Полтавська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полтавська область
Coat of Arms of Poltava Oblast.png Poltava-Oblast-flag.gif
Герб Полтавської області Прапор Полтавської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Полтавщина
Країна: Україна Україна
Утворена: 22 вересня 1937 року[1]
Код КОАТУУ: 53000
Населення: ▼ 1 465 250 (на 1.04.2013)
Площа: 28748 км²
Густота населення: 51.5 осіб/км²
Телефонні коди: +380-53
Обласний центр: Полтава
Райони: 25
Міста:

обласного значення
районного значення
5
10
Райони в містах: 5
Смт: 21
Села: 1783
Селища: 43
Селищні ради: 21
Сільські ради: 467
Номери автомобілів: BI (застаріле - 17)
Інтернет-домени: poltava.ua; pl.ua
Мапа області
Обласна влада
36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 45
Веб-сторінка: http://www.oblrada.pl.ua http://www.adm-pl.gov.ua
Голова ОДА: Удовіченко Олександр Васильович
Рада: Полтавська обласна рада
Голова ради: Момот Іван Михайлович

Полта́вська о́бласть — адміністративно-територіальна одиниця України з центром у місті Полтава. Утворена 22 вересня 1937 року. Розташована у середній частині Лівобережної України. Більша частина області лежить у межах Придніпровської низовини та Полтавської рівнини.

Площа — 28 748 км² (4,76 % території України), населення — 1 466 786 осіб[2] (1 лютого 2013, 3,22% мешканців України). Область налічує 25 районів та 15 міст, з яких п'ять — Комсомольськ, Кременчук, Лубни, Миргород та Полтава — обласного підпорядкування[3].

До найважливіших галузей господарства області належать сільське господарство та промисловість (зокрема харчова, легка, машинобудівна і ін.).

Зміст

Географія [ред.]

Докладніше: Географія Полтавської області

Географічне розташування [ред.]

Полтавська область 6-а серед областей України за площею. На півночі межує з Чернігівською та Сумською, на сході з Харківською, на півдні з Дніпропетровською та Кіровоградською, на заході з Київською та Черкаською областями України.

Полтавська область займає площу 28,7 тис. км², що становить 4,8 % території України. За цим показником займає 6-те місце серед інших регіонів України. Протяжність території з півночі на південь 213,5 км, а із заходу на схід 245 км.

Крайня північна точка області — за 3,3 км на північ від села Білогорілка — розташована в Лохвицькому районі з координатами 50°31′06″N 33°03′56″E / 50.518343° пн. ш. 33.065454° сх. д. / 50.518343; 33.065454. Крайня південна точка — лівий берег Дніпродзержинського водосховища, в Кобеляцькому районі з координатами 48°45′02″N 34°17′52″E / 48.750689° пн. ш. 34.297876° сх. д. / 48.750689; 34.297876. Крайня західна точка — за 1 км від села Смотрики — розташована в Пирятинському районі з координатами 50°17′00″N 32°05′24″E / 50.283232° пн. ш. 32.089971° сх. д. / 50.283232; 32.089971. Крайня східна точка — за 1,5 км від селища Шевченка Карлівського району має координати 49°30′24″N 35°28′43″E / 49.506532° пн. ш. 35.478676° сх. д. / 49.506532; 35.478676[4]

Рельєф та водойми [ред.]

Докладніше: Річки Полтавської області

Основна геологічна структура, в межах якої розташована область, — Дніпровсько-Донецька западина та її схили. Рельєф області рівнинний, вона лежить в межах Полтавської рівнини.

Деївська гора — найвища точка Придніпровської височини

Поверхня має загальний нахил з півночі-північного сходу на південь-південний захід. Максимальна абсолютна відмітка рельєфу (202,6 м) на лівобережжі області розташована за 5 км на захід від Опішні. На правобережній Придніпровській височині найвища точка поверхні 204 м (вершина горба Деївської гори, що розташована за 4 км на південь від Крюківського району Кременчука). Найнижча точка поверхні Полтавщини — 64 м — берег Дніпродзержинського водосховища.[5]

Річка Удай біля Пирятина

На території Полтавської області налічується 146 річок (водотоків довжиною понад 10 км) загальною довжиною 5 100 км. Серед них:

Середня густота річкової мережі 0,27 км/км². Найбільш розвинута річкова мережа в басейнах Псла і Хоролу — (0,4 км/км²). Найменший показник — 0,17 км/км² — в басейні Оржиці.

