Польовий шпат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Lunar Ferroan Anorthosite
Feldspar
Alkali feldspar perthite (7cm long X 3cm width)

Польові шпати (рос. полевые шпаты, англ. feldspars; нім. Feldspate m pl, Feldspäte m pl, Feldspat-Familie f, Feld-spatgruppe f) – група найпоширеніших породотвірних мінералів класу силікатів каркасної структури, які характеризуються порівняно високою твердістю.

ПОЛЬОВИКИ – староукраїнська назва польових шпатів.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Польові шпати становлять бл. 50% від маси земної кори. Приблизно 60% їх міститься у вивержених гірських породах, у метаморфічних – бл. 30%, у осадових – 10-11%. Густина 2,6-2,8. Тв. 6-6,5. За хімічним складом – це алюмосилікати натрію, кальцію, калію, барію, як ізоморфні домішки містять рубідій, свинець, стронцій тощо. П.ш. використовуються у скляній, паперовій та інших галузях промисловості; деякі польові шпати як облицювальний матеріал та виробне каміння.

П.ш. підрозділяють на 3 групи:

Ортоклази – калієві польові шпати складу K2O.Al2O3.6SiO2. Зустрічаються у вигляді кристалів, іноді дуже крупних, але в основному у вигляді дрібнозернистих мас. Непрозорі, мають скляний або перламутровий блиск. Альбіто-натрієві польові шпати – складу Na2O.Al2O3.6SiO2. Зустрічаються у вигляді дрібнозернистих мас. Прозоріші, ніж ортоклази. Анортито-кальцієві польові шпати складу CaO.Al2O3.6SiO2. Утворюють такі ж кристали (завжди дрібні) та кристалічні маси, як ортоклази та альбіти.

Підгрупа плагіоклазів являє собою безперервний ізоморфний ряд альбіту Na[AlSi3O8] і анортиту Са[Al2Si2O8]. Для них характерна пластинчата будова. Залежно від вмісту кальцієвої (анортитової) молекули плагіоклази поділяються на 100 номерів. За вмістом SiO2 їх поділяють на кислі (№ 0-30), середні (№30-50) і основні (№ 50-100). У підгрупі лужних П.ш. найпоширенішими є ортоклаз і мікроклін. Обидва мінерали мають однаковий склад К[AlSi3O8] і відрізняються лише сингонією: ортоклаз моноклінної, а мікроклін – триклінної сингонії. Закономірні проростання ортоклазу або мікрокліну альбітом називають пертитом, а проростання плагіоклазу ортоклазом або мікрокліном – антипертитом. До плагіоклазів належать бітовніт, лабрадор та інші мінерали.

Підгрупа гіалофанів (ізоморфна суміш К[AlSi3O8] і Ва[Al2Si2O8]) зустрічається рідко і практичного значення не має. З усіх П.ш. найбільший промисловий інтерес становлять лужні П.ш. У нашій країні майже 2/3 загального видобутку польовошпатової сировини використовується в скляній промисловості і близько 1/3 в керамічній.

Гірські породи і руди[ред.ред. код]

Польовошпатові вивержені гірські породи непегматитового характеру можна поділити на дві підгрупи:

  • а) алюмосилікатні породи, що складаються переважно з польових шпатів і кварцу – граніти, фельзити, апліти, аляскіти та ін.;
  • б) алюмосилікатні породи, в яких кварцу немає, а польовий шпат замінений лужними мінералами – нефелінові сієніти, міаскіти та ін.

Серед них можна назвати родовища аляскітів у США (Спрус-Пайн), тіла змінених порід гранітного ряду (кора вивітрювання) в Англії, Польщі, Японії, Франції. Одним з класичних прикладів цієї підгрупи є родовище Шеблув у Польщі. Як польовошпатову сировину використовують також ґрейзенізовані граніти з родовища Сент-Стівенс (графство Корнуелл, Англія). До цього типу належать слюдяні граніти в Узбекистані (Лянгарське родовище), альбітити в Казахстані (гора Аксоран), лейкократові граніти в Таджикистані (Такобське родовище), мусковітові граніти на Уралі, гранітні масиви в Україні (Кіровоградська область ) та ін.

Найвисокоякіснішими польовошпатовими рудами для скляної і керамічної промисловості є грубозернисті та гіганто-зернисті польовошпатові пегматитові жили. У багатьох країнах використовують також апліти, польовошпатові піски, змінені граніти, ліпарити, фельзит-порфіри та ін. За кордоном близько 2/3 всього видобутку польового шпату припадає на пегматитову сировину.

Родовища[ред.ред. код]

Усі родовища польовошпатової сировини можна поділити на три групи:

  • 1. Гранітні і частково лужні пегматити.
  • 2. Польовошпатові вивержені гірські породи непегматитового характеру.
  • 3. Польовошпатові піски. Пегматити є комплексними родовищами, і польовий шпат видобувається з них як спеціально, так і попутно.

Найбільшими родовищами гранітних пегматитів є родовища в РФ (Карелія, Урал, Прибайкалля, Сх. Сибір, Забайкалля, Далекий Схід), Швеції, Норвегії, США та інших країнах. Нефелінові пегматити відомі на Уралі (Вишневогорське родовище та ін.). Великі родовища гранітних пегматитів є в Україні (Єлисеївське, Зелена Могила).

Видобування[ред.ред. код]

Feldspar output in 2005. Click the image for the details.

В кінці ХХ ст. у світі спостерігалося збільшення видобутку П.ш. (Demand for feldspar in ceramics to increase // Skill. Mining Rev. – 2000. – 89, 2. – Р. 8.). Світовий видобуток П.ш. у 1998 р. становив 11,5 млн т, з них у Китаї, Італії, Японії, Туреччині і США 63%. Промисловий видобуток нефелінового сієніту проводиться переважно в Канаді і Норвегії. У кераміч-ному виробництві споживання П.ш. і нефелінового сієніту становить приблизно 5,5 млн т/рік або 41% від загального попиту. Очікуване зростання споживання становить приблизно 10% на рік. У скляному виробництві споживання польового шпату і нефелінового сієніту становить приблизно 5,75 млн т/рік із загальним скороченням попиту за рахунок збільшення використання скляного бою.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]