Полярність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поля́рність (рос. полярность, англ. polarity, нім. Polarität f) – в точних науках -

1) Здатність деяких тіл виявляти певні властивості в окремих точках (полюсах) своєї поверхні з більшою інтенсивністю, ніж в інших, наприклад, бути протилежно намагніченими або наелектризованими.

2) Наявність двох протилежних полюсів.

Полярні речовини[ред.ред. код]

Молекула води.

Полярні речовини (напр. полярний розчинник) – сполуки, в молекулах яких електричні центри позитивних і негативних зарядів не збігаються: один кінець молекули несе позитивний заряд, другий – негативний. Полярні речовини хімічно активні і при розчині у воді дисо-ціюють на йони. До полярних речовин належать неорганічні кислоти і їх солі, вода та ряд природних мінералів. Тверді полярні речовини гідрофільні.

Сполуки, молекули яких складаються з полярних і неполярних груп атомів, називаються гетерополярними. Вони володіють одночасно властивостями полярних і неполярних сполук. Полярні кінці молекул гідрофільні і змочуються водою, а неполярні – гідрофобні і не змочуються водою. До гетерополярних речовин належить багато флотаційних реагентів. У флотаційної пульпі гетерополярні речовини адсорбуються на межі розділу фаз і створюють точно орієнтований шар. Орієнтація молекул залежить від полярності фаз: аполярний кінець гетерополярної молекули завжди спрямований у бік менш полярної фази.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]