Поль Леду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поль Леду (фр. Paul Ledoux; 8 серпня 1914 - 6 жовтня 1988) — бельгійський астроном, член Бельгійської королівської академії наук, літератури і витончених мистецтв.

Родився в Фор'єрі. У 1937 закінчив Льєзький університет. У 1939-1940 працював в Інституті теоретичної астрофізики в Осло та Стокгольмській обсерваторії. У 1940-1941 і 1946-1947 був стипендіатом в Єркській обсерваторії (США). З 1947 працює в Льєзькому університеті (з 1959професор).

Основні наукові праці присвячені теорії внутрішньої будови зірок, зокрема проблемам зоряної змінності, гравітаційної нестійкості і утворення зірок. Виконав численні розрахунки еволюційних послідовностей моделей зірок, переважно для таких критичних стадій еволюції зірок, коли в них виникають різного роду нестійкості. Показав, що масивні зірки головної послідовності повинні бути нестійкими до коливань в результаті пульсацій, що збуджуються в областях, де генерується ядерна енергія; в 1941 визначив верхню межу маси стійких зірок, що обумовлюється характером протікання ядерних реакцій в зірці. У 1947 розглянув процеси конвективного перемішування речовини в гігантах з неоднорідним хімічним складом і ввів поняття півконвективної зони. У 1951 розробив гіпотезу нерадіальних коливань для інтерпретації змінності зірок типу β Цефея.

Премія Франкі (1964), медаль А.С.Еддінгтона Лондонського королівського астрономічного товариства (1972).

Джерела[ред.ред. код]