Польсько-турецька війна 1633-1634

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Польсько-турецька війна 1633-1634, війна між Річчю Посполитою та Османською імперією, що відбулася під час Смоленської війни Речі Посполитої з Московською державою та може розглядатися як "другий фронт" цієї війни.

Османська імперія вирішила скористатися складним становищем Речі Посполитої, що опинилася під ударом з боку Московської держави. Влітку 1633 року, начебто без дозволу турецького султана, сілістрійський паша Абази переправив через Дністер 2-тисячний татарський загін, що почав пустошити Поділля. Військо під проводом коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського вигнало татар за Дністер, перейшло кордон і коло Сасового Рогу над Прутом розгромило їх.

Тоді на початку серпня 1633 року сам Абази-паша з турецьким військом перейшов Дунай, долучив до себе військо господаря Молдови, і в середині жовтня зайняв старі шанці султана Османа з часу Хотинської війни 1621 року. Йому на зустріч вийшов Конєцпольський із 1000 кварцяного війська, 1250 запорожців і 7000 приватного магнатського війська. Польське військо зайняло старі шанці під Кам'янцем.

19 жовтня на допомогу Абази-паші підійшли татари Буджацької орди. 23 жовтня Абази, впевнений у перевазі свого війська, розпочав битву, але був розбитий, і був змушений відступити за кордон. Оскільки Абази-паша раніше переконав султана Мурада в тому, що Річ Посполита не в стані опиратися турецькому нападу, султан наказав його задушити.

Наступного року Мурад проголосив джихад проти Речі Посполитої, але перемога коронного війська над армією Шеїна змусила його відмовитися від планів війни та укласти "вічний мир" із Річчю Посполитою.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Jan Widacki, "Kniaź Jarema", Śląsk, 1984, ISBN 83-213-0797-7 стор 29