Польська музика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Польська музика — одна з найдавніших слов'янських музичних культур.

Народна музика представлена танцювальними і пісенними жанрами. Переважають 3-дольный пунктирний ритм із переміщенням акценту із сильної частки такту на слабку й 2-дольный синкопований. Одними з самих ранніх поляки вважають весільну пісню Oj chmielu, chmielu, серед авторських творів — Gaude Mater Polonia Вінцентія з Кєльчи.

У народному інструментарії збереглися стукалки, бубни, свистульки, сопілки, дзвіночки. Серед інших иар. інструментів: струнно-смичкові — скрипки, генсле, мазанки, марини, басетлы й ін.; духові — лигавки, дуди (волинки); ударні — дерев, «кле-котки» (тріскачки), великий і малий бубни. Популярні стародавні народні танці: ходзоний (попередник полонезу), краков'як, мазурка, куявяк, оберек.

Становлення професійної музики[ред.ред. код]

В 9-10 століттях разом з католицизмом у Польщу проникнув григоріанський спів. В 11-12 ст. були відкриті церковні співочі школи, учні яких вводили у григоріанський хорал інтонації народної музики. Вплив народного музичного мистецтва особливо виявився в містеріях (з 12 ст.), що виконувалися латинською мовою мандрівними семінаристами, і польською потішниками (нокулаторами).

Поряд із церковною музикою розвивалося світське. В 12 ст. виникли придворні капели, в 13 ст. з'явилися т.зв. лицарська пісня й позалітургійна духовна пісня (наприклад, «Богородиця», популярна понині), ранні зразки секвенцій. Перший відомий польск. композитор — Вінцентій з Кєльчи (13 ст.). В 13 ст. зародилася вокальна поліфонія, що проникнула в 15 ст. у світську вокально-інструментальну музику (Миколай з Радома). З 14 ст. у містах з'являються гільдії, а з 16 ст. — цехи міських музикантів, в університетах вводиться викладання теорії музики (Себастіан з Фельштина), випускаються сбірки пісень й інші нотні видання.

В 16 ст. з поширенням ідей Відродження й Реформації (2-я половина 16 ст.) у польській музиці підсилюються світські елементи, виникають пісні типу мадригалу (Миколай із Кракова), розвивається інструментальна музика. Твори духовної музики різних жанрів писали Вацлав із Шамотул, М. Гомулка, Марцин зі Львова (М. Леополита), Миколай із Кракова, Миколай із Хшанова, Себастіан з Фельштина. Високою професійною майстерністю відрізнявся спів т.зв. рорантистів, що виконували духовні твори італійських та нідерландських поліфонистів. Музиканти, пов'язані із протестантизмом, культивували національні елементи, видавали пісні побутового характеру з польскими текстами. Одночасно бурхливо розвивалася світська музика (Діомед Като, В. Длугорай, Я. Поляк), що одержала популярність в європейських країнах. Славилися також струнні інструменти роботи польських майстрів (родина Гроблич, Б. Данкварт). Серед польских композиторів кінця 16-17 ст., що опиралися на ідеї бароко, — М. Зеленьський (майстер многохорной техніки), М. Мельчевський (обоє ввели в Польську музику жанр концерту), А. Яжембський (також скрипаль й архітектор), Б. Пенкель (автор першої польскої ораторії), Д. Стахович, А. Пашкевич, С. С. Шажиньський, Г. Г. Горчицький. В 1628 при королівському дворі силами італійських музикантів вперше були поставлені оперні спектаклі. Невеликі оперні трупи й інструментальні капели із кріпаків існували при дворах магнатів й єпископів. В 1724 у Варшаві відкрився театр, зал «Операльня», де під орудою польских диригентів ішли оперні спектаклі. В 1765 у Варшаві заснований «Національний Театр», у якому були поставлені чисельні опери, у тому числі перша національна — «Ощасливлена вбогість» М. Каменьського (1778). У середині 18 століття з'явились перші польскі симфонії (Я. Щуровський, А. Мільвід, Я. Ваньський, В. Данковський), написані головним чином у стилях мангеймської школи й ранньої віденської класичної школи. У кінці 18 століття створюються інструментальні концерти (Ф. Яневич, Я. Клечиньський).