На півдні та південному заході область омивають води Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ.

Клімат [ред.]

Клімат визначається розташуванням у помірному кліматичному поясі, тип — помірно-континентальний. Середня температура січня — −3,7 °C, липня — +21,4 °C, кількість опадів складає 580–480 мм/рік, що випадають переважно влітку у вигляді дощів.[7]

Близько 2/3 кількості днів у році панує континентальний підтип повітряних мас із суходолу Євразії, 1/3 днів — морський підтип повітряних мас із північної та центральної Атлантики та внутрішніх морів — Середземного, Чорного, Азовського.

Флора і фауна [ред.]

Докладніше: Рослинність Полтавської області та Тваринний світ Полтавської області

Флора Полтавської області нараховує біля 2 тисяч видів різних систематичних груп рослин. Серед видів місцевої флори біля 1500 видів рослин з відділу покритонасінних, 3 види голонасінних, 16 видів папоротеподібних, 9 видів хвощів, 3 види плаунів, а також по 160 видів мохів і лишайників.[8]

Область належить до лісодефіцитних областей України. Лісистість її території разом з чагарниками і лісосмугами на початку XXI століття становить 9,55% (274,6 тис. га). Середня лісистість України становить понад 15%; світу — 29%. На території області основними типами лісів є широколистяні дубові (діброви) і хвойні соснові (бори).


Природно-рекреаційний потенціал складають у тому числі:

  • Гадяч — кліматичний курорт лісової зони, розташований на березі р. Псел;
  • Ліщинівка — лісовий кліматичний курорт, розташований на березі р. Ворскла;
  • Миргород — рівнинний бальнеологічний і грязьовий курорт лісостепової зони.

Об'єкти природно-заповідного фонду:

  • 46 заказників, у тому числі 11 державного значення;
  • 92 пам'ятки природи, серед яких — 1 державного значення;
  • Устимівський дендропарк (Устимівка);
  • 20 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва, з них 4 — державного значення;
  • 10 заповідних урочищ.

Історія [ред.]

Докладніше: Історія Полтавської області

Попереднім адміністративним утворенням на території була Полтавська губернія, утворена 27 лютого 1802 року, що складалась із 10, згодом 12, а з 1803 року — 15 повітів. До початку XX ст. Полтавщина залишалася аграрною губернією з великим поміщицьким землеволодінням. 3 червня 1925 Полтавська губернія ліквідована.

22 вересня 1937 року утворена Полтавська область у складі 45 районів та двох міст. У 1937 р. на території Полтавської області діяло 224 промислові підприємства та 312 кооперативних промислових артілей. На початок 1938 р. в області нараховувалося 2 727 колгоспів, за якими було закріплено 3238,7 тис. га орних земель.

Під час окупації у роки німецько-радянської війни (вересень-жовтень 1941 р. — вересень-листопад 1943 р.) територія Полтавської області входила до рейхскомісаріату «Україна», її було включено до генеральної округи Київ, що складалася з 26 ґебітів. Полтавщина була поділена на 12 ґебітів.

Після визволення території Полтавщини від окупантів вона і далі залишалася поділеною на 44 довоєнні сільські райони.

Після численних змін меж на 1 січня 1968 р. область поділялася на 25 районів. У її межах було 12 міст (2 обласного підпорядкування та 10 районного), 18 селищ міського типу, 3 робітничі селища та 2 224 сільські населених пункти.

За Всесоюзним переписом 1989 р. усього населення в області нараховувалося 1 753 030 чол.

Органи влади [ред.]

Державну виконавчу владу в області представляє Полтавська обласна державна адміністрація, самоврядування — Полтавська обласна рада.

Адміністративний устрій [ред.]

Докладніше: Адміністративний поділ Полтавської області‎

До складу області входить 25 районів та 5 міст обласного значення (Комсомольськ, Кременчук, Лубни, Миргород та Полтава). Кременчук та Полтава поділяються на відповідно два і три міські райони.

Населення [ред.]

Докладніше: Населення Полтавщини

За даними перепису 2001 [ред.]

За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 р. всього по Полтавській області нараховувалося 1 630,1 тис. мешканців, зокрема міського населення — 956,7 тис. чол. (58,7%), сільського — 673,4 тис. чол. (41,3%), чоловіків — 747,4 тис. осіб (45,9%), жінок — 882,6 тис. (54,1%). Жінок на 1000 чоловіків припадало 1181.

