Поляновський мир 1634

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поляновський мир 1634 р. — мирний договір між Московським царством і Річчю Посполитою, підписаний 17(27) травня  — 4(14) червня 1634 р. у с. Семлево на р. Поляновці (притока Дніпра).

Завершив московсько-польську війну 1632–1634 рр., що велася за Чернігово-Сіверські і Смоленські землі. Переговори розпочались у березні 1634. Московську делегацію очолював боярин Ф.Ше­реметєв та окольничий О.Львов, польську — канцлер Я.Задзік, литовську — Криштоф Радзивілл.

Укладений після тривалих суперечок, Поляновський мир в основному підтвердив умови Деулінського перемир'я 1618 р. За Поляновським миром Московська держава зобов'язувалася повернути Польщі зайняті в ході війни (крім м. Серпейська з повітом) території та сплатити контрибуцію у розмірі 20 тис.крб. Річ Посполита мала вивести свої війська за межі Московського царства. Польський король Владислав IV Ваза відмовлявся від претензій на московський престол. Сторони домовилися обмінятися полоненими без викупу і створити комісію для розмежування кордону (працювала протягом 1635–1648 рр.). Ратифікований у 1635 р. Внаслідок Поляновського миру вся Чернігово-Сіверщина потрапила до складу Речі Посполитої і на цій території було створено Чернігівське воєводство (1635 р.).

Положення договору[ред.ред. код]

  • Підтверджувалися кордону між Росією і Річчю Посполитою по Деулінському перемир'я 1618 а, тобто остання зберігала за собою Чернігівську землю з містами Чернігів і Новгород-Сіверський ( власне залишалася за Польщею) і Смоленську землю з містами Смоленськ, Трубчевськ, Рославль та ін (власне залишалася за Литвою).
  • Росія відмовлялася від усіх зайнятих у ході війни руських земель, які були захоплені Річчю Посполитою на початку XVII століття а. Виняток становив місто Серпейск з повітом.
  • Річ Посполита зобов'язувалася вивести війська з меж Росії.
  • Король польський і великий князь литовський Владислав IV відмовлявся від претензій на російський престол.
  • Росія повинна була виплатити Речі Посполитої 20 тисяч рублів.
  • Був зафіксований негайний обмін полоненими без викупу і затримання, а також межування кордонів (здійснено 5 комісіями в 1635 - 1648 ах).

У ході переговорів між представниками обох держав російської делегацією були відкинуті:

  • Пропозиція поляків дозволити їм будувати католицькі костел и, набувати вотчини в Московській державі (як і російським), вільно вступати в шлюб підданих обох держав;
  • Пропозиція про те, щоб російський цар Михайло підписувався як «цар своєї Русі», а не «цар всія Русі».
  • Пропозиція поляків про те, що « король польський і великий государ московський повинні разом намагатися, щоб був у них наряд гарматний, кораблі і люди військові на море Лівонській (Балтійському) і на морі Великому (Чорному) для розширення кордонів» [1].

Світ був ратифікований обома сторонами в 1635 у.

Примітки[ред.ред. код]

  1. С. Соловйов Історія Росії т. IX, стор 12-13.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
  2. Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.