Поліамінокарбонові кислоти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поліамінокарбонові кислоти (комплексони) — молекули, в яких з атомом азоту зв'язано декілька алкілкарбоксильних груп —СН2СООН, що здатні одночасно зв'язувати центральний атом комплексу декількома донорно-акцепторними зв'язками. Комплексони утворюють міцні, розчинні у воді сполуки з більшістю катіонів.

Приклади[ред.ред. код]

Найпростішим представником комплексонів є амінокислота гліцин, H2NCH2CO2H. В молекулі гліцину аміногрупа NH2 відділена від карбоксильної групи СООН єдиною метиленовою групою CH2. Коли карбоксильна група депротонована, йон гліцину може бути бідентатним лігандом та утворювати хелатні комплекси з йонами металів.[1]

Fura-2.png
Iminodiacetic acid.png
Nitrilotriacetic-acid-2D-skeletal.png
Fura-2 імінодіоцтова кислота[2] нітрилотриоцтова кислота[3]
Ethylenediaminetetraacetic.png Dtpa structure.png Egta.png
EDTA DTPA[2] EGTA

Примітки[ред.ред. код]

  1. Schwarzenbach, G (1952). «Der Chelateffekt». Helv. Chim. Acta 35. с. 2344–2359. doi:10.1002/hlca.19520350721. 
  2. а б Anderegg, G.; Arnaud-Neu, F.; Delgado, R.; Felcman, J.; Popov, K. (2005). «Critical evaluation of stability constants of metal complexes of complexones for biomedical and environmental applications* (IUPAC Technical Report)». Pure Appl. Chem., 77 (8). с. 1445–1495. doi:10.1351/pac200577081445.  pdf
  3. Anderegg, G (1982). «Critical survey of stability constants of NTA complexes». Pure Appl. Chem., 54 (12). с. 2693–2758. doi:10.1351/pac198254122693.  pdf

Джерела[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк:"Вебер", 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.