Польська музика в епоху романтизму[ред.ред. код]

Перші представники польскої музичного романтизму — М. К. Огіньський, композиторка і піаністка Марія Шимановська, що були авторами фортепіанної музики. Вагомим внеском відзначились також: Юзеф Ельснер (вчитель Ф. Шопена та засновник майбутньої консерваторії у Львові), Кароль Курпінський (засновник вокально-оперної школи). Одержує розвиток польська музична фольклористика.

До найбільших досягнень Польщі відносять творчість Ф. Шопена — його творчість склала епоху у фортепіанній музиці. Творцем польскої класичної національної опери вважається С. Монюшко («Галька», 1847; «Страшний двір», 1864). У 2-й половині 19 — початку 20 століть висуваються скрипалі-віртуози Г. Венявський, Ап. Контський, піаністи Ю. Венявский, І. Я. Падеревський, композитори В. Желеньський, 3. Носковський (національна симфонічна поема «Степ»). В 1901 організована Національна філармонія.

XX століття[ред.ред. код]

Після віновлення Польської держави (1918) музичне життя Польщі визначалася багатоманіттям творчих течій. Важливе значення мала діяльність К. Шимановського, що продовжував неоромантичні традиції. В той же час набував поширення неокласицизм (В. Лютославський). Створювалися нові музичні товариства, вищі і середні навчальні музичні заклади.

У роки другої світової війни польське мистецтво розвивалося лише консперативно, організовувались таємні концерти, створювались повстанські пісні. У повоєнні роки Польща зазнавала ідеологічного тиску, що позначився і на музичному мистецтві. З 1960-х роках польська музична культура поступово входить у європейський авангард. Серед найвідоміших польських композиторів — В. Лютославський та К. Пендерецький.

В 1970-х роках в Польщі завойовує популярність біг-біт, на основі якого сформувалася польська рок-музика, серед найвідоміших гуртів — SBB та Czerwone Gitary.

Сучасність[ред.ред. код]

Станом на 1988 рік у Польщі працювало 9 оперних театрів, 29 симфонічних оркестрів, 27 філармоній та 8 консерваторій (у Бидгощі, Гданську, Катовіцах, Кракові, Лодзі, Познані, Варшаві, Вроцлаві). З 1945 року працює нотне видавництво PWM та спілка композиторів Польщі. Регулярно проводяться фестивалі академічної музики «Варшавська осінь», міжнародні конкурси піаністів ім. Ф. Шопена (ще від 1927 р.) та скрипалів ім. Г. Венявського, фестивалі естрадної пісні в Сопоті, джазові фестивалі Jazz Jamboree та інші.

Джерела[ред.ред. код]

  • Музыкальный энциклопедический словарь. М., «Советская энциклопедия», 1990
  • Бэлза И. Ф., История польской музыкальной культуры
  • Grzegorz Michalski, Ewa Obniska, Henryk Swolkień and Jerzy Waldorff, An Outline History of Polish Music. Edited by Tadeusz Ochlewski. Warsaw, Interpress Publishers,1979, (194 p., index of names), + fully illustrated pages (ca 80).
  • Broughton, Simon. «Hanging on in the Highlands». 2000. In Broughton, Simon and Ellingham, Mark with McConnachie, James and Duane, Orla (Ed.), World Music, Vol. 1: Africa, Europe and the Middle East, pp 219—224. Rough Guides Ltd, Penguin Books. ISBN 1-85828-636-0

Посилання[ред.ред. код]


Прапор Польщі Це незавершена стаття про Польщу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.