У п'яти містах області населення становило[9][10]:

  • Полтава всього 318 тис., із них чоловіків — 147,4 тис., жінок — 170,6 тис.
  • Кременчук населення 234 тис., у тому числі чоловіків — 108,1 тис., жінок — 125,9 тис.
  • Комсомольськ із населеними пунктами, підпорядкованими міськраді, — 54,3 тис. чол., у тому числі міського 51,7 тис., сільського — 2,6 тис., чоловіків — 25,4 тис., жінок — 28,9 тис.
  • Лубни 52,6 тис. населення, із них чоловіків — 23,9 тис., жінок — 28,7 тис.
  • Миргород — 42,9 тис. жителів, із них чоловіків — 19,9 тис., жінок — 23 тис. осіб.

Національний склад населення Полтавської області станом на 2001 рік[11]

№ Національність Кількість осіб Відсоток до загальної кількості
1 Українці 1 481 167 91,36 %
2 Росіяни 117 071 7,22%
3 Білоруси 6 309 0,39%
4 Вірмени 2 678 0,17%
5 Молдавани 2 562 0,16%
6 Євреї 1 843 0,11%
7 Азербайджанці 1 203 0,07%
8 Цигани 956 0,06%
9 Татари 819 0,05%
10 Поляки 813 0,05%
11 Інші 5 786 0,36%
Разом 1 621 207 100%

Сьогодення [ред.]

За кількістю населення Полтавщина займає 11 місце серед областей України і на її території проживає на 1 січня 2011 р. в області, за оцінкою, чисельність наявного населення становила 1487,8 тис. осіб.[12] Упродовж 2010 р. чисельність населення зменшилась на 11,8 тис. осіб, або на 7,9 особи у розрахунку на 1000 наявного населення. Чисельність населення зменшилась виключно за рахунок природного скорочення (11,9 тис. осіб), водночас зафіксовано міграційний приріст населення (47 осіб).[13]

Порівняно з 2009 р. обсяг природного скорочення зменшився на 189 осіб, а його інтенсивність залишилася на тому ж рівні і становила 8,0‰.[14]

Народжуваність у 2010 р. зменшилась порівняно з 2009 р. з 9,8 до 9,5 живонароджених у розрахунку на 1000 наявного населення, а смертність — з 17,8 до 17,5‰.[15]

Серед прибулих із-за меж України у Полтавську область на постійне місце проживання колишні мешканці країн СНД становили 85,0%, інших країн — 15,0%. Серед вибулих переважна більшість також прямувала у країни СНД — 62,1%, тоді як в інші країни — 37,9%.[16]

Національний склад населення однорідний, українців близько 90%. Густота населення 60 чол./км² Приблизно 1000 тис. чоловік населення області — це жителі міст.

Вікова структура і міського, і сільського населення області характеризується старінням. Жіноче населення переважає над чоловічим.

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 6,0 тисяч
за даними Держкомстату[17][18]
Полтава ▼297,6 Лохвиця ▼11,9
Кременчук ▼226,4 Гребінка ▼11,0
Комсомольськ ▼51,7 Глобине ▼10,3
Лубни ▼47,9 Кобеляки ▼10,3
Миргород ▲41,2 Зіньків ▼10,0
Гадяч ▲24,2 Решетилівка ▲9,4
Пирятин ▼16,1 Червонозаводське ▼8,7
Карлівка ▼15,5 Нові Санжари ▲8,5
Хорол ▼13,6 Диканька ▼7,9
Котельва ▲12,5 Градизьк ▼6,8

Економіка [ред.]

Історія господарської діяльності на Полтавщині [ред.]

Докладніше: Історія господарської діяльності на Полтавщині

Промисловість [ред.]

Докладніше: Промисловість Полтавської області
Економіка за містами

Більшість найманих працівників зайнято в переробній та добувній промисловості.

У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають паливна, харчова промисловості, машинобудування і чорна металургія. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 77%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 374 промислових підприємства, окрім того, функціонує 618 малих промислових підприємств.

Сільське господарство [ред.]

Докладніше: Сільське господарство Полтавської області

Рослинництво [ред.]

