині: Бестужев-Рюмін Михайло Павлович, Бечаснов Володимир Олександрович, Вадковський Федір Федорович, Горбачевський Іван Іванович, з дворян Полтавської губернії Лісовський Микола Федорович. Уродженцями Полтавської області були члени Союзу благоденства брати Капніст Олексій Васильович і Капніст Семен Васильович.

З Полтавщиною пов'язані різні періоди життя і творчості Т. Г. Шевченка, композитора М. М. Калачевського, поетеси Л. Українки, художників і архітекторів С. І. Васильківського, В. Г. Кричевського, О. Г. Сластіона, російського актора М. С. Щепкіна, російських письменників І. Буніна, М. Горького і В. Короленка, грецьких вчених-енциклопедистів Євгенія Булгаріса і Никифора Феотокі, чеського композитора А. В. Єдлічки, грузинського поета Давида Гурамішвілі, ліванського письменника, перекладача і громадського діяча Михайла Нуайме, російських художників — Г. Г. Мясоєдова і його сина І. Г. Мясоєдова; вчених — математика Ф. І. Симашка, ґрунтознавця В. В. Докучаєва, природознавців М. І. Вавилова, В. І. Вернадського, російського хірурга М. В. Скліфосовського, вченого-лікаря О. Ф. Мальцева, фізика 3. М. Авксентьєвої, географа, методиста Булави Л., письменника В. М. Блакитного (Еллана), єврейського письменника Шолома Алейхема, письменника і кінорежисера О. П. Довженка, української письменниці Л. О. Яновської та ін.

На Полтавщині встановлені пам'ятники та меморіальні дошки історичним діячам, представникам вітчизняної науки, культурним діячам, діячам Великої жовтневої соціалістичної революції, громадянської і Великої Вітчизняної воєн. Полтавська область удостоєна ордена Леніна 1967.

Туризм

Найцікавіші об'єкти туризму:

Туристична Полтавщина.

• Хрестовоздвиженський жіночий монастир;
• Ансамбль Круглої площі та Монумент Слави 1805—1811 рр., м. Полтава;
• Пам'ятник Петру І 1849 р.;
• Тріумфальна арка 1820 р.;
• Всіхсвятська церква 1815—1821 рр.;
• Мгарський монастир XVII-ХІХ ст.;
• Миргородський державний керамічний технікум імені Миколи Гоголя 1846 р., м. Миргород — є визнаним на всю Україну центром художньої кераміки;
• Будинок водолікарні 1914—1917 рр., м. Миргород;
• Спасо-Преображенська церква, с. Великі Сорочинці 1732 р.;
• Літературно-меморіальний музей М. В. Гоголя, с. Великі Сорочинці;
• Великосорочинський історико-краєзнавчий музей, с. Великі Сорочинці;
• Садиба і парк с. Березова Рудка XVIII-ХІХ ст.;
• Державний музей-заповідник українського гончарства в Опішні;
• Фабрика художньої кераміки;
• Національний музей-заповідник М.В.Гоголя, с. Великі Сорочинці;
• Державний музей-заповідник педагога А. С. Макаренка, с. Ковалівка;
• Меморіальний комплекс садиби філософа і поета та пам'ятник Г. С. Сковороди, смт Чорнухи;
• Краєзнавчий музей (колишній будинок земства) 1903—1908 рр., м. Полтава;
• Пам'ятний знак на честь 800-річчя заснування Полтави 1974 р.

Ресурси Інтернет

	Портал «Україна»

• Герб Полтавської області
• Фото
• Полтавська область, каталог посилань Open Directory Project

http://geo.pnpu.edu.ua/

• Хрестовоздвиженський собор 1699—1709 рр., м. Полтава