Полярон (виробниче об'єднання)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПАТ «Науково-виробничий комплекс „Полярон“»
Тип Приватне акціонерне товариство
Галузь багатогалузева корпорація
Засновано 1959
Закриття (ліквідація) 2014
Штаб-квартира Львів,  Україна
Продукція електронні компоненти для радіолокації і зв'язку

Виробниче об'єднання «Полярон» — колишня група підприємств по виробництву електронних компонентів для радіолокації і зв'язку, одне з найбільших у структурі ВПК СРСР. Виробниче об'єднання «Полярон» — найбільший виробник електронних виробів в Західній Україні.

Заснування заводу і формування напрямку діяльності[ред. | ред. код]

Корпус на вулиці Угорській, 14

Завод «Полярон» заснований у 1959 році у Львові на базі велосипедного заводу як поштову скриньку № 24[1] з випуску електровакуумних приладів, вакуумних конденсаторів і водневих тиратронів для потреб військово-промислового комплексу. Новостворене підприємство освоїло виробництво генераторних ламп для радіолокаторів. 1968 році поштову скриньку № 24 було перейменовано на завод електровакуумних приладів. Під керівництвом директора Лева Зеланда, в 1968 році підприємство освоїло виробництво технічної новинки — газового лазера ЛГ-36А, що працював в системі «Кратер». Впровадженням виробництва лазерів під керівництвом Абрамовича С. М. займались в ОКБ заводу[2]. Гелій-неоновий лазер типу ЛГ-36а застосовувався в медицині.

В 1970 році впроваджується у виробництво лазер ЛГ-38. Відтоді збільшується кількість і види впроваджених до виробництва лазерів, а тематика ОКБ формується в напрямку лазерів і лазерних пристроїв. Роботи по дослідженню методів захисту шахтарів від вибухів привели до створення лазерів з трьозеркальним резонатором для виявлення витоку метану і розробці на ОКБ заводу автомобільного варіанту для контролю метану в атмосфері[2].

Співпраця з науковими інститутами[ред. | ред. код]

Головний технолог підприємства Абрамович С. М. співпрацював з новоствореною кафедрою «Електронні прилади» Львівського політехнічного інституту[3]. Також при кафедрі велися розробки нових типів газових лазерів і вивчення можливостей їх прикладного застосування у військовій справі (система «Глісада» «сліпої» посадки літаків при обмеженій видимості, електронно-оптичні лазерні тири для тренувань в стрільбі з пістолета та автомата), вивчалась можливість розробки на основі смеклів лазерних, комп'ютерно-керованих, проєкційних систем для телебачення, шоу-бізнесу. Ці роботи проводились спільно з СКБ ВО «Полярон» під керівництвом кандидата технічних наук Остапченка Є. П., головного інженера СКБ ВО «Полярон», а пізніше доцента кафедри та за участі провідного інженера СКБ Сайчука Я. Д. — випускника кафедри[3].

Виробництво компонентів для ВПК[ред. | ред. код]

У 1977 році завод стає виробничим об'єднанням, до складу якого входять[1]:

До видів продукції виробничого об'єднання входили вакумні перемикачі, потужні генераторні лампи (для телецентрів, радіолокаційних станцій, військової техніки), мікросхеми, електронні компоненти для ракет, кораблів, підводних човнів, літаків (зокрема системи посадки в темряві).

Конверсія і приватизація[ред. | ред. код]

Внаслідок конверсії, що ропочалася у другій половині 1980-х років, підприємтво розпочало випуск вакумних вимикачів для комутації електрокіл, що мали кращі характеристики за традиційні масляні.[4]

На підприємстві виконували розведення на комплексі «Кулон» друкованих плат для комп'ютерів, зокрема 1986 року здійснено розведення друкованої плати для вітчизняного клона ZX Spectrum — комп'ютера «Львів».[5]

У 1993 році завод змінює власника — військові передають підприємство у державну власність Фонду державного майна України[1].

У 1993 році вперше в Україні розпочато випуск вакуумної комутаційної техніки (вакумні контактори для вугільних шахт) на замовлення Мінвуглепрому України. Вироби поставляли також на Одеський та Дрогобицький нафтопереробні заводи.

ДП НВК «Полярон»[ред. | ред. код]

Адаптуючись до ринкової економіки, було виокремлено чотири виробництва[6]:

  • «Інстмаш» — розробка і виготовлення нестандартного обладнання.
  • «Злет» — виробництво гелій-неонових та іонних лазерів потужністю від 1,5 мВт до 4 Вт з довжиною хвилі від 0,325 до 0,63 мкм.
  • «Левконт» — виробництво низьковольтних вакуумних дугогасильних камер і контакторів, імпульсних водневих тиратронів, манометричних датчиків тиску.
  • «ЛЕВП» — виробництво потужних генераторних ламп, вакуумних вимикачів, вакуумних конденсаторів перемінних і постійних ємностей.

У 2004 році підприємство змінило назву на Державний науково-виробничий комплекс «Полярон».

У 2005 році відокремлено завод «Екватор», який у 2012 році реорґанізовано в ПАТ «Екватор».[7]

ПАТ «НВК „Полярон“»[ред. | ред. код]

У 2010 році підприємство реорґанізовано в публічне акціонерне товариство (ПАТ), 100 % акцій належить регіональному відділенню Фонду держмайна України у Львівській області.

З жовтня 2011 року підприємство проходить процедуру санації. У 2012 році Фонд державного майна України виставив 100 % акцій підприємства на приватизаційний аукціон, ціна пакету становила 25,67 млн. грн[8].

У 2014 році підприємство перебуває у стані банкрутства, працівники протестують проти ліквідації підприємства.[9]

«Полярон» — монополіст по випуску вакуумної комутаційної техніки, ця техніка убезпечує життя шахтарів, працівників гірничо-видобувної промисловості, працівників хімічної промисловості. Продукція є високоякісною і матимиме завжди збут на сході України. Цією унікальною технологією в Україні ніхто не володіє і ми намагаємось зробити все, щоб зберегти колектив та передати досвід тим людям, що прийдуть після нас.

— Тетяна Дубик, заступник виконавчого директора з економічних питань заводу «Полярон», Журнал «Власний Бізнес», 12.06.2014

Керівництво заводу[ред. | ред. код]

  • 1959—1986 — Зеланд Лев, генеральний директор.
  • 1986—2006 — Чаус Олександр Михайлович, генеральний директор.
  • 2011—2013 — Кобельник Олег Сергійович, керуючий санацією.
  • 2013-липень 2014 — Сулов Роман Володимирович, керуючий санацією.
  • З липня 2014 — Бойко Таміла Дмитрівна, керуюча санацією.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в «Як знищували промисловий гігант «Полярон» на YouTube (на каналі ТВ «ЗІК»)]
  2. ↑ а б Разнообразие видов лазеров. Их доступность (рос.)
  3. ↑ а б «Кафедра „Електронні прилади“, народження і становлення». Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 7 жовтня 2014.
  4. ↑ Герои промпроизводства. История самых крупных предприятий Львова. Forbes.ua. Процитовано 7 липня 2014.
  5. ↑ «Львов (компьютер)» (рос.)
  6. ↑ Виробниче об'єднання «Полярон». Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 7 жовтня 2014.
  7. ↑ ПАТ «Екватор»
  8. ↑ ФГИ выставил на продажу 100 % госакций завода «Полярон» (рос.)
  9. ↑ У Львові працівники хочуть врятувати завод «Полярон» від банкротства. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 7 жовтня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Полярон_(виробниче_об%27єднання)&oldid=40463502