У сільськогосподарському виробництві області в 2006 році 66,4% прибутків дало рослинництво, провідними галузями якого є виробництво зернових культур, цукрового буряка, соняшника. Середня урожайність зернових на Полтавщині у 2006 р. становила 27,3 ц/га. Провідна зернова культура — озима пшениця.

Питома вага цукрових буряків у структурі посівних площ в середньому по області становить 5,1%. Валовий збір цукрового буряка в 2006 р. склав 2 364 тис. т, а середня врожайність становила 294,8 ц/га.

Середня врожайність соняшнику в Полтавській області становить 15,7 ц/га, а валовий збір — 264 тис. т (2006 р.).

Важливою галуззю рослинництва Полтавщини є картоплярство та овочівництво. У порівнянні з іншими культурами, рівень розвитку цієї галузі дещо нижчий. Більша частина виробництва картоплі припадає на приватний сектор та фермерські господарства; її врожайність становить 152 ц/га. У 2006 р. в області в усіх категоріях господарств вироблено 1696 т картоплі. Виробництво овочів протягом року складає в середньому 5570 тис. т, а середня врожайність становить 189 ц/га.

Тваринництво [ред.]

Основними галузями тваринництва Полтавської області є скотарство, свинарство, птахівництво. Крім того, в області набули поширення кролівництво, конярство, бджільництво, хутрове звірівництво, ставкове рибництво.

Скотарство дає понад 42% вартості всієї сільськогосподарської продукції області і понад 76% товарної продукції тваринництва.

Свинарство — друга важлива галузь тваринництва, яка дає понад 35% обласного виробництва м'яса, крім того — сало, шкіру та щетину. Завдяки скоростиглості, плодовитості, високій окупності кормів, порівняно високій забійній вазі м'яса, свинарство поширене в усіх низових адміністративних районах області.

Конярство, як і вівчарство, відіграє другорядне значення. Конезаводи та конеферми є в Пирятинському, Миргородському, Чутівському районах, однак розвиток цієї галузі на Полтавщині, в останні роки значно знизився.

Птахівництво — найбільш скоростигла галузь тваринництва, що дає яйця м'ясо, пух та пір'я. В області діє понад 30 спеціалізованих господарств по виробництву продукції птахівництва.

Ставкове рибництво — додаткова високопродуктивна галузь сільського господарства Полтавщини. В області налічується понад 1100 ставків, з яких для товарного рибництва придатні 2,5 тис. га.

Бджільництво — традиційна галузь сільського господарства Полтавщини, що дає цінні високоприбуткові продукти: мед, віск, бджолину отруту, квітковий пилок, маточне молочко. Негативною тенденцією в розвитку бджільництва області є зменшення за останні роки кількості бджолосімей у суспільному секторі і відповідно зниження виробництва продуктів в державних сільськогосподарських підприємствах. Разом з тим, в останні роки зростає частка приватного бджільництва.

Звірівництво в Полтавській області розвинуто досить слабо.

Зовнішньоекономічна діяльність [ред.]

Докладніше: Зовнішньоекономічна діяльність Полтавської області

Транспорт [ред.]

Докладніше: Транспорт Полтавської області
Кременчуцький залізничний вокзал

На території Полтавської області функціонують всі (за винятком морського) види транспорту — залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, повітряний. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, окремі види транспорту взаємодіють між собою, формуючи транспортну систему.

Провідне місце за вантажообігом в області належить трубопровідному і залізничному транспорту (8053,3 млн. т*км), а за пасажирообігом — автомобільному (1863,9 млн. пас.*км) і залізничному (1716,6 млн. пас.*км).

Полтавська область відіграє значну роль у структурі транспортного комплексу України. Так, займаючи 4,8% території України, на якій проживає лише 3,3% населення країни, частка Полтавщини у структурі транспорту характеризується наступними показниками:

  • за експлуатаційною довжиною залізничних колій загального користування — 3,9%
  • за довжиною автомобільних доріг з твердим покриттям — 5,4%
  • за вантажнооборотом автомобільного транспорту — 5%.

За період з 1990 по 2006 рік спостерігається загальне зменшення перевезення вантажів (141,4 млн. т. у 2006 р., проти 282,6 млн. т. у 1990 році).

Основні залізничні вузли — Полтава, Кременчук, Гребінка, Ромодан. Велике транспортне значення має Дніпро. Річка Сула судноплавна.

Зв'язок [ред.]

