Польська академія наук
Польська Академія Наук (пол. polska Akademia Nauk, ПАН) – державна академія наук Польщі, що є з одного боку, за зразком французької академії наук, установою, що поєднує польських учених, а з іншого - мережею керованих із центру державних наукових інститутів, головним завданням яких є проведення наукових досліджень на високому рівні.
Зміст |
Історія [ред.]
Заснувати ПАН було вирішено на I-у конгресі польської науки (29.06–2.07.1951). Це рішення було пов'язане з ліквідацією Польської академії мистецтв (пол. polska Akademia Umiejętności) і Варшавського наукового товариства (пол. towarzystwo Naukowe Warszawskie)[1]. Була утворена згідно зі статутом про Польську академію наук від 30 жовтня 1951 р., і її політичним завданням був контроль ученого середовища[2]. Спочатку була тільки об'єднанням учених, однак, у 1960 р. була перетворена в центральну урядову організацію, що відає наукою в Польщі й керує мережею інститутів. У 1990 р. ПАН втратила статус урядової організації. Функції контролю науки на урядовому рівні прийняв на себе Комітет наукових досліджень.
Президенти [ред.]
- Ян Богдан Дембовський 1952-1956
- Тадеуш Котарбинський 1957-1962
- Януш Грошковський 1962-1971
- Влодзимеж Тшебятовський 1971-1977
- Вітольд Новацький 1977-1980
- Олександр Гейштор 1980-1983
- Ян Кароль Костшевський 1984-1990
- Олександр Гейштор 1990-31 грудня 1992
- Лешек Кузьницький 1 січня 1993-31 грудня 1998
- Мирослав Моссаковський 1 січня 1999-26 грудня 2001
- Єжи Колодзейчак 16 січня 2002-31 березня 2003 (в. о. президента)
- Анджей Легоцький 1 квітня 2003-31 грудня 2006
- Міхал Клябер з 1 січня 2007
ПАН як об'єднання вчених [ред.]
ПАН зібрала у своєму середовищі найвидатніших польських учених, які носять титули дійсних членів. Їхня кількість обмежена 3505 місцями. Крім того, існують також член-кореспонденти.
Членство в академії є довічним. Правом висувати кандидатів у член-кореспонденти мають дійсні члени, а також вчені ради Вузів і інститутів ПАН. Дійсні члени обираються в міру звільнення місць з член-кореспондентів шляхом голосування дійсних членів.
Членами ПАН є не тільки польські вчені, але іноземці (близько 30% загальної кількості).
Дійсні члени й вітчизняні член-кореспонденти утворюють загальні збори ПАН, на якім обирається президент, президія, керівники тематичних відділень, комітетів нормалізації ономастики, а також схвалює кандидатури керівників місцевих відділень.
ПАН як мережа інститутів [ред.]
ПАН також є мережею декількох десятків НДІ. Формально вони підкоряються керівникам тематичних відділень ПАН і фінансуються безпосередньо Комітетом наукових досліджень. Ці НДІ створюють бл. 2000 місць для науковців, а витрати на їхнє утримання становлять бл. 1/3 витрат державного бюджету Польщі на наукові дослідження (0,5% ВВП). У них не навчаються студенти, але зате існує аспірантура, закінчивши яку аспірант має право одержати ступінь доктора наук і пройти процедуру габілітації.
Головним завданням інститутів є проведення наукових досліджень на світовому рівні. Дослідження, проведені ПАН приносять відчутну фінансову вигоду.
Співробітництво із закордоном [ред.]
ПАН має філії в Брюсселі, Москві, Парижі, Римі й Відні, а також Центр наукових досліджень в Берліні.
Примітки [ред.]
- ↑ P. Hübner, Nauka polska po II wojnie światowej - idee i instytucja, Warszawa 1987, с.143-144
- ↑ Dzieje Instytucji