Полянський Павло Броніславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полянський Павло Броніславович
Народився 27 вересня 1961(1961-09-27) (62 роки)
Білоцерківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність історик
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Павло́ Бронісла́вович Поля́нський (нар. 27 вересня 1961(19610927), Пилипча) — український історик, громадський діяч, державний службовець. З 1 липня 2020 року — заступник Державного секретаря КМУ[1]. Державний службовець 1 рангу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селі Пилипча Білоцерківського району Київської області.

Після закінчення у 1978 році Терезинської середньої школи працював слюсарем у навчально-дослідному господарстві Білоцерківського сільськогосподарського інституту.

У 1979 році вступив на історичний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького, який з відзнакою закінчив у 1984 році.

З серпня 1984 по листопад 1997 року, з перервою на час служби в армії у 19841986 роках, працював учителем історії, суспільствознавства і правознавства загальноосвітньої середньої школи № 1 м. Фастова. Вчитель вищої категорії.

Учасник опозиційного руху на Фастівщині наприкінці 80-х — на початку 90-х років ХХ ст. Один із творців самвидавівської газети «У Хвастові». На початку 90-х років ХХ ст. — голова страйкового комітету освітян міста і району.

Два скликання поспіль (19901997 рр.) за політичної підтримки партій національно-демократичного спрямування обирався депутатом Київської обласної ради від м. Фастова. На той час, один із наймолодших депутатів у її складі; член демократичної опозиційної меншості.

У 19921996 роках заочно навчався в аспірантурі Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.

З листопада 1997 по травень 2007 року працював у Міністерстві освіти і науки України на посадах провідного спеціаліста головного управління загальної середньої освіти, з 2000 року — начальника головного управління змісту освіти, з травня 2003 по травень 2007 року — директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти.

З травня 2007 по 24 січня 2008 року працював в Академії педагогічних наук України на посаді першого заступника головного вченого секретаря — начальника Науково-організаційного відділу апарату Президії АПН України.

З 23 січня 2008 по 17 березня 2010 року — заступник Міністра освіти і науки України. Призначений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.01.2008 р. № 135-р[2]. Звільнений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2010 р. № 440-р за власним бажанням[3].

Працював заступником директора Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво ім. М.Бажана».

З 19 березня 2014 по 30 вересня 2015 року — знову працював заступником Міністра освіти і науки України. Призначений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.03.2014 р. № 211-р[4]. Звільнений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 1008-р за власним бажанням[5].

Працював провідним науковим співробітником у Київському університеті імені Бориса Грінченка.

Із січня 2017 року до 1 липня 2020 року — Державний секретар Міністерства освіти і науки України[6][7]. Призначений за результатами відкритого конкурсу Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.01.207 р.№ 26-р.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У березні 1996 року, працюючи вчителем історії загальноосвітньої школи, захистив в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України дисертацію на тему «Зовнішня політика СРСР у 1938 — серпні 1939 рр. в англомовних документальних виданнях».

Кандидат історичних наук (1996), доцент (2005).

Член Національної спілки журналістів України (з 2012 р.)

Основні праці[ред. | ред. код]

  • «ХХ століття. Нариси з історії. Зошит другий. Зарубіжний світ (1900—1945). Країни Європи та Америки (у співавторстві). Навчальний посібник» (1997, у співавторстві)
  • «ХХ століття. Нариси з історії. Зошит третій. Зарубіжний світ (1900—1945). Країни Європи, Азії, Латинської Америки (у співавторстві). Навчальний посібник. Історія в школі. Спеціальний випуск» (1997, у співавторстві)
  • «ХХ століття. Нариси з історії (1901—1945). Навчальний посібник (1998, у співавторстві)
  • „The reform of history teaching in Ukraine“ (1998)
  • „Міжнародні відносини в Європі напередодні Другої світової війни. Монографія“ (1999)
  • „Основи громадянської освіти. Навчальний посібник“ (1999, у співавторстві)
  • „Передвоєнна криза в міжнародних відносинах і дипломатія (вересень 1938-серпень 1939)“ (2000)
  • „Основи громадянської освіти. Навчальний посібник для учнів 8-9 класів“ (2000, у співавторстві)
  • „Всесвітня історія. 1901—1945. Нариси з історії. Навчальний посібник“ (2000, у співавторстві)
  • „Довідник з історії України. Вид. 2-ге“ (окремі статті) (2001)
  • „Юридична енциклопедія“ (окремі статті): том 2(1999), том 4 (2002)
  • „Енциклопедія міжнародного права“ (окремі статті): том 3 (2019)
  • „Всесвітня історія. 1914—1939. Підручник для 10-го класу загальноосвітніх навчальних закладів“ (2002)
  • „Абетка рівності“ (2007)
  • „Всесвітня історія. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту, академічний рівень“ (2010)
  • „Організаційно-методичне забезпечення моніторингових досліджень якості загальної середньої освіти. Монографія“ (2011, у співавторстві)
  • „Всесвітня історія. Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту, академічний рівень“ (2012)
  • „Драматичні тридцяті. Навчальний посібник“ (2012)
  • „Підручник з історії: проблеми толерантності. Методичний посібник для авторів та редакторів видавництв“ (2012, у співавторстві)
  • „Революція Гідності 2013—2014 рр. та агресія Росії проти України. Науково-методичні матеріали“ (2015, за загальною редакцією)
  • „Революція Гідності 2013—2014 рр. та агресія Росії проти України. Навчально-методичний посібник“ (2015, за загальною редакцією)
  • „Post Scriptum. Актуальні матеріали до підручників з історії. Навчальний посібник для 10-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів“ (2016)
  • „Всесвітня історія. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів“ (2017)
  • „Друга світова війна на уроках історії в школі. Інтерактивний онлайн-посібник“ (2017, у співавторстві)
  • „Всесвітня історія. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів“ (2018)
  • „Всесвітня історія. Підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти“ (2019)
  • „Всесвітня історія. Підручник для 9 класу закладів загальної середньої освіти. Рівень стандарту“ (2022)
  • Заборонити рашизм” (2023, у співавторстві)
  • „Всесвітня історія. Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. Рівень стандарту“ (2023)
  • „Багатовимірний рашизм: початок і кінець” (2023, у співавторстві)

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про призначення Полянського П. Б. заступником Державного секретаря Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України. 1 липня 2020. Процитовано 2 липня 2020.
  2. Кабінет Міністрів України. Розпорядження від 23 січня 2008 р. N 135-р
  3. Кабінет Міністрів України. Розпорядження від 17 березня 2010 р. N 440-р
  4. Кабінет Міністрів України. Розпорядження від 19 березня 2014 р. № 211-р
  5. Кабінет Міністрів України. Розпорядження від 30 вересня 2015 р. № 1008-р
  6. Про призначення Полянського П. Б. державним секретарем Міністерства освіти і науки України. Кабінет Міністрів України. 18 січня 2017. Процитовано 11 грудня 2019.
  7. Про звільнення Полянського П. Б. з посади державного секретаря Міністерства освіти і науки України. Кабінет Міністрів України. 1 липня 2020. Процитовано 2 липня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]