На території Полтавської області основними видами зв'язку виступають:

Доходи підприємств від подання послуг зв'язку у фактичних цінах постійно збільшується (1995 рік — 31,1 млн. грн., 2006 рік — 534,3 млн. грн.). У структурі доходів провідне місце займає мобільний зв'язок (250,0 млн. грн. та міжнародний зв'язок 106,8 млн. грн.).

Аналіз надання послуг підприємствами зв'язку загального користування свідчить, що з 1990 по 2006 рік значно скоротилось відправлення газет і журналів (з 104,3 млн. до 18,0 млн.), листів (з 61,1 млн. до 10,6 млн.), телеграм (з 2,3 млн. до 0,1 млн.), посилок (з 1,5 млн. до 0,3 млн.). Поряд з тим, майже в 4 рази збільшилися обсяги надання міжміських телефонних переговорів (включаючи міжнародні) (з 20 млн. в 1990 році до 82,6 млн. в 2006 році).

Телефонний зв'язок загального користування Полтавської області функціонує на базі 722 автоматичних телефонних станцій (2006 р.), з яких 176 діє в міських поселеннях, а 546 — в сільських. Діє 438,6 тис. номерів, з яких 83,8% в міських поселеннях. В останні роки спостерігається різке підвищення кількості абонентів мобільного зв'язку (з 0,6 тис. одиниць в 2000 році до 1516,4 тис. одиниць в 2006 році), що в свою чергу призвело до зменшення потреб в домашніх телефонних апаратах (з 125 тис. одиниць в 1990 році до 52 тис. одиниць в 2006 році.).

Туризм [ред.]

Найцікавіші об'єкти туризму:

Туристична Полтавщина.

Освіта [ред.]

Загальні кількість середньо-технічних закладів освіти з роками зменшується як і кількість випускників. Так у 2012 році діяло 42[19] заклади професійно-технічної освіти, які за той рік закінчили 7,4 тисячі очіб. У той час як 1995 року діяло 51 ПТУ, які того року закінчило 10,5 тсяч спеціалістів.[20]

ЗМІ [ред.]

У області зареєстровано 29 регіональних і одна обласна дротова радіостанція.[21]

Благодійна діяльність [ред.]

До 1921 року в Полтаві працювала «Полтавская Общегородская больничная касса», але згодом була закрита.

Благодійна організація «Лікарняна каса Полтавщини» зареєстрована 15 квітня 2003 року; організація є неприбутковою. Кількість членів ЛК станом на 1 січня 2012 року — 28 044 чоловік[22].

З 10 серпня 2007 року Благодійна організація «Лікарнянна каса Полтавщини» є членом Всеукраїнської громадської організації «Асоціація працівників лікарняних кас України».

За період 2004–2011 років на обстеження та лікування членів ЛК використано 19 млн. грн. (За 2011 рік — 4 218 000 грн.)

Персоналії [ред.]

Значний внесок у розвиток науки і культури зробили уродженці Полтавщини:

Літератори [ред.]

Художники, архітектори [ред.]

  • Боровиковський В. Л. — український та російський художник-живописець, іконописець та портретист;
  • Зарицький І. В. — художник-прикладник, заслужений художник СРСР, член спілки художників України;
  • Дяченко Д. М. — архітектор;
  • Левицький Д. Г. — російський і український живописець-портретист;
  • Литвиненко В. Г. (* 1908 — 1979) — український художник, график, живописець, письменник, народный художник УРСР (1960);
  • Мокрицький А. М. — український і російський живописець і педагог;
  • Позен Л. В. — скульптор і художник;
  • Ярошенко М. О. — український маляр-жанрист, за військовим званням — генерал-майор.

Композитори, музиканти [ред.]

Філософи, вчені [ред.]

Військові діячі [ред.]

Декабристи [ред.]

З Полтавщиною пов'язане життя деяких декабристів: братів С. І., М. І. та І. І. Муравйових-Апостолів, М. І. Лорера, М. С. Луніна, Драгоманова Яківа Акимовича, Шимкова Івана Федоровича, Андрієвича.

