Полтавська (станиця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
станиця Полтавська
рос. Полтавская
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Краснодарський край
Муніципальний район Красноармійський район
Поселення Полтавське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 03 223 810 2
Основні дані
Час заснування: 1794
Населення 28 639
Площа 17 км² км²
Густота населення 1696,23 осіб/км²
Поштовий індекс 353800—353803, 353807 (вокзал)
Телефонний код +7-86165
Географічні координати: 45°22′00″ пн. ш. 38°12′42″ сх. д. / 45.366666666667001095447631087° пн. ш. 38.211666666667000° сх. д. / 45.366666666667001095447631087; 38.211666666667000Координати: 45°22′00″ пн. ш. 38°12′42″ сх. д. / 45.366666666667001095447631087° пн. ш. 38.211666666667000° сх. д. / 45.366666666667001095447631087; 38.211666666667000{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

65 км

Влада
Адреса http://www.stanpoltan.info
Голова адміністрації Побожий Володимир Анатолійович
Карта
Полтавська (Росія)
Полтавська
Полтавська

Станиця Полтавська — адміністративний, культурний і економічний центр Красноармійського району Краснодарського краю і одночасно сільській адміністрації. В радянський період була перейменована на станицю Красноармійська, потім станиці повернуто первісну назву.

Населення: 28 тис. осіб, загальна площа Полтавської — 17 км², щільність населення — 1696,23 осіб/км².

Станица розташована в дельті Кубані, оточена рисовими чеками, за 65 км північно-західніше Краснодару, за 11 км північніше Слов'янську-на-Кубані. Залізнична станція Полтавська на гілці «КримськТимашевськ».

Станиця Полтавська

У станиці базується мотобольний клуб «Кіровець».



Історія[ред.ред. код]

  • Полтавська, заснована в 1794, є однією перших сорока курінних поселень чорноморських козаків на Кубані (див. Кубанські козаки). Назву перенесено з однойменного куреня Січи, названого у свою чергу по місту Полтава;
  • У 1926 році в станиці працював україномовний педагогічний технікум;
  • У 1932–1933 Полтавська стала однією із станиць, поставлених за «саботаж» на «чорні дошки ганьби». Від голоду померли сотні станичників;
  • На підставі спеціального пункту постанови ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 14 грудня 1932 року[1] навесні 1933 все козацьке населення станиці було виселено до північних районів СРСР, а на їх місце поселені військовослужбовці Червоної армії та їх сім'ї. Станиця перейменована на Красноармійську;
  • 2004 року станиці було повернуто первісну назву;

Голодомор 1933[ред.ред. код]

Як пише Роберт Конквест в книзі «Жнива скорботи»: «Нападки Шеболдаєва на станицю Полтавську не були простою словесною погрозою. 17 грудня 1932 р. за розпорядженням голови крайвиконкому депортували всіх 27 тис. мешканців станиці.

Партизанський рух у цій окрузі існував до 1925 р., а окремі групи діяли і значно довше. У 1929–1930 рр. депортували 300 з 5600 господарств і судили 250 осіб за невиконання зернових заготівель, із числа яких близько 40 розстріляли. „Бабський бунт“ у цій місцевості очолили вдови червоних партизанів. У 1930–1931 рр. там провели серію арештів підозрюваних членів „Спілки визволення України“.

Тепер, у грудні 1932 р., у Полтавській відбулося справжнє повстання, учасники якого вбивали співробітників ОДПУ та активістів; станиця перейшла під контроль повстанців, котрі відрядили свої ескадрони до сусідніх селищ із закликом приєднатися до них. Одначе вони робили це надто повільно, і владі вдалося сконцентрувати коло Полтавської переважаючі сили і після тяжких боїв знову взяти станицю у свої руки.

Начальник ОДПУ Кубаєв віддав наказ: через те що Полтавська опинилася в руках куркулів, депортувати все населення, за винятком кількох лояльних громадян. Із цією метою оголосили воєнний стан, а жителів попередили, що за будь-яке порушення наказів винуватці отримають „найвищу міру соціалістичної законності — розстріл“: це стосувалося тих, хто „проводив агітацію, ширив провокаційні чутки, спричиняв паніку або плюндрував власність чи продукцію“. Згодом до станиці наїхали російські поселенці, і її перейменували в „Красноармейскую“.»

Примітки[ред.ред. код]

  1. Постановление 14 декабря 1932 г. ЦК ВКП(б) и СНК СССР «О хлебозаготовках на Украине, Северном Кавказе и в Западной области»

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]