Полтавський художній музей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полтавський художній музей
Полтавський художній музей.jpg
Засновано 1917
Розташування Україна Україна: Полтава
Адреса вул. Фрунзе, 5
Відкритий 27 квітня 1919 року
Фонд понад 9 000 одиниць зберігання
Директор директор Курчакова Ольга Миколаївна

Полта́вський худо́жній музе́й «Галере́я мисте́цтв» — державний музей у Полтаві (Україна). У зібранні — твори вітчизняного і зарубіжного мистецтва, а також численна етнографічна колекція.

Адреса музею: Полтава, вулиця Фрунзе, 5. Інша назва: Полтавська галерея мистецтв імені М. Ярошенка.

Історія музею[ред.ред. код]

В основі зібрання — подарована рідному місту колекція художника-передвижника М. О. Ярошенка, яка прибула до Полтави у 1917 році. Вона включала 100 живописних творів та 23 робочі альбоми самого митця, а також значну кількість робіт друзів та колег по Товариству пересувних художніх виставок, зокрема, І. Шишкіна, В. Полєнова, В. Маковського, І. Рєпіна, В. Максимова та ін.

Полтавський художній музей було відкрито 27 квітня 1919 року і спершу він носив статус картинної галереї. Його засновник, згодом відомий український археолог і музеєзнавець, Михайло Якович Рудинський, іменував його «Музеєм мистецтв».

Рішення про створення музею було прийнято після створення в місті Комітету охорони пам'яток старовини і мистецтва на Полтавщині, коли в руках громадськості зосередилися художні цінності з націоналізованих маєтків Кочубеїв (Диканька), Ґалаґанів (Сокиринці), Капністів (Обухівка), Рєпніних (Яготин). Приміщенням музею став колишній особняк поміщика Болюбаша, побудований у 1912 році за проектом відомого архітектора П. Альошина і розташований у тихому куточку Полтави по вулиці Спаська, 11.

Через півтора року музей було перетворено на художній відділ нинішнього Краєзнавчого музею, а від 1934 року, після здійсненої спроби ліквідації закладу, розмістився в його будівлі, зайнявши дев'ять залів першого поверху. Згідно з постановою РНК України від 7 березня 1939 йому було повернуто статус самостійного, тепер уже обласного, художнього музею.

Напередодні війни зібрання налічувало близько 30 тисяч експонатів.

Під час окупації експозиційна частина залишилася невивезеною і майже повністю загинула, вціліли тільки евакуйовані фонди. Архіви музею не збереглися, і сьогодні тільки завдяки путівнику М. Я. Рудинського можна уявити масштаби втрат. Серед них — і багата колекція західноєвропейського живопису, до якої входили твори Д. Тьєполо, П. Рубенса, М. Хондекутера, А. Остаде, Е. Віже-Лебрен та інших, та твори українських живописців XVII-XVIII століть і найкращі роботи майстрів російської школи XIX-XX століть, та багато іншого.

У листопаді 1944 року, коли Полтава перебувала ще в суцільних руїнах, художній музей поновив свою роботу.

У 1951 році музей повернувся у відновлену власну будівлю. У повоєнний період співробітники музею доклали максимум зусиль для поповнення втраченої колекції. Вона дійсно помітно зросла і зараз разом з уцілілими 4 187 експонатами становить понад 9 тисяч одиниць зберігання.

У зв'язку з незадовільним технічним станом колись наспіх відремонтованого будинку, (технічний висновок Полтавської філії Держбуд України «НДІпроектреконструкція», лютий 2000 року) Полтавський художній музей ухвалою Полтавської міської ради від 11 квітня 2000 року переведено в приміщення Галереї мистецтв по вулиці Фрунзе, де експозиція зайняла дві окремі анфілади першого поверху.

Музей на сучасному етапі[ред.ред. код]

На новому місці повністю збережено принцип хронологічної побудови експозиції. У лівій анфіладі - твори мистецтва Західної Європи - живопис, скульптура, декоративна пластика, фарфор. Серед унікальних — роботи Лукаса Кранаха Молодшого, Д. ван Равестейна, Клари Петерс, М. де Хондекутера, М. Баччареллі, Ж. Б. Греза, Ф. Гварді та ін. У правій - роботи українських і російських художників, зразки церковного начиння XVII -XVIII століть, скульптура, меблі.

У двох окремих залах експонуються роботи М. О. Ярошенка. Особливо цікавий автопортрет із парним до нього портретом дружини, Марії Павлівни; також представляють цінність кавказькі пейзажі, портрети одночасників, етюди до відомих робіт.

На сучасному етапі свого існування музей широко використовує переваги нового приміщення, зокрема великий виставковий зал, проводить масштабні тематичні фондові виставки, що дають городянам можливість краще ознайомитися з його колекцією, а самому музею популяризувати своє зібрання і мистецтво в цілому.

Джерела та посилання[ред.ред. код]