Кілька декабристів у різний час служили у військових частинах, дислокованих на Полтавщині: Бестужев-Рюмін Михайло Павлович, Бечаснов Володимир Олександрович, Вадковський Федір Федорович, Горбачевський Іван Іванович,[23]з дворян Полтавської губернії Лісовський Микола Федорович. Уродженцями Полтавської області були члени Союзу благоденства брати Капніст Олексій Васильович і Капніст Семен Васильович.[24]

З Полтавщиною пов'язані різні періоди життя і творчості Т. Г. Шевченка, композитора М. М. Калачевського, поетеси Л. Українки, художників і архітекторів С. І. Васильківського, В. Г. Кричевського, О. Г. Сластіона, російського актора М. С. Щепкіна, російських письменників І. Буніна, М. Горького і В. Короленка, грецьких вчених-енциклопедистів Євгенія Булгаріса і Никифора Феотокі, чеського композитора А. В. Єдлічки, грузинського поета Давида Гурамішвілі, ліванського письменника, перекладача і громадського діяча Михайла Нуайме, російських художників — Г. Г. Мясоєдова і його сина І. Г. Мясоєдова; вчених — математика Ф. І. Симашка, ґрунтознавця В. В. Докучаєва, природознавців М. І. Вавилова, В. І. Вернадського, російського хірурга М. В. Скліфосовського, вченого-лікаря О. Ф. Мальцева, фізика 3. М. Авксентьєвої, географа, методиста Булави Л., письменника В. М. Блакитного (Еллана), єврейського письменника Шолома Алейхема, письменника і кінорежисера О. П. Довженка, української письменниці Л. О. Яновської та ін.

На Полтавщині встановлені пам'ятники та меморіальні дошки історичним діячам, представникам вітчизняної науки, культурним діячам, діячам Великої жовтневої соціалістичної революції, громадянської і Великої Вітчизняної воєн. Полтавська область удостоєна ордена Леніна (1967).

Примітки [ред.]

  1. ↑ Постановление ЦИК СССР от 22 сентября 1937 года «о разделении Харьковской области на Харьковскую и Полтавскую, Киевской — на Киевской и Житомирскую, Винницкой — на Винницкую и Каменец-Подольскую и Одесской — на Одесскую и Николаевскую области» (рос.)
  2. ↑ «Демографічна ситуація в Україні на 1 лютого 2013 року». Головне управління статистики в Україні. 18 березня 2013. Процитовано 4 квітня 2013. 
  3. ↑ Регіони України та їх склад // Офіційний портал Верховної ради України
  4. ↑ Географія Полтавщини // Географічне положення
  5. ↑ Географія Полтавщини // Рельєф
  6. ↑ Географія Полтавщини // Води й водні ресурси
  7. ↑ // Клімат і кліматичні ресурси
  8. ↑ Географія Полтавщини // Рослинність.
  9. ↑ Про попередні підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Полтавська Думка. — 2002. — 14 — 20 червня., с. 3
  10. ↑ Соціально-економічне становище області за січень-червень 2007 року // Зоря Полтавщини. — 2007. — 25 липня.
  11. ↑ «Всеукраїнський перепис населення 2001 року». Процитовано 21 вересня 2011. (рос.)
  12. ↑ Офіційний сайт Полтавської обласної ради
  13. ↑ Офіційний сайт Полтавської обласної ради
  14. ↑ Офіційний сайт Полтавської обласної ради
  15. ↑ Офіційний сайт Полтавської обласної ради
  16. ↑ Офіційний сайт Полтавської обласної ради
  17. ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  18. ↑ При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2011 по січень 2012 року
  19. ↑ Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти
  20. ↑ Кременчуцький Телеграф: На Полтавщині щороку зменшується кількість ПТУ і їх випускників(рос.)
  21. ↑ Українське дротове радіо. Полтавська область
  22. ↑ БО «Лікарняна каса Полтавщини»
  23. ↑ Декабристи на Полтавщині.//Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 228–231
  24. ↑ Н. П. Савичев. Первые благовестители свободы. — Киев, изд-во политической литературы Украины, 1990, с.35

Посилання [ред.]

Flag of Ukraine.svg Портал «Україна»
Полтавська область у темах
Географія
Poltava regions.svg
Історія
Символіка
Адміністрація
Економіка
Інфраструктура
Соціальна сфера
Транспорт
Інше
Райони
Poltava-Oblast-flag.gif
Міста обласного значення
Flag of Poltava Oblast.svg Міста і смт Полтавської області
Міста:
Смт:
Автономна республіка
Області
Міста державного значення
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Полтавська_область&oldid=12545043